вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" жовтня 2021 р. Справа№ 922/2386/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 05.10.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 20.07.2021 (повний текст складено 02.08.2021)
у справі № 922/2386/20 (суддя Васильченко Т.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева"
до 1. Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
2. Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування наказу,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Міністерства юстиції України про визнання противоправним та скасування наказу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міністерством юстиції України, а саме Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, не дотримано положення про Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації та приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при розгляді скарги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ, у зв'язку з чим безпідставно видано наказ № 2184/5 від 24.06.2020 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 №5151084, прийняте державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Гамлетом Аветіковичем, та про анулювання доступу державному реєстратору Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряну Гамлету Аветіковичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 у справі №922/2386/20 відмовлено у відкритті провадження та повернуто позовну заяву у зв'язку із тим, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 у справі № 922/2386/20 задоволено, вказану ухвалу скасовано, а справу №922/2386/20 направлено до Господарського суду Харківської області для вирішення питання зі стадії відкриття провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.09.2020 справу №922/2386/20 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у справі №922/2386/20 апеляційну скаргу Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.09.2020 залишено без задоволення, а ухвалу від 17.09.2020 в справі №922/2386/20 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 у справі №922/2386/20 касаційну скаргу Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у справі № 922/2386/20 повернуто.
05.02.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №922/2386/20.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №922/2386/20 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом не встановлено і позивачем не доведено дотримання державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Гамлетом Аветіковичем вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час прийняття рішення про державну реєстрацію від 06.03.2020 №51510484 права власності на об'єкт нерухомого майна за ТОВ "ФК "Женева", у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу № 2184/5 від 24.06.2020 задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильного застосовано норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається, на наступне:
- позов у справі стосується не оскарження рішення або дій державного реєстратора, а поданий з метою надання судом оцінки законності висновків Міністерства юстиції, які були покладені в основу Наказу та потягли за собою певні правові наслідки у вигляді скасування права власності за позивачем. Тому, на думку скаржника, оцінка законності спірного Наказу має проводитися станом на день його прийняття та в межах висновків Колегії від 11.06.2020. При цьому позивач вказує, що Колегія не досліджувала інші питання, яким суд надав оцінку в оскаржуваному рішенні. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог;
- не проведення держреєстратором пошуку відомостей про обтяження само по собі не може свідчити про протиправність його рішення, оскільки на час проведення державної реєстрації права власності за позивачем в Держреєстрі прав та Єдиному державному реєстрі судових рішень було відсутнє судове рішення про заборону проведення реєстраційних дій з іпотечними майном;
- ні обома Законами України (Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України Про іпотеку»), ні Порядком № 1141, ні пунктом 61 Порядку № 1127 не передбачено обов'язку з подання заявником (іпотекодержателем) кредитного договору чи іншого боргового документа для реєстрації права власності за іпотекодержателем в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки за статтею 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому державний реєстратор не вправі вимагати від заявника не передбачених реєстраційним законодавством документів для проведення державної реєстрації речового права.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти вимог апеляційних скарги, Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю подала відзив, у якому вказує, що в результаті дослідження та оцінки доказів (кожного окремо та їх сукупності), суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушень у порядку та процедурі державної реєстрації речових прав, здійсненої державним реєстратором Гаспаряном Г.А., та відповідність вимогам законодавства наказу Міністерства юстиції України, у зв'язку із чим зробив висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Женева». Таким чином, як вказує відповідач-1, Господарський суд міста Києва діяв в межах заявлених позовних вимог та сумлінно виконав вимоги процесуального законодавства під час розгляду справи №922/2386/20 та ухвалення рішення від 20.07.2021, а твердження апелянта є повністю безпідставними, спрямованими на узаконення неправомірного рішення реєстратора про державну реєстрацію майнових прав. Отже, суд першої інстанції здійснив повне, об'єктивне дослідження наданих сторонами доказів та документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства. За викладених обставин, відповідач-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Міністерство юстиції України також заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідач-2 зазначає, що рішення від 06.03.2020 № 51510484 прийняте державним реєстратором Гаспаряном Г.А. з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, у зв'язку з чим Колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування вказаного рішення державного реєстратор та анулювання його доступу до Державного реєстру прав. І вже на підставі висновку Колегії від 11.06.2020 у відповідності до вимог чинного законодавства прийнято оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 24.06.2020 № 2184/5.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, 21.01.2008 між Акціонерним комерційним банком "Меркурій" (кредитор) та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (позичальник) був укладений договір на кредитну лінію №02-25К-02 (до якого в подальшому укладені додаткові угоди), згідно з яким кредитор відкриває позичальнику (позивачу) кредитну лінію та надає кредитні кошти за рахунок кредитної лінії, а позичальник зобов'язується на умовах, передбачених кредитним договором, здійснити погашення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитною лінією.
На забезпечення виконання зобов'язання за договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008, між Акціонерним комерційним банком "Меркурій" (іпотекодержатель) та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №16-03-09 від 21.01.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №369 (до якого в подальшому укладені додаткові угоди). Предметом іпотеки за іпотечним договором є нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою Харківська область, м. Харків вул. Сумська, 96 (майно), що належать на праві власності Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі ТОВ.
07.02.2014 між Акціонерним комерційним банком "Меркурій" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги за договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, згідно з пунктом 1.1 якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (боржник) у розмірі, визначеному п.1.2 договору.
Як визначено сторонами у .1.2 договору від 07.02.2014 право вимоги від первісного кредитора до нового кредитора передається частково, в обсязі зазначеному в п.1.2 договору. Сума вимог, що відступається, станом на дату укладення цього договору становить: строкова заборгованість за кредитом у розмірі 7566200,00 грн.
Крім того, 07.02.2014 між АКБ Меркурій (первісний іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №16-03-09 від 21.01.2008, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І.Ю. за реєстровим № 369, згідно з п.п.1.1.,1.2. якого первісний іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає в повному обсязі всі права вимоги за іпотечним договором № 16-03-09, посвідченим 21.01.2008 Зубарєвим В.І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, реєстровий номер 369 (з усіма змінами та доповненнями). Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чибісовою А.О., реєстровий № 126.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби від 03.06.2014 №13517451 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96 за АТ "Банк Золоті Ворота".
Як встановлено судом першої інстанції, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 у справі №820/11581/14, яка набрала законної сили, визнано неправомірними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Вовченко Оксани Сергіївни, що мали місце 03.06.2014 року при здійсненні реєстрації права власності за ПАТ "Банк Золоті Ворота" на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м., що розташовані за адресою Харківська область, м. Харків, вул. Сумська 96, що раніше належали Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю; скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Вовченко Оксани Сергіївни №13517451 від 03 червня 2014 року "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення №1-6, 8-20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, що розташовані за адресою Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96 за ПАТ "Банк Золоті Ворота" та зобов'язано Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області скасувати запис про реєстрацію права власності за ПАТ "Банк Золоті Ворота" на нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м., що розташовані за адресою Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96.
23.02.2015 державним реєстратором Федоренком А.І., на підставі заяви АТ "Банк Золоті Ворота", прийнято рішення № 19544252, відповідно до якого нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в літ. "А-3", з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м., які розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96 внесені у державний реєстр речових прав на нерухоме майно, та щодо яких вчинено запис про іпотеку №8827245. Також, державним реєстратором Федоренком А.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень № 19547735 від 23.02.2015 про заборону відчуження на нерухоме майно - нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20 в літ. "А-3", з реєстраційним номером 88210663101 загальною площею 357,3 кв. м., які розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96, на підставі якого вчинено запис про обтяження № 8827847.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі №820/6015/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, визнано неправомірними рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренка Андрія Івановича №19544252 від 23.02.2015 при здійсненні реєстрації іпотеки за АТ "Банк Золоті Ворота" на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96, та належать Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та №19547735 від 23.02.2015 при здійсненні реєстрації обтяжень заборони на нерухоме майно на зазначені нежитлові приміщення. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренка Андрія Івановича №19544252 від 23.02.2015, відповідно до якого зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №'1-6, 8-20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96, за АТ банк "Банк Золоті Ворота" та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренка Андрія Івановича № 19547735 від 23.02.2015, відповідно до якого зареєстровано обтяження - заборона на вказане нерухоме майно.
05.01.2018, на підставі протоколу №UA-EA-2017-11-24-000393-a від 08.12.2017, між Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" (продавець/банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №173, відповідно до якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги до юридичної особи позичальника/іпотекодавця, зазначеного у додатку 1 до цього договору, надалі боржник, за кредитним договором та договором іпотеки, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них.
Відповідно до додатку №1 до договору про відступлення права вимоги №173 від 05.01.2018 "Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами", а саме: договір на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02, з урахуванням всіх змін та доповнень; Іпотечний договір № 16-03-09 від 21.01.2008, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього.
Також, 05.01.2018 між ПАТ "Банк Золоті Ворота" (сторона 1) та ТОВ "ФК "Женева" (сторона 2) укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.01.2008 №16-03-09, посвідченим 21.01.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І.Ю. за реєстровим № 369, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, відповідно до умов якого сторона 1 передала стороні 2 всі права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, за іпотечним договором № 16-03-09, з урахуванням всіх змін та доповнень. Договір посвідчено 05.01.2018, Тарасовою Ю.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1.
06.03.2020 державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Гамлетом Аветіковичем прийнято рішення №51510484 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення 3-го поверху №1-6, 8-20, в літ. "А-3", загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, будинок 96, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева".
16.03.2020 Азово-Чорноморська інвестиційна компанія подала до Міністерства юстиції України скаргу № 20 від 13.03.2020 на вказане рішення державного реєстратора, в якій просило скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича №51510484 від 06.03.2020 та скасувати запис №35838724 від 06.03.2020 про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення 3-го поверху №1-6, 8-20, в літ. "А-3", загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, будинок 96, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева".
Наказом Міністерства юстиції України №2184/5 від 24.06.2020 задоволено скаргу Азово-Чорноморської інвестиційної компанії № 20 від 13.03.2020; скасовано рішення від 06.03.2020 №51510484, прийняте державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Гамлетом Аветіковичем та анульовано доступ державному реєстратору Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряну Гамлету Аветіковичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Підставою для прийняття спірного наказу став висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) від 11.06.2020 (далі - висновок).
У вказаному висновку зазначено, що закон зобов'язує державного реєстратора перевіряти документи та/або відомості подані для державної реєстрації на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Колегією під час розгляду скарги було встановлено, що державний реєстратор Гаспарян Г.А. не перевірив належним чином документи, що подавались для державної реєстрації прав. Так, останнім були проведені реєстраційні дії щодо реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на підставі документів, що не дають можливість встановити підстави набуття ним прав на нежитлові приміщення. Також, перевіривши відомості Державного реєстру прав встановлено, що державним реєстратором Гаспаряном Г.А. при прийнятті оскаржуваного рішення порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації прав та не встановлено наявність заборон відчуження та арешту, зареєстрованих на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2018 у справі №640/6303/18, якою заборонено відчужувати нежитлові приміщення.
Звертаючись з позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" зазначає, що під час здійснення реєстраційних дій, державний реєстратор діяв в межах своїх повноважень, тоді як Міністерством юстиції України не дотримано положення про Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації та приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при розгляді скарги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ, у зв'язку з чим безпідставно видано наказ №2184/5 від 24.06.2020 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 №51510484, прийняте державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Гамлетом Аветіковичем, та про анулювання доступу державному реєстратору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач вважає, що наказ №2184/5 від 24.06.2020 прийнятий Міністерством юстиції України без з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не враховано, що законодавство про державну реєстрацію не вимагає подання державному реєстратору для вчинення реєстраційних дій боргових документів (договору позики, кредиту тощо), а підставою для набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки є іпотечний договір, який був поданий державному реєстратору разом з повідомленням іпотекодавця про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання згідно з п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; що наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем згідно з п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також прийнято без врахування наявного в Державному реєстрі листа ПАТ "Укрпошти" від 17.04.2018 про вручення уповноваженому представнику відповідача-1 повідомлення-вимоги до іпотекодавця в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" та за наявності інформації щодо відкриття провадження у справі Господарського суду Харківської області № 922/1665/20 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 №51510484, прийняте державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Гамлетом Аветіковичем.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону).
За приписами частини 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Відповідно до статті 6 Закону, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Статтею 7 Закону визначено, що Міністерство юстиції України, здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав врегульовано приписами статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до частини 1 вищевказаної статті, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю (частина 3 статті 37 Закону).
У частині 5 вказаної статті зазначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Відповідно до частини 6 статті 37 Закону за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України. У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.
Приписами пункту 13 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015, за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
Пунктом 14 вказаного Порядку передбачено, що за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2020, за результатом розгляду скарги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії на рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича від 06.03.2020 №51510484, Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації складено висновок, яким рекомендовано скаргу задовольнити та скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича від 06.03.2020 №51510484, у зв'язку з чим прийнятий оскаржуваний наказ №2184/5 від 24.06.2020.
У вказаному висновку зазначено, що Колегією під час розгляду скарги було встановлено, що державний реєстратор Гаспарян Г.А. не перевірив належним чином документи, що подавались для державної реєстрації прав та проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", на підставі документів, які не давали можливість встановити підстави набуття ним прав на нежитлові приміщення, тоді як закон зобов'язує державного реєстратора перевіряти документи та/або відомості подані для державної реєстрації на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Також, перевіривши відомості Державного реєстру прав встановлено, що державним реєстратором Гаспаряном Г.А. при прийнятті оскаржуваного рішення порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації прав та не встановлено наявність заборон відчуження та арешту, зареєстрованих на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2018 у справі №640/6303/18, якою заборонено відчужувати нежитлові приміщення. Відтак комісія дійшла висновку, що під час вчинення реєстраційної дії не було дотримано вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (в редакціях чинних на дату вчинення реєстраційної дії - 06.03.2020).
Так, пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлені загальні засади державної реєстрації, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1952-IV) державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Частиною 3 статті 10 Закону визначено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав на нерухоме майно та порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина 2 статті 18 Закону).
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року затверджено порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127), який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Пунктом 12 Порядку №1127 встановлено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.
Перевіривши відомості Державного реєстру прав комісією було встановлено, що державним реєстратором Гаспаряном Г.А. при прийнятті оскаржуваного рішення не було перевірено у встановленому п. 12 Порядку №1127 наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, зокрема, наявності заборони відчуження та арешту, зареєстрованих на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2018 у справі № 640/6303/18, якою заборонено відчужувати нежитлові приміщення.
Пунктом 7 частини 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відмова в державній реєстрації з підстав наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33 - 38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
В той же час, наявне застереження в пункті 7 частини 4 статті 24 Закону №1952-IV не звільняло державного реєстратора від обов'язку перевіряти відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями шляхом перевірки відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, що ним зроблено не було.
Разом з цим, згідно частини 8 статті 18 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Пунктом 40 Порядку №1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.
Статтею 27 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13 1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об'єктом довірчої власності; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину (п. 57 Порядку №1127).
Пунктом 61 Порядку №1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У наведених правових нормах визначено перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплений у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
При цьому, частиною 1 статті 20 Закону № 1952-IV та п. 7 Порядку №1127 визначено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстраційної дії.
У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.
Статтею 22 Закону № 1952-IV, унормовано, що документи, які подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.
Електронні копії документів повинні бути придатні для сприйняття їх змісту (п.17 Порядку №1141).
Однак, як встановлено судом першої інстанції, при проведенні державної реєстрації переходу прав на нерухоме майно оригінали документів, а саме кредитний договір №02-25К-02 на кредитну лінію від 21 січня 2008 року та додаткові угоди до нього, які підтверджують наявність зобов'язання відповідача державному реєстратору надані не були, а також в матеріалах реєстраційної справи відсутня довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації, яка передбачена п.п. 3 п. 61 Порядку №1127. Дані обставини підтверджені позивачем у апеляційній скарзі (п.5).
Судом першої інстанції також встановлено, що частина документів, які розміщені після вчинення реєстраційної дії у Державному реєстрі прав, не дають змогу однозначно тлумачити їх зміст, так як не є придатними за своєю якістю для сприйняття їх змісту, що перевірено під час огляду матеріалів реєстраційної справи судом (зокрема: іпотечний договір №16-03-09, більша частина договорів про внесення змін до іпотечного договору, довіреність, повідомлення про вручення відправлення).
Вищевикладене в сукупності свідчить, що державний реєстратор станом на дату розгляду заяви за відсутності належних документів, що мають підтверджувати підстави для вчинення реєстраційної дії в повному обсязі в Державному реєстрі прав, 06.03.2020 прийняв рішення №51510484 про проведення реєстраційної дії, чим порушив приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року, не вживши заходів перевірки документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви чи відмови у проведенні державної реєстрації прав у відповідності до приписів ст. 23, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Невжиття цих заходів потягнуло за собою внесення в Державний реєстр відомостей, які не відповідають принципу верховенства права, а також засадам об'єктивності, достовірності та повноти, що з огляду на положення статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є неприпустимим.
Доводи апелянта стовно того, що нормами чинного законодавства України не передбачено обов'язку з подання заявником (іпотекодержателем) кредитного чи іншого боргового документа для реєстрації права власності за іпотекодержателем в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки за статтею 37 Закону України «Про іпотеку», спростовуються вищевикладеним.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованим висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 11.06.2020 про те, що державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Гамлетом Аветіковичем було порушено вимоги статей 10, 18, 23, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 №51510484, а відповідно, відповідач встановивши факт порушення вимог чинного законодавства у сфері державної реєстрації прав, правомірно, в межах своїх повноважень, видав наказ щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
При цьому, судом враховано, що у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі №820/6015/16, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, встановлено факт відсутності оригіналів первинних документів - договору на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02 та додаткових угод до нього та висновок щодо юридичних наслідків їх відсутності під час вчинення реєстраційних дій, та якою, в тому числі, було скасовано рішення державного реєстратора Федоренка Андрія Івановича №19544252 від 23.02.2015, відповідно до якого зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м., що розташовані за адресою: Харківська область м. Харків, вул. Сумська, 96, за АТ Банк "Золоті ворота".
В даному випадку, судом не встановлено і позивачем не доведено дотримання державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Гамлетом Аветіковичем вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час прийняття рішення про державну реєстрацію від 06.03.2020 №51510484 права власності на об'єкт нерухомого майна за ТОВ "ФК "Женева", оскільки, як встановлено, державний реєстратор прийняв 06.03.2020 рішення №51510484 про проведення реєстраційної дії, в порушення приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127.
Доказів порушення відповідачем-2 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 під час розгляду справи встановлено не було і позивач на такі порушення не посилався, стверджуючи лише на протиправності оскаржуваного наказу з підстав відсутності порушень державним реєстратором вимог законодавства у сфері здійснення реєстраційних дій, що під час розгляду справи доведено не було.
При цьому, слід відхилити доводи позивача про порушення Мін'юстом пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2020 було відкрито провадження у справі № 922/1665/20 за позовом Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Гаспаряна Гамлета Аветіковича №51510484 від 06.03.2020, так як сторонами у справі № 922/1665/20 є Азово-Чорноморська інвестиційна компанія (позивач) та ТОВ "ФК "Женева" (відповідач), а сторонами за скаргою від 13.03.2020 є Азово-Чорноморська інвестиційна компанія (скаржник) та державний реєстратор Гаспарян Г.А. (суб'єкт оскарження). Отже суб'єктний склад зазначених проваджень є різним.
Тоді як, пунктом 4 частини 8 статті 37 вказаного Закону передбачено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав. Тобто, вказана норма підлягає застосуванню за наявності всієї сукупності умов, які наведені у ній - наявність спору між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.
Необґрунтованими є і доводи позивача про відсутність у членів Комісії доступу до відомостей, які містяться в Державному реєстрі прав, оскільки згідно п. 5 Положення про Колегію з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №71/5 від 09.01.2020, зареєстрованого за № 24/34307, в редакції чинній на дату розгляду скарги відповідача-1, співголови, секретар та члени Колегії мають право користуватися відомостями, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та є предметом розгляду за скаргами у сферах державної реєстрації.
Разом з цим, з огляду на приписи пункту 7 частини 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" суд не погоджується з доводами відповідачів про наявність заборони вчинення реєстраційних дій, оскільки ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2018 у справі № 640/6303/18 було накладено арешт на нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20 в літ. "А-3" загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 96 шляхом заборони їх відчуження до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку; доказів наявності судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій суду надано не було.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності та беручи до уваги встановлені порушення вимог чинного (в редакції на час вчинення реєстраційної дії) законодавства в сфері вчинення реєстраційних дій державним реєстратором при прийнятті рішення від 06.03.2020 №51510484, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу № 2184/5 від 24.06.2020 задоволенню не підлягають.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.
При цьому колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно того, що оцінка законності оскаржуваного наказу № 2184/5 від 24.06.2020 має проводитися станом на день його прийняття (24.06.2020), в межах висновків Колегії від 11.06.2020, а також доводів самої скарги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на спірне рішення державного реєстратора.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки Колегія не досліджувала, а скаржник не вказував на обставини наявності/відсутності підпису на заяві та обсягу повноважень заявника, про додаткове сканування ним документів, відповідно дані обставини не підлягають дослідженню у даному позовному провадженні, а отже суд першої інстанції помилково надав їм оцінку в оскаржуваному рішенні.
Водночас, дані висновки суду першої інстанції не вплинули на прийняття законного та обґрунтованого судового рішення у даній справі, оскільки як встановлено судом, державним реєстратором вчинено низку інших порушень, що призвели до прийняття спірного наказу Міністерством юстиції України.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятих судових рішень наведено місцевим судом, підстав для їх скасування не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №922/2386/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №922/2386/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №922/2386/20 залишити без змін.
Матеріали справи № 922/2386/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 24.11.2021 після виходу з лікарняного та відпусток суддів Тищенко А.І. та Скрипки І.М.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Ю.Б. Михальська