вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" жовтня 2021 р. Справа№ 911/2430/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Тищенко А.І.
при секретарі Пнюшкову В.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 20.10.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради
на рішення Господарського суду Київської області
від 30.03.2021 (повний текст складено 16.04.2021)
у справі №911/2430/20 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради
за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго"
та за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Виконавчого комітету Славутицької міської ради
прo стягнення 2 010 052,36 грн,
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради (далі - відповідач, скаржник), за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (далі - третя особа на стороні позивача) та за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Виконавчого комітету Славутицької міської ради (далі - третя особа на стороні відповідача) прo стягнення 2 010 052,36 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.03.2021 позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" та за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Виконавчого комітету Славутицької міської ради прo стягнення 2 010 052,36 грн. задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 1 674 928,08 грн. боргу, 220 054,68 грн. пені, 101 084,36 грн. 15% річних, 13 492,24 грн. та 30 150,79 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Комунальне підприємство "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №911/2430/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №911/2430/20, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення було складено 16.04.2021 та отримано електронною поштою 20.04.2021.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.
Узагальнені доводі апеляційної скарги зводяться до того, що Комунальне підприємство "Житлово- комунальний центр" не мало з Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" укладених договорів, не замовляло послуги постачальника електричної енергії "останньої надії" у період з 01.01.2019 по 28.02.2019. Також скаржник зазначає, що постачальник «останньої надії» не має підстав для постачання електричної енергії споживачу, зокрема у випадку, коли інший постачальник на підставі укладеного договору із споживачем здійснює постачання електричної енергії відповідно до правил роздрібного ринку.
Також скаржник зазначає, що позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції не надано в межах справи до суду заяву-приєднання комунального підприємства з повним переліком необхідних документів, що свідчить про те, що Договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» у спірний період між позивачем та відповідачем фактично не було укладено.
Водночас скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив докази відповідача про те, що останній не одержував рахунки та акти від позивача. Водночас, докази отримання комунальними підприємством рахунків по оплаті постачання електроенергії від позивача, а саме опису вкладення в лист, касові чеки позивач до суду не надав.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2021 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №911/2430/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Тищенко О.В., Чорногуза М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №911/2430/20. Призначено справу до розгляду на 10.06.2021.
09.06.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Виконавчого комітету Славутицької міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника останнього.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у зв'язку перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/2430/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2021 для розгляду справи №911/2430/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №911/2430/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко О.В., Яковлєва М.Л. Призначено справу до розгляду на 25.08.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у зв'язку перебуванням суддів Яковлєва М.Л. та Тищенко О.В. у відпустці, які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/2430/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021 для розгляду справи №911/2430/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2021 в справі №911/2430/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І. Призначено справу до розгляду на 13.10.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №911/2430/20 на 20.10.2021.
Учасники апеляційного провадження в судове засідання 20.10.2021 не з'явилися.
У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності учасників апеляційного провадження та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 20.10.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке виконувало функції постачальника "останньої надії" (далі - Постачальник, ДПЗД "Укрінтеренерго"), діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 здійснювалось постачання електроенергії Комунальному підприємству "Житлово-комунальний центр" (далі Споживач, КП "Житлово-комунальний центр") на підставі Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (надалі - Договір) на умовах Публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, оператором системи розподілу є ПАТ "Чернігівобленерго".
За даними ПАТ "Чернігівобленерго", на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", КП "Житлово-комунальний центр" було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії", що підтверджено листом ПАТ "Чернігівобленерго" № 22/246 від 09.01.2019 та листом ПАТ "Чернігівобленерго" № 22/700/01-13 від 29.01.2019.
Положеннями статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (пунктом 3.4.4 Правил).
27.12.2018 на виконання ч.11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет розміщено: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Додаток № 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; "Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; Додаток до комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 "Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", Додаток до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 "Зміни № 1 від 31.01.2019 до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
Відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" яка кореспондується з умовами, що зазначені в Додатку 1 "Комерційна пропозиція № 2" до Договору, Договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Згідно з п. 5.8. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Умовами Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018, що є невід'ємним додатком до Договору встановлено обов'язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).
Відповідно до Додатка 1 "Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" до Договору - остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії.
Пункт 3 ч.1 ст.57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п. 5.10 Договору про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії" та Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018, оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
На виконання зазначеного Договору на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії КП "Житлово-комунальний центр", отриманих від ПАТ "Чернігівобленерго", ДПЗД "Укрінтеренерго" складені:
- рахунок № 0000326311821/24/001/04096 від 14.02.2019 та Акт № 001167 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період Січень 2019 р. від 31.01.2019, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу напруги - 253 305 кВт.год. на суму 881 267,35 грн.;
- рахунок № 0000326311821/24/002/05408 від 13.03.2019 та Акт № 001795 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період Лютий 2019р. від 28.02.2019, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу напруги - 228 124 кВт.год. на суму 793 660,73 грн.
За доводами позивача наведені рахунки та акти були надіслані відповідачу, отримані ним 19.03.2019, однак не були оплачені.
Таким чином, позивач зазначає, що за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем за спожиту у січні-лютому 2019 року електроенергію, в сумі 1 679 928,80 грн. (з урахуванням ПДВ).
Дані про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем підтверджуються Звітами щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії з точками комерційного обліку (площадками вимірювання) постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПАТ "Чернігівобленерго" за січень, лютий 2019 року.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач в позові просить стягнути з відповідача, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої електроенергії суму боргу та 15% річних від простроченої суми.
Відповідно до "Комерційної пропозиції № 2" від 27.12.2018, яка є додатком № 1 до Договору розділом "додаткові зобов'язання Споживача" встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором у відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до Розрахунку ДПЗД "Укрінтеренерго" на суму 1 674 928,08 грн. нараховані 15% річних, що становить 101 084,36 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 13 492,24 грн. інфляційних та 220 547,36 грн. пені, нарахованих на існуючу суму боргу 1 674 928,08 грн.
Направлені Претензію-вимогу на суму 1 674 928,08 грн. від 15.05.2019 за № 44/11-000314 та Вимогу про сплату штрафних санкцій на суму 335 124,28 грн. від 03.02.2020 за № 44/10-162/пон відповідач отримав 04.06.2019 та 11.02.2020 відповідно, однак відповідач залишив без задоволення, у зв'язку з чим ДПЗД "Укрінтеренерго" звернулось до суду з позовом про стягнення відповідних сум, зокрема, 2 010 052,36 грн., з яких: заборгованості за поставлену електричну енергію в сумі 1 674 928,08 грн., пені в сумі 220 054,68 грн., 15% річних 101 084,36 грн., інфляційних 13 492,24 грн.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що Комунальне підприємство "Житлово- комунальний центр" не мало з Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" укладених договорів, не замовляло послуги постачальника електричної енергії "останньої надії" у період з 01.01.2019 по 28.02.2019.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
За приписами закону України "Про ринок електричної енергії" споживач електричної енергії має право укласти договір про постачання електричної енергії з електропостачальником за своїм вибором.
Відповідач зазначає, що з метою уникнення понаднормових втрат, пов'язаних із закупівлею електроенергії за цінами постачальника "останньої надії", він, як споживач, має право укласти договір з електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами.
У зв'язку з чим, КП "ЖКЦ" стверджує, що з 01.01.2019 ним було укладено Договір на постачання електричної енергії № 3304335 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (далі по тексту - ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія"), яке проводить господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачам, згідно з ліцензією, виданою відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429.
Таким чином, Комунальне підприємство "Житлово-комунальний центр" користуючись наданою законом можливістю, 01.01.2019 обрало в якості електропостачальника - ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія". Відповідач стверджує, що даний Договір №3304335 від 01.01.2019 є чинним, виконується сторонами та не визнавався недійсним зацікавленими особами у встановленому порядку.
Відповідач стверджує, що факт постачання ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" електричної енергії на об'єкти КП "ЖКЦ" з 01.01.2019 підтверджується листом ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" від 08.05.2019 №РК-235.
АТ "Чернігівобленерго" в ході розгляду справи надало пояснення, в яких зазначає, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 01.01.2021. Територія здійснення діяльності ДПЗД "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії" - територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Між АТ "Чернігівобленерго" та ДПЗД "Укрінтеренерго" укладено Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Відповідно до п. 1.1 Договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії споживачам Постачальника як послуги Оператора системи. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Постачальника до умов цього Договору.
Пунктом 2.1 Договору передбачено обов'язок АТ "Чернігівобленерго" щодо забезпечення недискримінаційного доступу ДПЗД "Укрінтеренерго" до мереж Оператора системи з метою реалізації Постачальником як суб'єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов'язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності Оператора системи.
АТ "Чернігівобленерго" надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам ДПЗД "Укрінтеренерго", які входять в його балансуючу групу згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання.
Пунктом 1.2.6 ПРРЕЕ передбачено, що у разі постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник "останньої надії".
АТ "Чернігівобленерго" підтверджує, що відповідач у січні - лютому 2019 року включно, споживав електроенергію від ДПЗД "Укрінтернерего", обсяг споживання у зазначеному періоді становив становив наступне: січень 2019 року - 253305 кВт/год, лютий 2019 року - 228124 кВт/год.
Дані обсяги споживання електричної енергії підтверджуються Звітами щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності АТ "Чернігівобленерго" за січень - лютий 2019 року.
На підставі фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку у січні - лютому 2019 року між АТ "Чернігівобленерго", ДПЗД "Укрінтеренерго" та ДП "Енергоринок" було складено та підписано наступні документи: Акт № 1/24 прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України від 31.01.2019; Акт № 1/24 прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України від 31.01.2019.
Відповідно до вищевказаних Актів відповідач прийняв електричну енергію від ДП "Енергоринок", а АТ "Чернігівобленерго" здійснило розподіл електричної енергії. Вищевказані Акти було підписано без жодних заперечень та зауважень. Отже, загальний об'єм наданих послуг КП "Житлово-комунальний центр" з розподілу електричної енергії у січні-лютому 2019 року всього склав 481 429 кВт/год.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався тим, що матеріалами справи підтверджується факт тимчасового постачання відповідачу електроенергії у січні-лютому 2019 року позивачем, як постачальником "останньої надії", що підтверджено даними ОСР та адміністратора комерційного обліку і про укладення Договору постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем свідчить фактичне постачання електричної енергії такому споживачу. відповідачем відповідні обставини не спростовані належними доказами, не надано доказів оплати спожитої електроенергії іншому постачальнику, матеріалами справи доведено факт існування за відповідачем простроченої заборгованості перед позивачем з оплати електропостачання в сумі 1 674 928,08 грн. за січень-лютий 2019 року.
Водночас, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати спожитої електроенергії, вимоги позивача про стягнення з відповідача 220 054,68 грн. пені, 101 084,36 грн. 15% річних та 13 492,24 грн. інфляційних, які нараховані на фактично прострочену суму, правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як зазначає сам відповідач з посиланням на ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках, та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з ч. 1 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції станом на 01.01.2019) постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам, в тому числі і у разі завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника та у разі необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником.
В силу частин восьмої-дванадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Згідноз п.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 (надалі - ПРРЕЕ), до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР, тобто в даному випадку ПАТ "Чернігівобленерго".
Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП № 1470 від 27.12.2017, а саме пп.29 п.2.2 встановлено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен в тому числі надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до умов Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (п.5.2.), типову форму якого затверджено Правилами роздрібного ринку електричної енергії, Постачальник електричної енергії має право на отримання інформації щодо обсягу та якості електричної енергії, умов та фактичних режимів її розподілу, тарифів (цін), порядку оплати за переліком споживачів балансуючої групи Постачальника.
Отже, ОСР щомісяця надає постачальнику електричної енергії інформацію про обсяг розподіленої електричної енергії, на підставі якої постачальник, в тому числі постачальник "останньої надії", визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.
Таким чином ДПЗД "Укрінтеренерго" отримує інформацію про споживачів, згідно з ч.8 ст.64 Законк України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
В ході розгляду спору в суді першої інстанції, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено ПАТ "Чернігівобленерго", яке виконувало функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, ОСР на території ліцензованої діяльності якого перебуває відповідач.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, що також підтверджено ПАТ "Чернігівобленерго", яке виконувало функції ОСР та адміністратора комерційного обліку на території ліцензованої діяльності якого перебуває відповідач, у спірний період з 01.01.2019 по 28.02.2019 (січень, лютий 2019 року) постачання електроенергії позивачу за даними оператора системи розподілу відбувалось позивачем, як постачальником "останньої надії".
З огляду на норми чинного законодавства, з врахуванням необхідності забезпечення безперебійного електропостачання, постачальник "останньої надії" є тимчасовим заходом (не більше 90 днів) на період переходу споживача до іншого постачальника чи неспроможності постачальника з тих чи інших причин.
Відповідно до п.п. 3.4.4. п. 3.4. глави ІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Крім того, п. 4.3 глави IV ПРРЕЕ визначено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Щодо наданого відповідачем Договору на постачання електричної енергії № 3304335 від 01.01.2019, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія", судом першої інстанції правомірно встановлено, а колегією суддів перевірено, що відповідачем не надано доказів, що постачання/споживання електроенергії у період січень-лютий 2019 року відбувалось саме з ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія". Зокрема, не надано доказів виставлення рахунків саме наведеним постачальником, узгодження обсягів постачання, інших вихідних даних про нарахування, оплати відповідачем спожитої у січні-лютому 2019 року електроенергії саме на користь ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія".
Щодо посилання скаржника на Лист від 08.05.2019 ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" від 08.05.2019 № РК-235, зі змісту такого листа вбачається існування договірних відносин з відповідачем з постачання електроенергії, однак відсутні відомості, які вказують на фактичне електропостачання саме ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" і саме у спірний період січень-лютий 2019 року.
В той же час, як зазначає ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" у вищенаведеному листі, при розрахунку плати за електроенергію товариство застосовує вихідні дані та тарифи згідно інформації, отриманої від ПАТ "Чернігівобленерго" (ОСР), який в минулому був постачальником електроенергії на об'єкти відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що за даними ПАТ "Чернігівобленерго", як ОСР та адміністратора комерційного обліку, постачання електроенергії відповідачу в перехідний період січень-лютий 2019 року здійснювалось позивачем, і дані про споживання подавались саме позивачу, а не ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія".
За даними ПАТ "Чернігівобленерго" КП "Житлово-комуналний центр" віднесено до категорії споживачів, постачання електроенергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 01.01.2019 по 28.02.2019.
З огляду на норми чинного законодавства, постачання електроенергії постачальником "останньої надії" відбувається не за замовленням споживача, а у визначених законодавством випадках.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Чернігівобленерго", як ОСР та адміністратор комерційного обліку, надав дані щодо обсягу споживання відповідача саме позивачу і позивач вважався постачальником. В той же час, за даними ОСР в межах його повноважень не визначалось ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" постачальником електроенергії відповідачу у січні-лютому 2019 року, тому останнє не виставляло рахунків і не отримувало оплату. За відсутності доказів існування у січні-лютому 2019 року між відповідачем та ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" відносин з фактичного постачання/приймання та оплати електроенергії, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наведені у відзиві заперечення свідчать про намір ухилення від оплати спожитої електроенергії.
З огляду на наведені обставини, заперечення відповідача опосередковані спором стосовно визначення ПАТ "Чернігівобленерго", як ОСР та адміністратором комерційного обліку позивача як постачальника електроенергії відповідачу у січні-лютому 2019 року, який не підлягає вирішенню в матеріалах даної справи. В разі доведеності в установленому порядку неналежності визначення ОСР постачальника електроенергії чи доведеності факту подвійного стягнення вартості спожитої відповідачем у січні-лютому 2019 року електроенергії, відповідні обставини можуть вважатись для даної справи нововиявленим.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Як визначено ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та збезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, за наслідками розгляду спору, враховуючи надані сторонами докази та пояснення, матеріалами справи підтверджується факт тимчасового постачання відповідачу електроенергії у січні-лютому 2019 року позивачем, як постачальником "останньої надії", що підтверджено даними ОСР та адміністратора комерційного обліку і про укладення Договору постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем свідчить фактичне постачання електричної енергії такому споживачу.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оскільки, відповідачем відповідні обставини не спростовані належними доказами, не надано доказів оплати спожитої електроенергії іншому постачальнику, на переконання колегії суддів, матеріалами справи доведено факт існування за відповідачем простроченої заборгованості перед позивачем з оплати електропостачання в сумі 1 674 928,08 грн. за січень-лютий 2019 року, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Твердження скаржника у апеляційній скарзі, що позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції не надано в межах справи до суду заяву-приєднання комунального підприємства з повним переліком необхідних документів, що свідчить про те, що Договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» у спірний період між позивачем та відповідачем фактично не було укладено, судовою колегією оцінюються критично з огляду на таке.
За вимогами частини шостої - десятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 роздрібного ринку електричної енергії постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Колегія суддів повторно зазначає, що за даними ОСР в межах його повноважень не визначалось ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" постачальником електроенергії відповідачу у січні-лютому 2019 року, тому останнє не виставляло рахунків і не отримувало оплату. За відсутності доказів існування у січні-лютому 2019 року між відповідачем та ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" відносин з фактичного постачання/приймання та оплати електроенергії, наведені у апеляційній скарзі заперечення свідчать про намір ухилення від оплати спожитої електроенергії.
Водночас, за твердженнями позивача, ДПЗД "Укрінтеренерго" надсилав на адресу відповідача рахунок №0000326311821/24/001/04096 від 14.02.2019, акт №001167 купівлі-продажу електроенергії за січень 2019 року від 31.01.2019, рахунок №0000326311821/24/002/05408 від 13.03.2019 та акт №001795 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2019 року від 28.02.2019, отримання яких підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 19.03.2019.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 220 054,68 грн. пені, 101 084,36 грн. 15% річних та 13 492,24 грн., суд першої інстанції керувався тим, що твердження відповідача про неотримання в поштовому відправленні рахунків та актів є необґрунтованими, оскільки відповідач не пояснив, що саме було у відповідному поштовому відправленні.
Проте, колегія суддів вважає дані висновки суду першої інстанції передчасними з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
За приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу положень статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 5.11. договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.
Комерційною пропозицією №2 від 27.12.2018 передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня споживачем сплачується на підставі рахунків постачальника, а у разі незгоди споживача, стягується в судовому порядку.
Комерційною пропозицією №2 від 27.12.2018 визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, має сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника щодо неналежності відповідного поштового відправлення, відповідно до якого, за твердженнями позивача відповідачем було отримано відповідні рахунки та акти виконаних робіт, з огляду на таке.
Відповідно до «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Згідно пунктів 59, 61 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Таким чином, на переконання колегії суддів, належним та допустимим доказом відправлення комунальному підприємству рахунків за спожиту електроенергію та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Проте, як зазначалось вище, позивач в якості доказу надсилання рахунку №0000326311821/24/001/04096 від 14.02.2019, акт №001167 купівлі-продажу електроенергії за січень 2019 року від 31.01.2019, рахунок №0000326311821/24/002/05408 від 13.03.2019 та акт №001795 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2019 року від 28.02.2019 надав суду лише рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.03.2019.
Водночас колегія суддів зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Враховуючи те, що за змістом 5.10. договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" і Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 строк оплати електроенергії залежить від дати отримання відповідачем рахунка на оплату, а матеріали справи не містять таких доказів, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем рахунка рахунок №0000326311821/24/001/04096 від 14.02.2019, акт №001167 купівлі-продажу електроенергії за січень 2019 року від 31.01.2019, рахунок №0000326311821/24/002/05408 від 13.03.2019 та акт №001795 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2019 року від 28.02.2019, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про неможливість визначити строк настання строку оплати вказаних рахунків, період прострочення, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені, 15 річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються пропорційно на сторін пропорційно задоволеним вимогам за апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №911/2430/20 - скасувати, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" (07101, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, 14 код ЄДРПОУ 32631821) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600) 1 674 928,08 грн. боргу та 25 123,92 грн. витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позову відмовити.»
Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600) на користь Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" (07101, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, 14 код ЄДРПОУ 32631821) 7 529,20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.
Матеріали справи №911/2430/20 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.11.2021. (після виходу головуючого судді Куксова В.В. з відпустки, суддів Шаптали Є.Ю. та Тищенко А.І. з лікарняного)
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді Є.Ю. Шаптала
А.І. Тищенко