79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" листопада 2021 р. Справа №907/846/20
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Г.Т. Кордюк
Р.І. Марка
секретар судового засідання В.Б. Лагутін
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Брідж Альянс» № 05.2.11/07 від 22.06.2021
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2021 (повний текст рішення складено 11.06.2021, м. Ужгород, суддя І.Г. Ушак)
у справі № 907/846/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Брідж Альянс», с.Оноківці Закарпатської області
до відповідача: Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Миколайовича, м. Київ
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
за участю представників сторін:
від позивача: Ламбрух О.С. - ордер серії АО № 1036448 від 09.08.2021;
від відповідача: Дурдинець Р.Ю. - довіреність № 7696-К-О від 02.09.2021 (присутня в режимі відеоконференції в Господарському суді Закарпатської області);
від третьої особи: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронг Брідж Альянс» звернулось до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису, вчиненого 28.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 22864, про повернення об'єктів фінансового лізингу (нерухомого майна), таким, що не підлягає виконанню.
На обґрунтування позову позивач посилається на те, що спірний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону та з огляду на те, що позивач мав на меті добровільно повернути нерухоме майно, яке було предметом фінансового лізингу, підтвердженням чого є його звернення до АТ КБ « Приватбанку» (лист від 12.02.2019 № 05.2.11/08) про розірвання договору фінансового лізингу, на яке останній не відреагував ніяким чином. Зазначає, що натомість 11.09.2020 АТ КБ «Приватбанк» надіслав ТОВ «Стронг Брідж» повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу з вимогою сплатити заборгованість за договором та повернути майно 23.09.2020 за актом прийому-передачі. Майно у зазначений час не було передано, оскільки представники АТ КБ «Приватбанку» не з'явилися на передачу. За таких обставин, вважає відсутнім право відповідача вимагати повернення предмету лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2021 у позові ТзОВ «Стронг Брідж Альянс» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки виконавчий напис вчинено нотаріусом на підставі документів, які підтверджують безспірність заборгованості, і з дня виникнення права вимоги у відносинах сторін минуло не більше одного року, суд дійшов висновку, що такий вчинено у відповідності до вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відтак відсутні підстави для задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронг Брідж Альянс» подало апеляційну скаргу № 05.2.11/07 від 22.06.2021, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2021 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що у даному випадку нотаріус не повідомив товариство про те, що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що позбавило боржника заперечити щодо повернення предмету лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису. Апелянт зазначає, що неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 14.07.2021 (вх. № 01-04/5076/21 від 16.7.2021), в якому просить відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Брідж Альянс».
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує.
Відповідач та третя особа, явку повноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча про час, місце та дату розгляду справи були належним чином повідомлені.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 01.07.2016 між ПАТ КБ «Приватбанк» (лізингодавець) та ТОВ «Стронг Брідж» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 4С16033ЛИ (далі - договір). Згідно умов договору ПАТ КБ «Приватбанк», як власник нерухомого майна (зазначеного в додатку № 1 до договору) зобов'язався передати, а ТОВ «Стронг Брідж» прийняти зазначене майно у платне володіння та користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів, у власність, у строки, визначені договором на умовах фінансового лізингу (п.1.2 договору).
За змістом п. 1.2 договору вартість майна становить 320118679,00 грн., строк лізингу відповідно до п.п 1.3, 9.1 - сторонами встановлено з дати підписання договору до 25.06.2036.
Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів визначені сторонами у додатку №2 (п. 2.1 договору), що є графіком лізингових платежів; щомісячний лізинговий платіж у даній справі становив 2936869,12 грн.
Умовами договору (п. 2.3.2) передбачено також сплату лізингоодержувачем банку відсоткової винагороди за користування майном у розмір 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році.
Згідно п.п. 5.1.3, 5.1.5, 5.1.8 договору АТ КБ «Приватбанк» має право: вимагати повернення майна у випадку дострокового розірвання договору; стягнути з лізингоодержувача майно у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса у випадку невиконання зобов'язань з повернення майна; відмовитися від договору і вимагати повернення майна, якщо лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови банку від договору, договір є розірваним з дати зазначеної банком у повідомленні про відмову від договору.
Згідно п. 6.2.4 договору лізингоодержувач у випадку розірвання договору зобов'язаний повернути майно банку у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за три дні, зокрема, у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів; порушення строків сплати винагород за договором (п.8.2.3 договору).
У повідомленні про розірвання сторони зазначають причину дострокового розірвання цього договору. При цьому для розірвання договору, договорів про внесення змін сторони не укладають (п.8.4 договору).
У випадку розірвання договору, майно повинно бути повернуто лізингоодержувачем у термін розірвання по акту прийому-передачі майна в стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 8.3 договору).
Як встановлено матеріалами справи та визнається сторонами, 09.09.2020 АТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з наявністю простроченої більше ніж 30 днів заборгованості надіслано лізингоодержувачу повідомлення від 08.09.2020 № Э.Upr 1/3 - 200907/3004 БТ про розірвання з 23.09.2020 договору фінансового лізингу № 4С16033ЛИ від 01.07.2016, а також про необхідність у строк до зазначеної дати сплатити заборгованість за договором та по акту прийому-передачі повернути банку об'єкт лізингу - майно зазначене у додатку № 1 до договору.
Окрім того, 29.09.2020 Ат КБ «Приватбанк» надіслано позивачу також рахунок від 25.09.2020 № Э.Upr 1/3 - 200925/594 БТ про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу № 4С16033ЛИ на суму 216314627,18 грн.
Повідомлення від 08.09.2020, № Э.Upr 1/3 - 200907/3004 БТ і рахунок від 25.09.2020 № Э.Upr 1/3 - 200925/594 БТ отримані лізингоодержувачем відповідно 15.09.2020 та 06.10.2020, що не заперечується останнім.
АТ КБ «Приватбанк», з огляду на наявну заборгованість позивача за договором фінансового лізингу та неповернення останнім об'єкту фінансового лізингу звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. із заявою про вчинення виконавчого напису на договорі фінансового лізингу про повернення нерухомого майна.
28.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис (реєстровий номер 22864) на договорі фінансового лізингу від 01.07.2016 про повернення лізингоодержувачем ТОВ Стронг Брідж - на користь лізингодавця АТ КБ «Приватбанк» - об'єктів фінансового лізингу нерухомого майна, перелік якого значиться у додатку № 1 до договору фінансового лізингу, вартістю 320118679,00 грн., у зв'язку з розірванням з 23.09.2020 договору фінансового лізингу.
Позивач звернувся до суду першої інстанції про визнання зазначеного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Приписами ст. 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення виконавчого напису нотаріусу врегульований Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України.
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання.
Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про нотаріат" порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років (частина 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат").
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі - Перелік № 1172).
Пунктом 1 Переліку № 1172 передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 8 розділу «Повернення об'єкта лізингу» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку визначено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку № 1172. При цьому цей Перелік № 1172 не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за формальними ознаками на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і нотаріус не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Дана правова позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 910/12265/20.
Відтак, твердження апелянта про те, що оскаржуваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконання, оскільки у даному випадку нотаріус не повідомив товариство про те, що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, судом оцінюються критичною.
Захист прав боржника під час вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений пунктом 8 розділу «Повернення об'єкта лізингу» Переліку документів, (за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів від 29 червня 1999 р. № 1172), за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, якщо лізингодавцем подано нотаріусу, зокрема, засвідчену копію рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Як вже зазначалось, 29.09.2020 АТ КБ «Приватбанк» надіслано позивачу також рахунок від 25.09.2020 № Э.Upr 1/3 - 200925/594 БТ про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу № 4С16033ЛИ на суму 216314627,18 грн. Рахунок отриманий лізингоодержувачем 06.10.2020, що не заперечується останнім.
Наведені обставини свідчать і це не спростовано у ході судового розгляду, що відповідачем третій особі у справі було надано пакет документів, який відповідав п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів від 29 червня 1999 р. № 1172.
З урахуванням наведеного, оскільки виконавчий напис вчинено нотаріусом на підставі документів, які підтверджують безспірність заборгованості, і з дня виникнення права вимоги у відносинах сторін минуло не більше одного року, суд дійшов висновку, що такий вчинено у відповідності до вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відтак - відсутні підстави для задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2021 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному рішенні.
Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта в порядку ст.ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Брідж Альянс» № 05.2.11/07 від 22.06.2021 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2021 у справі № 907/846/20 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови складено 25.11.2021.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Р.І. Марко
Суддя Г.Т. Кордюк