26 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 140/3111/21 пров. № А/857/14029/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі № 140/3111/21 за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області до Релігійної громади християн віри євангельської П'ятидесятників про застосування заходів реагування,-
суддя в 1-й інстанції - Костюкевич С.Ф.,
час ухвалення рішення - 03.06.2021,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (далі - ГУ ДСНС у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до Релігійної громади ОСОБА_1 про застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі будинку для тимчасового проживання людей похилого віку за адресою АДРЕСА_1 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
В обґрунтування вимог зазначає, що при проведені перевірки Релігійної громади ОСОБА_1 щодо додержання та виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки було встановлено ряд порушень вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417, за наслідками яких створюється реальна загроза життю та здоров'ю людей, про що складено акт перевірки, яким зафіксовано порушення вимог нормативно-правових актів з питань пожежної та техногенної безпеки, виявлених під час перевірки.
При експлуатації будівлі будинку для тимчасового проживання людей РГ ХВЄ П'ятидесятників, що розташована за адресою АДРЕСА_1 грубо порушуються вимоги пожежної та техногенної безпеки, що може призвести до загрози життю та здоров'ю людей, виникнення пожежі, майнових втрат і негативних екологічних наслідків, також тяжкої ліквідації пожежі та складного проведення евакуаційних заходів у зв'язку з відсутністю відповідних умов, що в свою чергу створює загрозу життю та здоров'ю людей.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року в задоволенні позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області до Релігійної громади Християн Віри Євангельської П'ятидесятників про застосування заходів реагування відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі із покликанням на окремі обставини справи вказує, що апелянт може погодитись з висновком суду першої інстанції, щодо факту реєстрації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , а не за РГ ХВЄ П'ятидесятників. Однак апелянт звертає увагу суду на те, що по факту дана релігійна громада надає соціальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , за якою і була проведена позапланова перевірка, яка не фіксувала факт здійснення господарської діяльності, а встановлювала порушення норм законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, в тій будівлі, де отримують соціальні послуги в тому числі і цілодобового тимчасового проживання люди, які опинились в складних життєвих обставинах від РГ ХВЄ П'ятидесятників. Складений акт перевірки, який в подальшому і став підставою для звернення до адміністративного суду підписано не громадянином ОСОБА_2 , а саме головою РГ ХВЄ П'ятидесятників без будь-яких зауважень та пояснень.
Апелянт також наголошує на тому, що голова та керівник РГ ХВЄ П'ятидесятників Сторожук М.П. має належним чином забезпечити безпечні умови перебування людей в закладі-приюті при наданні соціальних послуг, навіть якщо ці послуги надаються не за юридичною, а за фактичною адресою їх надання суб'єктом господарювання.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 24 лютого 2021 року по 05 березня 2021 року головним інспектором Локачинського РС УДСНС України у Волинській області здійснено позапланову перевірку будівлі будинку для тимчасового проживання людей похилого віку, що розташовані: АДРЕСА_1 , щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на підставі Кодексу цивільного захисту України, статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Доручення Прем'єр-міністра України №2768/1/1-21 від 27 січня 2021 року та наказу Локачинського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області від 22 лютого 2021 року №5.
За результатами позапланової перевірки будівлі будинку Релігійної громади ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , складено акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 05.03.2021 року №12, яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697.
Так, при здійсненні перевірки було встановлено порушення вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, в тому числі Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, серед яких, зокрема:
не розроблені для приміщень будинку для тимчасового проживання людей похилого віку та не вивішені на видних місцях інструкції про заходи пожежної безпеки;
приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026¬76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности»;
на об'єкті не вивішені на видимих місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі;
роботу суб'єктом господарювання об'єкту нерухомості розпочато без поданої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки;
посадовою особою не пройдено навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях»;
дерев'яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;
на шляхах евакуації в будівлі застосовуються для оздоблення стелі будівельні матеріали з невизначеними показниками пожежної безпеки;
не здійснено в коридорі з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;
допускається підвішування світильників в коридорі безпосередньо на струмопровідні проводи та зі знятими ковпаками (розсіювачами);
не проведено замір опору ізоляції та перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання;
відсутній захист будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів;
приміщення не обладнано системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»;
приміщення не в повній мірі забезпечені первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками);
вогнегасник не встановлений в легкодоступному та видному місці;
не здійснено технічне обслуговування наявного вогнегасника, термін експлуатації якого вийшов;
не ознайомлено громадян, котрі прибули до будинку для тимчасового проживання людей похилого віку 3 основними вимогами пожежної безпеки (під підпис);
в приміщенні не розміщено інформацію про заходи безпеки та відповідну поведінку населення в разі виникнення аварії;
посадовою особою не пройдено навчання з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки.
Враховуючи встановлені порушення, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області в межах своїх повноважень звернулося до суду та просило зупинити експлуатацію будівлі будинку для тимчасового проживання людей похилого віку за адресою АДРЕСА_1 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зокрема виходив з того, що підставою для звернення до суду із заявленими позовними вимогами слугували виявлені позивачем порушення Релігійною громадою ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки за адресою об'єкта перевірки: АДРЕСА_1 , в якому зафіксовано ряд порушень.
Суд врахував, що з витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1904279 від 02.04.2013 року вбачається, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_2 .
Постановою Локачинського районного суду від 22.02.2021 року у справі №931/64/21 при розгляді матеріалів, які надійшли від Сектора поліцейської діяльності №1 (смт. Локачі) Володимир- Волинського відділу поліції Головного управління національної поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 , пенсіонера, за ч. 1 ст. 164 КУпАПП провадження у справі закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу і події адміністративного правопорушення.
Відтак, суд першої інстанції зазначив, що з наявних у матеріалах справи доказів, не вбачається факту здійснення господарської діяльності саме Релігійною громадою Християн Віри Євангельської П'ятидесятників, за адресою: АДРЕСА_1 , яка зазначена в акті перевірки від 05.03.2021 №12 та керівником якої є Сторожуком М. П., а відтак суд дійшов висновку, що підстави для застосування заходів реагування до відповідача з підстав, зазначених у розглядуваній позовній заяві, відсутні.
Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року №5403-VI, Законом України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V) та Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерством внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року №1417 (зареєстровані у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за №252/26697).
Як встановлено статтею 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Згідно зі статтею 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.
Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052 (далі - Положення №1052), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Основними завданнями ДСНС України є, зокрема: реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб (пункт 3 Положення №1052).
Відповідно до статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Частиною сьомою статті 7 Закону №877-V також передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Статтею 68 Кодексу цивільного захисту України обумовлено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Таким чином, Управління ДСНС України у Волинській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, а тому воно наділене повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та звертатись до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення.
Згідно з частиною другою вказаної статті повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
У свою чергу, згідно з частиною другою статті 51 та частиною третьою статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення техногенної та пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Як визначено пунктами 33, 43 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України, пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю; техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об'єктах, а також у суб'єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення.
Правила пожежної безпеки в Україні є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж (пункт 4 розділу І ППБУ).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в контексті наведених норм законодавства настання реальної загрози життю та здоров'ю людей слід пов'язувати з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.
Враховуючи те, що заходи реагування застосовуються судом за позовом органу державного нагляду, останній повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а також необхідність застосування конкретного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки.
Разом з тим, системно аналізуючи положення частини п'ятої статті 4 Закону №877-V та статей 68, 70 Кодексу цивільного захисту України, суд також дійшов висновку, що цими правовими нормами установлена можливість застосування як органом державного нагляду, так і судом різних заходів реагування за одні й ті самі порушення, при цьому критерієм їх розмежування є створення такими порушеннями загрози життю та здоров'ю людей і саме наявність такої загрози надає можливість для застосування адміністративним судом заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
У контексті спірних правовідносин загрозу життю та здоров'ю людей створюють такі порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, які можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища (пункт 32 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України).
Такі порушення вимагають вжиття заходів реагування адміністративним судом у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
Щодо доводів суду першої інстанції та відповідача про те, що підстави для застосування заходів реагування відсутні, оскільки факт здійснення господарської діяльності саме Релігійною громадою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 матеріалами справи не підтверджений, а житловий будинок за вказаною адресою зареєстрований за ОСОБА_2 на праві приватної власності, то такі відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на те, що позивачем долучено достатньо доказів, що підтверджують експлуатацію цієї будівлі саме Релігійною організацією в межах наявного у неї виду діяльності у вигляді догляду за літніми людьми.
Той факт, що вказана будівля належить на праві власності іншій особі не звільняє від відповідальності осіб, що її використовують у визначених цілях, дотримуватися, зокрема правил техногенної та пожежної безпеки, які в розглядуваному випадку грубо порушені та їх недотримання може призвести до виникнення загрози життю та здоров'ю людей, шкоди майну та навколишньому середовищу.
За змістом статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Підприємством об'єднання громадян, релігійної організації є унітарне підприємство, засноване на власності об'єднання громадян (громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань.
Підприємство об'єднання громадян, релігійної організації діє на основі статуту і є юридичною особою, здійснюючи свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відповідно до вимог цього Кодексу.
Релігійні організації мають право засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, необхідні для забезпечення діяльності цих організацій (частина перша, четверта-п'ята статті 112 ГК).
Суд апеляційної інстанції зокрема звертає увагу на те, що про надання соціальних послуг РГ ХВЄ П'ятидесятників за адресою: АДРЕСА_1 вказує і сам ОСОБА_2 та надає пояснення, що пенсіонери віддають йому пенсію, натомість він надає їм послуги у вигляді притулку за даною адресою для тимчасового цілодобового проживання та забезпечує їх всім необхідним. Відтак, слід дійти висновку, що така діяльність голови ОСОБА_2 напряму пов'язана з господарською діяльністю РГ ХВЄ П'ятидесятників.
Окрім того, апелянтом до матеріалів справи долучено протоколу № 2 наради обласної державної адміністрації від 03.02.2021, з якого встановлюється, що ОСОБА_2 входить в список керівників організацій-надавачів соціальних послуг недержавного сектору, як керівник Релігійної громади помісної церкви «Будинок милосердя» ХВЄ П'ятидесятників. Також відповідно до листа голови Володимир-Волинської районної державної адміністрації №1737/24/2-21 від 02.07.2-21, керівнику «Будинку милосердя» с.Войнин було повідомлено про необхідність реєстрації у реєстрі надавачів та отримувачів соціальних послуг, виконання Дорожньої карти організації роботи надавачів соціальних послуг недержавного сектору, та дотримання Критеріїв надавачів соціальних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №185.
Колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджують обставини функціонування та здійснення Релігійною організацією певної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 із забезпечення догляду за людьми похилого віку, то суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відповідач не є суб'єктом господарювання та не веде жодної господарської діяльності за адресою по якій проводився відповідний захід контролю.
Прийнята постанова Локачинського районного суду від 22.02.2021 року у справі №931/64/21 при розгляді матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 не спростовує твердження позивача про те, що подальша експлуатація будівлі будинку за адресою: АДРЕСА_1 де проживають люди похилого віку не становить реальну суспільну небезпеку, загрозу життю та здоров'ю цих людей.
Слід зазначити також про те, що наявність тієї кількості порушень, які були виявлені під час позапланової перевірки, при подальшій експлуатації будівлі будинку відповідачем може призвести до виникнення пожежі, майнових втрат і негативних екологічних наслідків, тяжкої ліквідації пожежі та складного проведення евакуаційних заходів у зв'язку з відсутністю відповідних умов, що в свою чергу створює загрозу життю та здоров'ю людей.
Суд погоджується з позицією позивача, що за таких обставин подальша експлуатація будівлі будинку за адресою: АДРЕСА_1 для тимчасового проживання людей похилого віку становить реальну суспільну небезпеку, загрозу життю та здоров'ю людей, а застосування відповідних заходів реагування є необхідним оперативним та превентивним способом впливу з метою усунення існування загрози життю та здоров'ю людей.
Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов'язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходяться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов'язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.
Недодержання суб'єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення. Захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. Крім того, захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері охорони праці.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №826/13896/16.
Також згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №810/2400/18, такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями.
Оскільки відповідачем не усунуті порушення вимог пожежної безпеки в будівлі, призначеній для перебування людей, суд вважає недопустимою її експлуатацію до повного усунення виявлених перевіркою порушень.
Зупинення експлуатації будівлі відповідачем є пропорційним та повним заходом реагування на виявлені порушення та спрямоване на збереження безпеки та здоров'я людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, а тому позов належить задовольнити. При цьому відповідно до частини п'ятої статті 4 Закону №877-V відновлення відповідачем повної експлуатації будівлі можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх порушень.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на наведені обставини не звернув належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою позовні вимоги задовольнити.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі № 140/3111/21 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Зобов'язати Релігійну громаду Християн Віри Євангельської П'ятидесятників (код ЄДРПОУ 26517485, 45540, Волинська область, Локачинський район, село Войнин) зупинити експлуатацію будівлі будинку для тимчасового проживання людей похилого віку за адресою: АДРЕСА_1 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Р. П. Сеник
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 26 листопада 2021 року