24 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 140/6126/21 пров. № А/857/18395/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року у справі № 140/6126/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про арешт майна платника податків,-
суддя в 1-й інстанції - Димарчук Т. М.,
час ухвалення рішення - 03.09.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - Головне управління ДПС у Волинській області 16 червня 2021 року звернулося в суд з позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків на підставі рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 31 березня 2021 року.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що з метою проведення перевірки на підставі наказу від 10 березня 2021 року №848 “Про проведення фактичної перевірки” та направлень на перевірку №947, №948 від 10 березня 2021 року працівниками податкового органу здійснено вихід на господарську одиницю магазин “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, де здійснює господарську діяльність суб'єкт господарювання ОСОБА_1 , однак після ознайомлення із пред'явленими документами останній відмовився від отримання копій вказаних документів та не допустив посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, про що було складено акт відмови у допуску до проведення фактичної перевірки від 30 березня 2021 року № 310/03-20-07-05/ НОМЕР_1 та акт відмови від отримання копії наказу та від підпису в направленнях на перевірку від № 311/03-20-07-05/ НОМЕР_1 . Таким чином, 31 березня 2021 року Головним управлінням ДПС у Волинській області прийнято рішення про застосування умовного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Зазначає, що контролюючий орган звернувся в суд з позовною заявою в межах загального позовного провадження, а не у скороченому порядку із заявою в порядку передбаченому ст.283 КАС України. Крім того, звертає увагу, що податковий орган має право/обов'язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Таким чином, вважає, що контролюючий орган, звертаючись до суду самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку чи відповідно до ст.283 КАС України, про що обов'язково зазначає у позовній заяві. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
24 листопада 2021 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, однак такий поданий з порушенням строку, визначеного ч.1 ст.304 КАС України та не підписаний відповідачем, а тому не може бути прийнятий до уваги.
Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі підпунктів 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2, 80.2.5, 802.6 пункту, 80.2 статті 80, пункту 80.8 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пп.52-2 п.52 підрозділу 10 розділу XX ПК України від № 2755-VI, з метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових та касових операцій, оформлення роботодавцем трудових відносин з працівниками (найманими особами), наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцізних товарів, ГУ ДПС у Волинській області було видано наказ №848 від 10 березня 2021 року “Про проведення фактичної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ” з 24 березня 2021 року тривалістю 10 діб з питань дотримання вимог ПК України.
З метою проведення перевірки згідно з вказаним наказом та на підставі направлень від 10 березня 2021 року №947, №948 службовими особами ГУ ДПС у Волинській області було здійснено вихід за адресою на господарську одиницю магазин “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, де здійснює господарську діяльність суб'єкт господарювання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1
Прибувши в магазин ФОП ОСОБА_1 ознайомився із наказом від 10 березня 2021 року №848 та направленнями на перевірку, однак відмовився від отримання копій вказаних документів та не допустив працівників контролюючого органу до проведення перевірки.
Посадовими особами податкового органу було складено акт відмови у допуску до проведення фактичної перевірки від 30 березня 2021 року № 310/03-20-07-05/ НОМЕР_1 та акт відмови від отримання копії наказу та від підпису в направленнях на перевірку від № 311/03-20-07-05/ НОМЕР_1 (а.с.7, 8).
У зв'язку із вищезазначеним позивачем прийнято рішення від 31 березня 2021 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків відповідача (а.с.4).
16 червня 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою в порядку загального провадження та просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків на підставі рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 31 березня 2021 року.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган повинен звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, протягом яких суд може підтвердити обґрунтованість такого арешту. Сплив вищезазначеного строку, який в силу абзацу 2 пункту 94.10 статті 94 ПК України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів, а не розсуду суду.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
П.81.1 ст.81 ПК України передбачає, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.
Згідно з п.81.3 ст.81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками податкового органу з метою проведення фактичної перевірки, здійснено вихід на господарську одиницю магазин “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, де здійснює господарську діяльність суб'єкт господарювання ОСОБА_1 , однак після ознайомлення із пред'явленими документами останній відмовився від отримання копій вказаних документів та не допустив посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, про що було складено акт відмови у допуску до проведення фактичної перевірки від 30 березня 2021 року № 310/03-20-07-05/ НОМЕР_1 та акт відмови від отримання копії наказу та від підпису в направленнях на перевірку від № 311/03-20-07-05/ НОМЕР_1 .
За наслідком наведеного вище 31 березня 2021 року Головним управлінням ДПС у Волинській області прийнято рішення про застосування умовного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що право звернення до суду суб'єктом владних повноважень - податковим органом визначено статтею 94 ПК України, а саме: на суд покладено обов'язок перевірити обґрунтованість рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Відтак для здійснення судового контролю за рішенням податкового органу, яке зачіпає права та інтереси платника податків, податковий орган зобов'язаний звернутись до суду.
Зверненню податкового органу до суду передує процедура застосування адміністративного арешту, встановлена статтею 94 ПК України, відповідно до якої, - контролюючим органом може бути накладено арешт на майно платника податків, який полягає у обмежені або забороні платнику податків реалізацію прав розпорядження або користування його майном. Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (94.1).
За змістом пп.94.2.3 п. 94.2 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з п.94.3 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
П.94.5 ст.94 ПК України передбачає, що умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Згідно з п.94.6 ст.94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.
Відповідно до п.94.10 - 94.13 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.
Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
У всіх випадках, коли контролюючий орган вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, контролюючий орган вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону.
При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.
Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих контролюючим органом внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених контролюючим органам, згідно із законом. Рішення про таке відшкодування приймається судом.
Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (пп.94.19.1); скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт (пп.94.19.6); прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту (пп.94.19.7).
Таким чином, відповідно до пп.94.19.1 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Ст.283 КАС України визначено порядок звернення органів доходів і зборів до суду щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Волинській області не зверталось до суду із заявою у порядку статті 283 КАС України про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 від 31 березня 2021 року, разом з тим звернулось до суду у порядку позовного провадження 16 червня 2021 року.
Матеріалами справи стверджується, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку ФОП ОСОБА_1 прийнято відповідачем 31 березня 2021 року (а.с.4).
Як згадувалося вище, з позовом податковий орган звернувся лише 16 червня 2021 року.
Колегія суддів зазначає, що з моменту прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна вже минуло 96 годин, встановленого для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим відповідно до пп.94.19.1 пункту 94.19 ст.94 ПК України.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, оскільки податковий орган повинен звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, протягом яких суд може підтвердити обґрунтованість такого арешту. Сплив вищезазначеного строку, який відповідно до абзацу 2 пункту 94.10 статті 94 ПК України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів, а не розсуду суду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №820/5045/18 (К/9901/1641/19).
Щодо доводів апелянта в частині наявності права на звернення з таким позовом в загальному позовному провадженні, то колегія суддів не заперечує такого права, оскільки з цього приводу Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловила свою правову позицію, разом з тим, таке право кореспондується імперативними нормами ст.94 ПК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року у справі № 140/6126/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 26 листопада 2021 року.