17 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2231/21 пров. № А/857/18261/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,
при секретарі судового засідання: Ільченко А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі №300/2231/21 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу (головуючий суддя першої інстанції - Микитюк Р.В., час ухвалення - у спрощеному позовному проваджені, місце ухвалення - м. Івано - Франківськ, дата складання повного тексту - 27.08.2021),-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також, ФОП ОСОБА_1 - позивач), 14.05.2021 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі також, - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за №30-ФС від 28.04.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф за допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, при цьому підставою для винесення даної постанови став акт (довідка) про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 06.04.2021 за №090134. В той же час, частиною 5 статті 265 КЗпП України встановлено заборону накладення штрафу, якщо цьому не передувало здійснення заходу державного нагляду (контролю), тобто інспекційного відповідачем, за єдиним виключення - накладення штрафу без здійснення відповідного заходу можливо виключно на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та яким встановлено період такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації. Оскільки, відповідачем інспекційне відвідування не призначалося та не проводилося, тому підстав для прийняття оскаржуваної постанови не було.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області №30-ФС від 28.04.2021 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 60 000 гривень.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийняте із неповним з'ясуванням обставин у справі та порушенням норм матеріального права.
Зокрема апелянт вказує на те, що не погоджується з висновком Івано- Франківського окружного адміністративного суду про те, що без здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України можуть бути накладені штрафи на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення період такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Частиною восьмою статті 265 КЗпП України визначено, що штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
При цьому вказана норма не вказує на те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, а також положення частини восьмої статті 265 КЗпП України, не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено абзацом п'ятим пункту 2 Порядку № 509.
При цьому, частиною четвертою статті 265 КЗпП України встановлено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Сам законодавець даною нормою закону встановлює порядок, відповідно до якого можуть бути накладені фінансові санкції.
Станом на сьогодні таким порядком є Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 .
Приписами Порядку № 509 законодавчо встановлено механізм накладення штрафу за порушення законодавства про працю, зокрема в частині порушення вимог оформлення трудових відносин з найманими особами.
Таким чином, після отримання копії акта фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , складеного посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області, за наявної у ньому інформації про порушення позивачем законодавства про працю, Управління Держпраці, як суб'єкт владних повноважень, було позбавлене можливості вільного розсуду щодо прийняття іншого рішення, крім рішення про накладення штрафу на позивача відповідно до Порядку № 509.
З урахуванням наведеного просить апеляційну скаргу задовольни, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Також зазначає, що відомості, отримані від Головного управління ДПС у Івано-Франківській області, не є беззаперечним доказом вини позивача у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягали перевірці, тоді як Управлінням Держпраці інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , який використовує найману працю, не проводилося.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній підстав, просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що працівниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За результатами даної перевірки було складено акт перевірки від 06.04.2021 за №090134, в якому зафіксовані порушення, серед іншого, статті 24 КЗпП України.
06.04.2021 ОСОБА_2 надала пояснення, згідно яких вона працює продавцем магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у ОСОБА_1 1 (один) день, зі встановленим режимом роботи з 10:00 год. до 20:00 год. Про розмір отримуваної нею зарплати зазначила, що ще не отримувала. Про наявність трудових відносин, зазначила, що трудовий договір між нею та ФОП ОСОБА_1 не укладався.
Листом від 08.04.2021 за №3949/5/09-19-07-06-20 позивачу надіслано інформацію про те, що уповноваженою особою Управління Держпраці отримано Акт (довідку) про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 06.04.2021 за №090134, за результатами якої виявлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України. Додатково повідомлено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою особою вищевказаних документів.
19.04.2021 до відповідача надійшов лист позивача, разом із документами, які спростовували виявлене порушення трудового законодавства.
Надалі, начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області за результатами розгляду справи, 28.04.2021 винесено оскаржувану постанову №30-ФС, якою накладено на позивача штраф у розмірі 60 000,00 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за порушення позивачем вимог статей 21, 24 КЗпП України.
На переконання позивача, дана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, і як наслідок, з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся із позовною заявою до суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач був зобов'язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме: провести інспекційне відвідування.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 за №877-V (далі - Закон №877-V), дія якого поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Частиною 4 статті 2 вищезгаданого Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №96 затверджено Положення «Про Державну службу України з питань праці», відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
У зв'язку із втратою чинності 14.05.2019 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, якою було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 за №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі, також - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (надалі, також - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 за №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 за №1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Вказаним Порядком №823 встановлено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Підставами для здійснення інспекційних відвідувань є інформація ДПС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень ( підпункт 6 пункту 5 цього ж Порядку ).
Перед реєстрацією інспекційного відвідування роботодавця, щодо якого протягом попередніх шести календарних місяців здійснювалися інспекційні відвідування, керівник органу контролю (інша уповноважена ним посадова особа) вивчає питання про доцільність його проведення.
Відповідно до пункту 6 Порядку №823, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об'єктом відвідування законодавства про працю.
Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування.
Відповідно до пункту 18 Порядку №823, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Пунктом 24 Порядку №823 передбачено, що разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, із аналізу наведених правових норм законодавства слідує, що отримання інформації від ДПС та її територіальних органів про виявлені в ході здійснення контрольних повноважень фактів порушення платниками податків законодавства про працю, є підставою для призначення і проведення відповідним територіальним органом Держпраці заходів державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування.
За результатами проведеного інспекційного відвідування складається акт, на який об'єкт відвідування може подати зауваження. На підставі акту, після розгляду зауважень, може бути вжито заходів до притягнення винної у допущенні порушень особи до встановленої законом відповідальності.
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що інспекційне відвідування позивача не здійснювалось, рішення про проведення інспекційного відвідування, його необхідність, доцільність тощо не приймалось.
Відповідач лише листом від 12.04.2021 за №05-07/15-10/2590 повідомив позивача про те, що уповноваженою особою Управління Держпраці отримано Акт (довідку) про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 06.04.2019 за №090134, за результатами якої виявлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України. Також додатково повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою особою вищевказаних документів.
19.04.2021 до відповідача надійшов лист позивача, разом із документами, які спростовували виявлене порушення трудового законодавства.
Правомірність своїх дій апелянт обґрунтовує нормами Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 за №509 (надалі, також - Порядок №509).
Проте, апеляційний суд вважає такі невірними та помилковими, а висновки суду першої інстанції вірними з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Частиною 4 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як уже зазначалось судом вище, Порядок №509 визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (надалі, також - штрафи).
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами 3-7 цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами 4-6 цього пункту) (надалі, також - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису;
- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;
- акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Таким чином, наведене вище свідчить про те, що Порядок №509 передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб'єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.
Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені в абзаці 2 частини 2 цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині 4 цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Тобто, наведена вище норма встановлює конкретну процедури притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у випадку допущення ними конкретно визначеного порушення законодавства про працю, яке полягає саме у фактичному допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, як в даному спірному випадку.
Отже, без здійснення заходу державного нагляду (контролю), відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, можуть бути накладені лише штрафи на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Фактично частиною 5 статті 265 КЗпП України встановлено заборону накладення штрафу, якщо цьому не передувало здійснення заходу державного нагляду (контролю), з єдиним вищевказаним виключенням. У всіх інших випадках вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, проведення заходу державного нагляду (контролю) є обов'язковим.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що норми частини 5 статті 265 КЗпП України мають вищу юридичну силу порівняно із нормами Порядку №509, оскільки він є підзаконним нормативно-правовим актом і прийнятим саме на виконання статті 265 КЗпП України, а тому не може їй суперечити.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що норми Порядку №509 не суперечать положенням Кодексу законів про працю України, оскільки в ході здійснення контрольних заходів податковим органом можуть бути виявлені й інші порушення законодавства про працю, окрім тих, відповідальність за які передбачена абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.
Однак, у випадку спірних правовідносин, враховуючи, що актом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 06.04.2021 за №090134 встановлено порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена саме абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, відповідач був зобов'язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме: провести інспекційне відвідування.
Колегія суддів зазначає, що відомості, отримані від Головного управління ДПС у Івано-Франківській області, не є беззаперечним доказом вини позивача у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягали перевірці, тоді як Управлінням Держпраці інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , який використовує найману працю, не проводилося.
Враховуючи, що такий захід відповідачем не здійснений, суд першої інстанції у відповідності до норм чинного законодавства дійшов висновку, що відповідач діяв з порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Такі порушення з боку суб'єкта владних повноважень є суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним, що є самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення штрафу.
Крім того, згідно п. 16 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складають акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Пунктом 20 Порядку № 823 встановлюється, що припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об' єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
У відповідності до пункту 24 Порядку №823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Згідно пункту 25 Порядку № 823, заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.
Оскільки такий захід відповідачем не здійснений, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач діяв з порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку накладення штрафу за порушення законодавства про працю, а такі порушення з боку відповідача, як суб'єкта владних повноважень є суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним, що є самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення штрафу №30-ФС від 28.04.2021.
Також слід зазначити, що відповідачем не було враховано направлені позивачем 19.04.2021 р. засобами поштового зв'язку пояснення та докази перебування з ОСОБА_2 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця продовольчих товарів згідно трудового договору, зокрема: повідомлення про прийняття працівника на роботу, направленого у Верховинське ДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області; наказ від 05.04.2021 року про прийняття працівника ОСОБА_2 на роботу; заява ОСОБА_2 про прийняття її на роботу від 05.04.2021, що підтверджується також Управлінням Держпраці в поданій ним же апеляційній скарзі факт надання позивачем зазначених документів.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З вищезазначеної норми Конституції України слідує, що кожен орган державної влади зобов'язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством. Відповідно, суд при вирішенні питання щодо правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо відповідності таких дій нормам чинного законодавства, однак не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені по компетенції цього органу державної влади.
Оскільки здійснення заходу державного нагляду (контролю), а саме - проведення інспекційного відвідування після надіслання ГУ ДПС в Івано-Франківській області акту фактичної перевірки, відноситься до виключної компетенції Головного управління Держпраці в Івано-Франківській області, як наслідок, суд не вправі перебирати на себе його повноваження, а оцінка виявлених порушень трудового законодавства може бути надана судом виключно після проведення відповідачем інспекційного відвідування та прийняття з урахуванням зауважень об'єкта відвідування відповідних рішень у встановленому порядку.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно практики Європейського суду з прав людини зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши оскаржене позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, які визначені Конституцією та законами України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що рішення Головного управління Держпраці в Івано - Франківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №30-ФС від 28.04.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними до відзиву на позовну заяву, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання. Крім того, наведені факти зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі №300/2231/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 26.11.2021