25 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1529/21 пров. № А/857/14328/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко О.В.,
суддя Матковська З.М.
секретар судового засідання Ільченко А.З.
за участю:
представника позивача Яцишин У.М.
представник відповідача Палій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року (головуючий суддя Братичак У.В., м.Львів, проголошено 16:41:53) у справі № 380/1529/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОККО-Рітейл” до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
04.02.2021 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби України та Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо нездійснення перерахунку суми штрафу, застосованого згідно з податковим повідомленням-рішенням Офісу великих платників ДПС від 18.11.2019 №0001535206, відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України; зобов'язати Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків здійснити перерахунок суми штрафу, застосованого до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОККО-Рітейл” згідно з податковим повідомленням-рішенням Офісу великих платників ДПС від 18.11.2019 №0001535206 відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.
Позов обґрунтовує тим, що оскільки Офісом великих платників податків ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0001535206 від 18.11.2019, яким для ТзОВ «ОККО Рітейл» визначено суму штрафних санкцій в розмірі 10% від суми несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних у розмірі 2 651 202,40 грн, а станом на 23.05.2020 визначене контролюючим органом у вказаному податковому повідомленні-рішенні грошове зобов'язання ТзОВ «ОККО-Рітейл» не сплачено та щодо нього триває процедура судового оскарження, відтак таке вважається неузгодженим. За таких обставин вважає, що у спірних відносинах наявні усі підстави для застосування положень пункту 73 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України. Відтак податкове повідомлення-рішення № 0001535206 від 18.11.2019 підлягає відкликанню контролюючим органом самостійно.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби України та Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо нездійснення перерахунку суми штрафу, застосованого згідно з податковим повідомленням-рішенням Офісу великих платників податків ДПС від 18.11.2019 №0001535206, відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України. Зобов'язано Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків здійснити перерахунок суми штрафу, застосованого до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОККО-Рітейл” згідно з податковим повідомленням-рішенням Офісу великих платників податків ДПС від 18.11.2019 №0001535206 відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України. Стягнуто з Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОККО-Рітейл” витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що відповідно до норм ст.56 Податкового Кодексу України та ч.2 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що з моменту винесення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 №380/1538/20 податкове повідомлення набуло статусу узгодженості, а отже п.73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосовуватись не може. Крім того, не погоджується з рішенням суду і в частині розрахунку витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, а представник відповідача, підтримує вимоги апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Офісом ВПП ДПС проведено камеральну перевірку ТзОВ «ОККО-Рітейл» щодо своєчасності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за період 01.09.2019 по 31.10.2019.
За результатами перевірки складено Акт №169/28-10-52-06/30841082 від 04.11.2019, яким встановлено порушення граничного терміну реєстрації податкових накладних, кількість днів протермінування - 7 днів.
На підставі висновків Акта перевірки від 04.11.2019 №169/28-10-52-06/30841082, Офісом ВПП ДПС винесено податкове повідомлення-рішення (форма “Н”) від 18.11.2019 №0001535206, яким встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 26512023,46 грн. застосовано штраф в розмірі 10% на загальну суму 2651202,40 грн.
Позивач не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду.
Судом встановлено:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі №380/1538/20 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл» до Офісу великих платників податків ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 18.11.2019 № 0001535206 - відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №380/1538/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл» залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі №380/1538/20 без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №380/1538/20 відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020.
Поряд з цим, 23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року № 466-IX (надалі Закон № 466-ІХ). Цим законодавчим актом доповнено підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пунктом 73, відповідно до якого грошові зобов'язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.
Позивач, вважаючи, що у спірних відносинах наявні усі підстави для застосування положень пункту 73 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не довели ті обставини, на яких ґрунтуються їхні заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України).
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна з податку на додану вартість складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відповідно до пункту 120-1.1. статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Так, у зв'язку з порушенням позивачем зазначених вище приписів податкового законодавства, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення (форма “Н”) від 18.11.2019 №0001535206. Разом з тим, в подальшому відбулися зміни правового регулювання спірних правовідносин у зв'язку з набранням чинності 23 травня 2020 року - Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 року № 466-ІХ ( Закон № 466).
За наслідками змін, що внесені зазначеними Законами до ПК України, законодавство, яке підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, було змінено законодавцем шляхом прийняття ретроактивної новели, якою змінено обсяг прав та обов'язків платника податків і контролюючих органів.
Так, відповідно до п. 73 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 01.01.2017 до 31.12.2019, грошові зобов'язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.
Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до п. 198.5 ст.198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» п. 198.5 ст.198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до ст.199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого п.201.4 ст.201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 01.01.2017 до 31.12.2019, грошові зобов'язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14.07.2020 №786-ІХ (Закон №786-ІХ), який набрав чинності 08.08.2020, у підрозділі 2 у пункті 73 ПК України в абзаці першому після слів та цифр «відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу» доповнено словами «та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної», а слова і цифри «до 31 грудня 2019 року» замінено словами «до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», строк сплати грошових зобов'язань за якими не настав або»; в абзаці першому цифри і слова «2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень» замінено цифрами і словами « 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень»; в абзаці другому цифри і слова « 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень» замінено цифрами і словами « 2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень».
Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
За змістом наведеної норми законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, Законом № 466-ІХ чітко закріплено, що п.73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України підлягає застосуванню до штрафів нарахованих платникам податків протягом періоду з 01.01.2017 до 31.12.2019 за наведених у цій же нормі умов.
Отже, наведеними приписами закону платники податків звільняються від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України умов.
Таким чином, станом на час розгляду даної справи чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція п.73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 01.01.2017 до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» за наведених у цій же нормі умов.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Крім того, для цілей, задекларованих нормою п.73 п.2 розділу XX «Перехідних положень» ПК України, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов'язань. Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, законодавцем не передбачена.
У даному випадку законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції нараховані платникам податків протягом періоду з 01.01.2017 по 31.12.2019, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.
Оскільки, Офісом великих платників податків ДПС винесено податкове повідомлення- рішення № 0001535206 від 18.11.2019, яким для ТзОВ «ОККО-Рітейл» визначено суму штрафних санкцій в розмірі 10% від суми несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних у розмірі 2 651 202,40 грн, а станом на 23.05.2020 визначене контролюючим органом у вказаному податковому повідомленні-рішенні грошове зобов'язання ТзОВ «ОККО-Рітейл» не сплачено та щодо нього триває процедура судового оскарження таке вважається неузгодженим.
Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що у спірних відносинах наявні усі підстави для застосування положень пункту 73 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Щодо доводів апелянта в частині витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що між позивачем та Адвокатським об'єднанням “ЛОВЕЙЛС” в особі керуючого партнера Сивого Романа Богдановича укладено договір про надання правової допомоги №АО/С-18/18 від 02.08.2018. Відповідно до акту наданої правової допомоги до Додатку 11 від 02.02.2021 до Договору №АО/С-18/18 про надання правової допомоги від 02.08.2018 адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв правову допомогу на умовах визначених Додатком №11 від 02.02.2021 до Договору №АО/С-18/18 про надання правової допомоги від 02.08.2018, ціна (вартість) якої становить 29 851,00 грн, у тому числі ПДВ, з них: зустріч з клієнтом, отримання документів, попередня консультація (40хв) - 2806,00 грн; підготовка позовної заяви (5год) - 21 045,00 грн; участь в судових засіданнях - 6000,00 грн. Кошти в сумі 29 851,00 грн були сплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №0002290004.
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 380/1529/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 26 листопада 2021 року