Справа № 620/5964/21 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
26 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту - 20.08.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2013 та 2017 роки;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2013 та 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при звільненні з військової служби позивачу не була виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.
Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що на відміну від військовослужбовців Збройних Сил України, військовослужбовцям Національної гвардії України при звільненні з військової служби оплачується тривалість щорічної основної та додаткової відпустки, на які вони мають право у році звільнення. Також вказує, що позивач у 2013 році проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , у 2017 році у Військовій частині НОМЕР_3 , до яких відповідач не має жодного відношення. Вказує, що у грошовому атестаті позивача не зазначено про наявність заборгованості, що не дозволяє військовій частині брати на себе зобов'язання та виплачувати грошову компенсацію.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що враховуючи зміст норм правового регулювання спірних правовідносин, на відміну від військовослужбовців Збройних Сил України, військовослужбовцям Національної гвардії України при звільненні з військової служби оплачується тривалість щорічної основної та додаткової відпустки, на які вони мають право у році звільнення. Наголошує, що позивач у 2013 році проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , у 2017 році у Військовій частині НОМЕР_3 , до яких відповідач не має жодного відношення. Крім того позивач не звертався до відповідача із рапортом про виплату спірної компенсації.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач проходив військову службу у внутрішніх військах МВС України та Національній гвардії України, що підтверджується витягом з послужного списку (а.с. 7).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 09.04.2021 № 73 з позивачем, звільненим відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 16).
З архівної довідки Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 11.01.2021 № 5, довідок Військової частини НОМЕР_3 від 04.03.2021 № 3/12/9/1-97 та Військової частини НОМЕР_2 від 03.03.2021 № 1/61/22-181 позивачу щорічна основна відпустка за 2013 рік не надавалась, за 2017 рік не використано 37 календарних днів (а.с. 10-12).
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу, із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нараховано грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, чого відповідачем здійснено не було.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 10-1 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються. Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 14 статті 10-1 Закону).
Згідно з абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Пунктом 3 розділу XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.03.2018 № 200, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 за № 405/31857 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення.
В свою чергу, пунктом 5 розділу XXXI вищевказаної інструкції у рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у пунктах 3, 4 цього розділу, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація, зокрема, за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.
Аргументи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач не подавав рапорт про виплату компенсації за 2013 рік та 2017 рік а тому не виявив бажання на її нарахування не спростовує зазначених вище висновків суду, оскільки за приписами зазначених вище норм чинного законодавства саме на відповідача в даному випадку покладено обов'язок щодо нарахування та виплати у рік звільнення грошової компенсації за невикористані щорічної відпустки.
Разом з тим, суд першої інстанції вірно вказав, що лише під час звільнення з військової служби, військовослужбовці мають право на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної або додаткової відпуски.
Доводи апелянта, що позивач у 2013 році проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , у 2017 році у Військовій частині НОМЕР_3 , до яких відповідач не має жодного відношення колегією суддів не беруться до уваги, оскільки позивача після проходження військової служби було переведено до іншої військової частини, а не звільнено з військової служби, тобто позивач не мав можливості скористатися правом на отримання належної грошової компенсації.
Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо відсутності інформації про використання позивачем основної відпуски за спірний період та звернення з відповідним рапортом з метою її отримання, оскільки невикористання такої відпустки підтверджується архівною довідкою Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 11.01.2021 № 5, довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 04.03.2021 № 3/12/9/1-97 та Військової частини НОМЕР_2 від 03.03.2021 № 1/61/22-181.
Також, у разі наявності певних сумніві у достовірності викладеної у вказаних довідках інформації, відповідач не позбавлений можливості вчинити дії з метою її з'ясування.
На час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , відповідачем не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків, зокрема, щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2013 та 2017 роки.
Натомість, під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу, із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нараховано грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, чого відповідачем здійснено не було.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу, із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок, тому наявні правові підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2013 та 2017 роки та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2013 та 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 26.11.2021.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна