Справа № 743/660/21 Суддя (судді) першої інстанції: Павленко О.В.
25 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області до громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ та примусове видворення з України,
Позивач звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 про примусове видворення з України громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про його затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що умовою примусового видворення є невиконання рішення про примусове повернення без поважних причин, однак він не міг залишити територію України через відсутність авіасполучення з Алжирською НДР у період з 18.05.2021 по 01.06.2021, а для виїзду в треті країни він не мав необхідних дозвільних документів.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав, в суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що документи, які б підтверджували законність перебування відповідача на території України відсутні, що є підставою для прийняття рішення про його примусове видворення, також є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове повернення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення та існує ризик його втечі.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.05.2021 начальником відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу Чернівецького прикордонного загону прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства - громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким зобов'язано останнього покинути територію України у термін до 01.06.2021 (а.с.21).
02.06.2021 співробітниками УМП ГУ НП в м.Києві, ГОРВ ОКПП «Київ» та ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області виявлено, зокрема, громадянин Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого запрошено до ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області з метою проведення перевірки та встановлення підстав законного перебування на території України, про що складено рапорти (а.с.11-12).
ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області 02.06.2021 прийнято рішення про поміщення в ПТПІ громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.32-33).
Оскільки відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, є нелегальним мігрантом, ухиляється від виїзду з України, є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, намагався незаконно перетнути державний кордон України до країн ЄС, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також існує ризик його втечі, позивач звернувся до суду першої інстанції про примусове видворення та затримання відповідача.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що на момент розгляду справи у відповідача відсутні документи, які б давали йому право законно перебувати на території України, він не звертався до компетентних органів України із заявою про визнання його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту, відсутні дані, що у країні походження відповідач піддавався переслідуванням за расовими або етнічними ознаками, за політичні або релігійні переконання, рішення про примусове повернення відповідачем самостійно не виконано, внаслідок чого існують ризики, що відповідач може ухилятися від примусового видворення за межі України та перешкоджатиме проведенню процедури видворення.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Згідно з п.14 ч.1 наведеної статті нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави (ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Відповідно до ч.3 ст.9 вказаного Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
В силу вимог ч.1 ст.26 наведеного Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Частиною 1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
З аналізу наведених норм вбачається, що примусове видворення з України іноземця на підставі винесеної постанови адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання такого рішення.
Таким чином, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Колегія суддів зазначає, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуація міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Наведений перелік підстав є вичерпний і розширенню не підлягає.
Колегія суддів зазначає, що ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час перегляду справи в апеляційному порядку, відповідачем не було наведено жодних обставин щодо можливості застосувати до нього ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Враховуючи, що відповідач перебуває на території України незаконно, документи для легалізації свого перебування в Україні або дозволу на імміграцію в Україну не оформляв, в органи міграційної служби не звертався, приймаючої сторони, близьких родичів та власного житла в Україні не має, рішення про його примусове повернення від 18.05.2021 відповідачем у встановлений строк не виконано без зазначення жодних поважних причин, що свідчить про його ухилення від його виконання, беручи до уваги відсутність передбачених ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обставин, які б унеможливлювали видворення відповідача за межі території України, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для примусового видворення громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України.
Посилання апелянта на неможливість у період з 18.05.2021 по 01.06.2021 залишити територію України, внаслідок відсутності авіасполучення не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а тому такі обґрунтування відхиляються судом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема, затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Частиною 11 ст.289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що громадянин Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив міграційне законодавства України і не виконав без поважних причин рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, внаслідок чого наявні обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, що свідчить про наявність підстав для його затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 місяців.
В рамках спірних правовідносин судом встановлено факт дотримання позивачем положень відповідних нормативно-правових актів, а також наявність достатніх та обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення та перешкоджатиме проведенню процедури його видворення, оскільки рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18.05.2021 про його примусове повернення самостійно у встановлений строк та до моменту його затримання 02.06.2021 року виконано не було, натомість наявність поважних причин його невиконання чи обставин щодо можливості застосувати до нього ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідачем не підтверджено.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи відсутність встановлених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заборон на примусове видворення відповідача, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для затримання відповідача з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України та його примусового видворення з України.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 25 листопада 2021 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
А.Ю.Кучма