Справа № 640/24525/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
25 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить:
- відшкодувати моральну шкоду в розмірі 100 000 грн;
- зобов'язати відповідача забезпечити право громади села Старе Село на компенсацію за недотримання стандартів якості надання послуг з електропостачання відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18 жовтня 2016 року № 1841 та від 12 червня 2016 року № 375.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона проживає у селі Старе Село Львівської області та неодноразово зверталась до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з заявами щодо належного надання Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго», Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» послуг з постачання електроенергії та отримання компенсації за недотримання стандартів якості електричної енергії, проте не отримала жодної відповіді на свої звернення.
Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що всі звернення позивача були розглянуті та надані листами відповіді. При цьому, під час проведення перевірки Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» з питання дотримання Ліцензійних умов з постачання електричної енергії в результаті якої встановлено, що позивач ухилялась від укладання письмового договору про користування електричною енергією, а підставою для відключення позивачу постачання електричної енергії слугувала наявність заборгованості.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року позов в частині позовних вимог про зобов'язання Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг забезпечити право громади села Старе Село на компенсацію за недотримання стандартів якості надання послуг з електропостачання відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18 жовтня 2016 року № 1841 та від 12 червня 2016 року № 375 залишено без розгляду.
Продовжено розгляд справи в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн; зобов'язання Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг забезпечити право позивача на компенсацію за недотримання стандартів якості надання послуг з електропостачання відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18 жовтня 2016 року № 1841 та від 12 червня 2016 року № 375 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Вказана ухвала обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують повноваження Шерстобітової Лариси Степанівни звертатися до адміністративного суду з відповідною позовною заявою в інтересах громади села Старе Село.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує на порушення судом першої інстанції строку розгляду справи та неврахування усіх зазначених обставин позивачем.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивачем було направлено до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ряд звернень, зокрема, від 10 червня 2019 року, від 14 червня 2019 року, від 02 жовтня 2019 року, від 23 жовтня 2019 року, від 12 листопада 2019 року, від 14 листопада 2019 року щодо неправомірних дій Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та врегулювання взаємовідносин між позивачем та названими товариствами за участі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Листами від 12 липня 2019 року №12110/20.1/9-19, від 30 жовтня 2019 року №1866/20.1/8-19, від 19 листопада 2019 року №18591/20.1/9-19 та від 22 листопада 2019 року №18849/20.1/9-19 позивачу надано відповідь за вказаними вище заявами.
Вважаючи порушеними власні права та охоронювані законом інтереси, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено факту порушення прав позивача винними діями та/або бездіяльністю відповідача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг діє на підставі Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» № 1540-VIII від 22 вересня 2016 року (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1 якого Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Статтею 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» № 1540-VIII від 22 вересня 2016 року визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема:
1) у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності; діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом;
2) у сфері комунальних послуг: діяльності з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
Розподіл видів діяльності відповідно до сфер застосовується виключно для цілей цього Закону.
Державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України «Про природні монополії», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.
При цьому, відповідно до статті 3 названого Закону Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
Відповідно до пунктів 10-12 частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» № 1540-VIII від 22 вересня 2016 року, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг у випадках, визначених законом; контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає входів до запобігання порушенням ліцензійних умов; розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено планову перевірку дотримання Приватним акціонерним товариством «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25 липня 2017 року № 932, та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13 квітня 2017 ку № 504, за період діяльності з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року відповідно, за результатами якої складено Акти від 13 вересня 2019 року № 312 та № 313.
Так, під час проведення планової перевірки НКРЕКП були розглянуті звернення позивача, що зафіксовано у Акті від 13 вересня 2019 року № 312, яким встановлено, що відповідно до рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2018 року, залишено в силі постановою Апеляційного суду Львівської області від 24.07.2018, у справі №464/9024/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО», відмовлено у задоволенні позову про визнання бездіяльності ПрАТ «Львівобленерго» по неврахуванню та невнесенню в квитанції на оплату інформації про субсидійні кошти незаконною та такою, що порушує права позивача як споживача, визнання дій ПрАТ «Львівобленерго» по відключенню 26 липня 2016 року від електричної мережі її будинку незаконними, визнання незаконним розмір заборгованості, що став підставою для відключення від електропостачання будинку позивача та зобов'язання ПрАТ «Львівобленерго» зняти з обліку таку заборгованість, стягнення з ПрАТ «Львівобленерго» 59800 грн матеріальної шкоди та 2700000 грн моральної шкоди.
Також, під час перевірки було встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2019 року у справі № 450/2018/18 задоволено позов Приватного акціонерного товариства «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» вартість спожитої електроенергії в сумі 15025,65 грн.
За таких обставин, Актами про перевірку від 13 вересня 2019 року № 312 та № 313 не виявлено порушень з боку Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії в частині взаємовідносин із ОСОБА_1 .
Крім того, зі змісту рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2018 року у справі № 464/9024/16-ц вбачається, що позивач проживає в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який придбаний нею 23 січня 2001 року.
В Пустомитівському відділенні електропостачання Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» за вказаною адресою позивач зареєстрована як побутовий споживач послуг електропостачання, якій присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 Старе Село/238.
Письмовий договір про користування електричною енергією між сторонами не укладений.
Судом встановлено, що ухиляється від укладення письмового договору про користування електричною енергією саме позивач, зокрема рекомендованим листом № 316-0117 від 28 лютого 2017 року відповідач скерував у адресу позивача пропозицію щодо укладення такого договору, копія вказаного листа додатково була вручена позивачу під розпис 21 березня 2017 року.
Разом із тим, 24 лютого 2016 року за спожиту електричну енергію позивачем сплачено 115,74 грн. В подальшому позивач жодних платежів не здійснювала. Отримані субсидії не покривали вартість спожитої нею електричної енергії.
Згідно попередження №6086482, врученого під підпис позивачу 23 червня 2016 року, її попереджено, що у разі несплати заборгованості до 23 липня 2016 року, буде припинено постачання електричної енергії.
Вказана обставина сторонами не оспорюється.
Згідно довідки про розмір виставленого нарахування та проведених оплат, з врахуванням наданих субсидій, заборгованість позивача за спожиту електроенергію станом на 01 червня 2016 року становила 589,62 грн (після проведеного 27 липня 2016 року відповідачем коригування нарахувань, в порядку пункту 29 Правил, в сторону зменшення за усним зверненням позивача в Інформаційно-консультаційний центр відповідача).
Позивачем розмір вказаної заборгованості не спростовано.
Як встановлено з акту про припинення енергопостачання № 0015076 від 26 липня 2016 року, енергопостачання до будинку позивача припинено за порушення термінів сплати за спожиту електроенергію.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про дотримання процедури припинення електропостачання, оскільки відключення проведено через 33 дні після попередження, відключення здійснено 26 липня 2016 року, в день, що не передував ні вихідному (у вівторок) ні святковому дню, а заборгованість позивачем сплачена не була.
Аналогічної позиції про дотримання процедури припинення енергопостачання та правомірність такого притримуються і треті особи по справі, як державні органи, що здійснюють захист прав споживача, про що свідчать численні їх листи, наявні в матеріалах справи.
Крім того, в рахунках за спожиту електроенергію, які виставлялись позивачу, за наявності заборгованості, розмір призначеної субсидії до березня 2017 року окремо не відображався, однак сума до оплати на призначений розмір субсидії зменшувалась, тобто розмір призначеної субсидії враховувався, що підтверджується довідкою про розмір виставленого нарахування та проведених оплат. Вказана обставина не заперечується сторонами та підтверджується за результатами розгляду звернень позивача висновками третіх осіб по справі, як державних органів, що здійснюють захист прав споживача. Тому, за обставин врахування призначених субсидій, при нарахуванні за спожиту електроенергію, відсутні порушення прав позивача, як споживача електричної енергії.
Обставини щодо правомірності відключення позивача від електропостачання, встановлені рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2018 року у справі №464/9024/16-ц, та щодо ухилення позивача від укладання договору про користування електричною енергією не потребують доказування.
При цьому, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження як вчинення дій щодо укладання договору про користування електричною енергією, так і погашення заборгованості за спожиту електроенергію.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача про бездіяльність з боку відповідача щодо відсутності реагування на звернення позивача про надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Відключення позивача від електропостачання було здійснено 20 серпня 2018 року та станом на час розгляду справи відсутні докази відновлення електропостачання позивачу, тому доводи позивача про недотримання стандартів якості електричної енергії та, як наслідок, наявності підстав для компенсації у зв'язку з таким недотриманням є необґрунтованими. Відсутність електропостачання унеможливлює дотримання стандартів якості електричної енергії, отже позов у вказаній частині є необґрунтованим.
Оскільки судом не встановлено факту порушення прав позивача винними діями та/або бездіяльністю відповідача, факт завдання позивачу моральної шкоди не вбачається, у зв'язку з чим позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо доводів позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляду справи з порушенням строку, встановленого ст.258 КАС України, колегія суддів зазначає, що вказані доводи не можуть буди єдиною підставою для скасування судового рішення, оскільки відповідно до ч.2 ст.317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Тобто недотримання судом встановленого ст.258 КАС України строку розгляду справи у порядку спрощеного провадження не може мати своїм наслідком скасування судового рішення, адже не зумовлює висновок про його неправильність.
Також колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при прийнятті ухвали Окружного адміністративного суду м. Києві від 11 січня 2021 року, якою заяви позивача про уточнення позовних вимог повернути без розгляду.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 25.11.2021.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна