Справа № 640/21012/20 Суддя першої інстанції: Амельохін В.В.
25 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Костюк Л.О. та Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 28 лютого 2020 року № 04-285 з 01 січня 2020 року у розмірі 90% від заробітної плати судді, що займає відповідну посаду;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити позивачу з 01 січня 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 28 лютого 2020 року № 04-285.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2021 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 28 лютого 2020 року № 04-285;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 28 лютого 2020 року № 04-285, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволені позовних вимог та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити розрахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи з 90 відсотків від суддівської винагороди не є передчасними. ОСОБА_1 наголошує на тому, що відповідач не міг заперечувати проти раніше визначеного відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, адже стаж її роботи на посаді судді складає 29 років і 3 місці, а розмір такої виплати визначається відповідно до ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, що був чинним на час виходу у відставку.
Додатково позивач повідомила, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання судового рішення в цій справі здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та виплачує його у розмірі 66 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ним не приймалося рішення про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового виходячи з розміру 90 відсотків від суддівської винагороди.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2021 року - без змін, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 працювала на посаді судді Київського районного суду м. Донецька Донецької області та була звільнена у відставку постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1514-VІІІ.
Відповідно до абз. 2 п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, який не проходив кваліфікаційне оцінювання.
ОСОБА_1 02 березня 2020 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, до якої додала довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04-285.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням від 22 квітня 2020 року № 930020872702 відмовило позивачу в проведенні перерахунку пенсії з посиланням на те, що після 18 лютого 2020 року розмір складових суддівської винагороди працюючих суддів не змінювався.
Про прийняте рішення ОСОБА_1 було повідомлено листом від 27 квітня 2020 року № 2600-0303-8/51105.
Не погоджуючись із такими діями та рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
У той же час суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 90 відсотків від суддівської винагороди, оскільки відповідачем в цій частині не було відмовлено позивачу у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
На час виходу позивача у відставку, питання соціального захисту судді у відставці регулювалися Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII було запроваджено проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя у відповідних судах.
Особливості нарахування суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання у залежності від проходження суддею кваліфікаційного оцінювання були визначені у п.п. 22-25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
Положеннями п. 2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII також було визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до п. 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
За правилами п. 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI.
Однак Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, який набрав чинності 07 листопада 2019 року, п.п. 22, 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII були виключені.
Згідно з п. 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
У свою чергу п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
Вказане рішення обґрунтоване тим, що запровадження згідно із положеннями п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч. 1 ст. 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Також Конституційний Суд України наголосив на тому, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя.
Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, який по-різному визначав порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у залежності від проходження кваліфікаційного оцінювання, втратив чинність.
Визначаючи норму права, яка визначає порядок і підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді після 19 лютого 2020 року, колегія суддів враховує, що норми і положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI щодо виплати пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залишалися чинними в силу положень п. 2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, адже про них було зазначено в п. 25 цього ж розділу.
Разом з тим, із втратою чинності п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII припинили свою дію також і норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, що визначали порядок і підстави для виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Отже, починаючи з 19 лютого 2020 року правовідносини щодо нарахування і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюються виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
За змістом ч. 1 ст. 142 вказаного Закону судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У свою чергу ч. 4 ст. 142 зазначеного Закону передбачає, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Як раніше зазначалося, відмовляючи у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виходило з того, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді - не змінювався.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до пп. 4 п. 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII з 1 січня 2020 року розмір посадового окладу судді становить: для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Зазначені норми права вказують на те, що зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відбулася 01 січня 2020 року, в той час як відповідне рішення було ухвалене Конституційним Судом України лише 18 лютого 2020 року.
Разом з тим, визначальним для вирішення цього спору є те, що посадовий оклад, установлений для судді, який працює на відповідній посаді, станом на 19 лютого 2020 року є вищим у порівнянні з посадовим окладом, із якого ОСОБА_1 обчислено щомісячне довічне грошове утримання на час звернення до суду.
Так, положеннями п. 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII передбачено щорічне підвищення посадового окладу судді починаючи з першого січня року. Для судді апеляційного суду посадовий оклад становив з 01 січня 2017 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з 01 січня 2018 року - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з 01 січня 2019 року - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з 01 січня 2020 року - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Також фактичний розмір посадового окладу збільшується за рахунок щорічного підвищення з 1 січня календарного року прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Посадовий оклад судді, обчислений відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI також є меншим, адже за правилами ч.ч 3, 4 ст. 133 вказаного посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом, який для судді апеляційного суду становить 1,1.
Враховуючи, що з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 позивач набула право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за новими правилами, які передбачають здійснення розрахунку із застосуванням складових суддівської винагороди в більших розмірах, колегія суддів вважає, що у відповідача не було підстав для відмови в проведенні такого перерахунку.
Також колегія суддів враховує, що положення ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII закріплюють загальне правило, відповідно до якого щомісячне довічне грошове утримання виплачується у чітко встановленому розмірі, визначеному у відсотках від суддівської винагороди. Застосування такого правила не пов'язане із тим, здійснюється призначення такої виплати вперше, чи проводиться її перерахунок.
Колегія суддів наголошує на тому, що ч. 3 ст. 142 зазначеного Закону визначає єдиний механізм розрахунку як для призначення щомісячного довічного грошового утримання, так і для його перерахунку.
У свою чергу ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначає лише підставу, з настанням якої виникає право на перерахунок такого утримання за процедурою, що визначена у ч. 3 ст. 142 вказаного Закону.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII не містить положень, які б установлювали інші правила обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується судді у відставці, ніж визначені в ч. 3 ст. 142 цього ж Закону.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо обчислення щомісячного довічного грошового утримання виходячи з розрахунку 90 відсотків від грошового утримання суддів, фактично виходив з того, що така позовна вимога є передчасною.
Колегія суддів враховує, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 18 лютого 2020 року у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020. Відповідно питання щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання є похідним і повинне розглядатися після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
З матеріалів справи вбачається, що заява ОСОБА_1 від 02 березня 2020 року не містила вимог про виплату щомісячного довічного грошового утримання саме у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди.
За результатами розгляду такої заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийняло рішення від 22 квітня 2020 року № 930020872702 про відмову в проведенні перерахунку пенсії з посилання на те, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 розмір складових суддівської винагороди працюючих суддів не змінювався.
Натомість питання щодо наявності підстав для обчислення щомісячного довічного грошового утримання виходячи із 90 відсотків від суддівської винагороди позивачем у заяві від 02 березня 2020 року не порушувалося та відповідачем під час прийняття рішення від 22 квітня 2020 року № 930020872702 і підготовки листа від 27 квітня 2020 року № 2600-0303-8/51105 - не вирішувалося.
Отже, предметом спору в цій справі була саме наявність чи відсутність підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі її заяви від 02 березня 2020 року і доданих до неї документів. В той час як питання щодо відсоткового співвідношення щомісячного довічного грошового утримання до суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді є похідними і підлягає вирішенню вже після підтвердження права позивача на відповідний перерахунок.
Колегія суддів враховує доводи позивача про те, що згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15 липня 2021 року № 2600-0306-8/114752 та рішенням від 15 червня 2021 року № 930020872702 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2021 року в цій справі було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та визначено його розмір виходячи з 66 відсотків від суддівської винагороди, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 28 лютого 2020 року № 04-285.
Разом з тим, такі обставини є новими та виникли вже після розгляду і вирішення цієї справи судом першої інстанції.
У разі незгоди з діями Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, вчиненими на виконання вказаного судового рішення, ОСОБА_1 не позбавлена можливості оскаржити їх, звернувшись до суду із новим адміністративним позовом.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні суду від 12 березня 2021 року, та не можуть бути підставами для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив законне і обґрунтоване рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2021 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 122, 1396, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді Л.О. Костюк
Л.Т. Черпіцька