П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1259/21
Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
за участю: представника позивача - Молодецького Ростислава Анатолійовича та представника відповідача - Мунтяна Євгена Олеговича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
В січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Модуль» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУДПС), в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення №3135/15-32 від 16.12.2020 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ГУДПС подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що за даними інтегрованої картки платника податків позивач за січень 2015 року повинен був сплатити суму єдиного соціального внеску у розмірі 10376, 28 грн..
Позивачем 20.01.2015 року було сплачено суму у розмірі 3200,00 грн., як аванс зі сплати єдиного соціального внеску за січень 2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №11 від 20.01.2015 року (а.с. 24).
Також 03.02.2015 року з метою сплати іншої частини узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску за січень 2015 року TOB подало до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення №20 від 03.02.2015 року про перерахування грошових коштів у розмірі 7400,00 грн. зі свого рахунку на рахунок ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, що підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні (а.с. 16). Водночас кошти за вказаним платіжним дорученням не були перераховані банком до бюджету.
За таких умов, як вбачається з інтегрованої картки платника податків, у позивача станом на 20.02.2015 року виникла недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску на суму 3044,40 грн. (а.с. 165).
Про зазначені обставини TOB листом від 13.02.2015 року повідомило ДПІ у Малиновському районі м. Одеса та просило врахувати пояснення в подальшому (а.с. 17).
Крім того, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління».
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2015 року по справі №916/2180/15 (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року) було задоволено позовні вимоги позивача. Зобов'язано ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське Регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перерахувати грошові кошти у сумі 7400,00 грн. за платіжним дорученням від 03.02.2015 року №20 з поточного рахунку ТОВ на поточний рахунок ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №37191201001552 у ГУДКУ в Одеській області (а.с. 134-145).
Водночас, постановою Правління НБУ №898 від 17.12.2015 року було вирішено ліквідувати АТ «Банк «Фінанси та Кредит», а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) №30 від 18.12.2015 року було розпочато процедуру ліквідації банку.
Відповідно до довідки №1018 від 06.07.2016 року (а.с.146), ТОВ було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, а саме суму у розмірі 7400,00 грн. - включено до 7-ї черги вимог кредиторів, а суму у розмірі 1218,00 грн. - до 8-ї черги кредиторів банку.
Згідно листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.11.2020 року №27-13821/20 (а.с.148) станом на 03.11.2020 року вимоги ТОВ включено до 7-ї та 8 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ “Банк “Фінанси та кредит”, на час надіслання листа здійснюється виплата кредиторам 3-ої черги. (а.с. 148).
Водночас, як зазначає ТОВ, відповідач вищезазначені обставини до уваги не прийняв, та всі подальші своєчасні сплати ним єдиного соціального внеску за період з 20.02.2015 року по грудень 2019 року, що підтверджуються платіжними дорученнями (а.с.24-133), зараховував в рахунок вже наявної недоїмки, яка утворилась внаслідок неперерахування банком грошей за платіжним дорученням №20 від 03.02.2015 року (а.с. 16).
Так, зокрема, сплату позивачем єдиного соціального внеску 20.02.2015 року у розмірі 4000, 00 грн. (як аванс внесок за лютий 2015 року) (а.с.25) було зараховано відповідачем в рахунок сплати позивачем єдиного соціального внеску за січень 2015 року, а суму, сплачену 05.03.2015 року у розмірі 7000,00 грн. (залишок сплати єдиного соціального внеску за лютий 2015 року) (а.с. 26), в рахунок сплати недоїмки єдиного внеску на суму 3044,40 грн., яка утворилась за січень 2015 року (а.с. 165).
Зазначені обставини призвели до того, що, починаючи з 21.02.2015 року по 26.12.2019 року, за позивачем рахувалась несвоєчасна сплата єдиного соціального внеску.
З огляду на зазначене, ГУДПС було винесенно оскаржуване рішення №3135/15-32 від 16.12.2020 року про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску, яким на ТОВ за період з 21.02.2015 року по 26.12.2019 року було накладено штраф у розмірі 20%, що становить суму - 31416,17 грн., а також нараховано пеню у розмірі 2014,59 грн., що становить 0,1% від суми недоїмки (а.с. 8, 159), що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем 20 лютого 2015 року було надіслано до банку платіжне доручення №20 для списання коштів у сумі 7400,00 грн. по внескам ЄСВ за січень 2015 року та таке платіжне доручення було прийнято банком. Водночас, списання коштів не відбулось з підстав, які не залежали від ТОВ, а отже позивач не може нести відповідальність за несвоєчасне або некоректне виконання зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 6 Закону).
Відповідно до абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Відповідно до частин п'ятої-сьомої статті 9 Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному податковому органу. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Абзацом 1 ч.8 ст.9 Закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника, незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята статті 9 Закону).
Згідно частин другої, третьої статті 25 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (частина шоста статті 25 Закону).
Частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до вимог частини тринадцятої статті 25 Закону нарахування пені, передбаченої цим законом починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Як було зазначено вище, починаючи з 21.02.2015 року по 26.12.2019 року, за позивачем рахувалась несвоєчасна сплата єдиного соціального внеску, у зв'язку з чим ГУДПС було винесенно оскаржуване рішення №3135/15-32 від 16.12.2020 року про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску (а.с. 8, 159).
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.4 ст.8 Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, Розділ ІІ. АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ, ЗБОРІВ, ПЛАТЕЖІВ, Глава 12 ПЕНЯ, ПК України містять п.129.6 ст.129, положення якого (в редакції станом на 20 січня 2015 року) передбачають, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Як було зазначено вище, позивачем 20.01.2015 року було сплачено суму у розмірі 3200,00 грн., як аванс зі сплати єдиного соціального внеску за січень 2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №11 від 20.01.2015 року (а.с. 24).
Також 03.02.2015 року з метою сплати іншої частини узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску за січень 2015 року TOB подало до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення №20 від 03.02.2015 року про перерахування грошових коштів у розмірі 7400,00 грн. зі свого рахунку на рахунок ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, що підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні (а.с. 16).
Водночас кошти за вказаним платіжним дорученням не були перераховані банком до бюджету в звязку з чим, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління».
Отже, враховуючи, що несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне нарахування) спірних сум єдиного внеску стала наслідком протиправної бездіяльності ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління» у вигляді не перерахування відповідних коштів до бюджету, а не бездіяльності ТОВ, колегія суддів з урахуванням положень п.129.6 ст.129 ПК України, за якими платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції, приходить до висновку про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення №3135/15-32 від 16.12.2020 року про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій та нарахування пені.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.