25 листопада 2021 року справа № 160/9915/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі № 160/9915/21 (суддя Неклеса О.М., повний текст ухвали складено 06.09.2021) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради про визнання громадських слухань такими, що не відбулися, визнання неправомірними дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати громадські слухання, скликані згідно розпорядження №202-р від 14.04.2021 року Дніпровського міського голови до проведення 19.04.2021 року в приміщенні адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради по вул. Шевченко, 7, такими, що не відбулися;
- визнати неправомірними дії Дніпровської міської ради (далі відповідач) по створенню формальних підстав для відмови у затвердженні підготовленого на замовлення ОСОБА_1 проекту землеустрою - шляхом організації громадських слухань 19.04.2021 року, створення «резолюції слухань» - з метою підготовки рішення про включення земельної ділянки до переліку тих, що не підлягають забудові.
28.08.2021 року від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Дніпровській міській раді та її структурним підрозділам у особі: Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами, Департаменту по роботі з активами готувати будь-які проекти рішень, приймати будь-які рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки між пров. Радіо та парком ім. В. Дубініна у м. Дніпрі з метою виведення її із земель садибної забудови та включення до переліку земельних ділянок, що не підлягають забудові, на підставі резолюції, внесеної до протоколу «громадських слухань» від 19.04.2021 року.
В обґрунтування заяви позивача зазначив, що невжиття заходів забезпечення, про які просить позивач, може істотно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, нівелювати можливість ефективного захисту та поновлення порушених прав і інтересів позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким забезпечити адміністративний позов.
Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам та доказам, що надавалися позивачем в підтвердження того, що невжиття судом заходів забезпечення позову може не тільки істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист і поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а і викликати негативні соціальні прояви у суспільному житті місцевої громади.
Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві стверджує, що ухвала суду є законної та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.
В судовому засіданні позивач стверджував, що існує нагальність та терміновість вжиття заходів забезпечення позову.
Представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновків, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
За приписами статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Статтею 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що суд при вирішенні питання щодо необхідності забезпечення позову має враховувати предмет позову, підстави звернення до суду, а також забезпечити дотримання пропорційного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для позивача та інших заінтересованих осіб внаслідок невжиття таких заходів.
Суд апеляційної зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Необхідність забезпечення позову мотивується позивачем тим, що прийняття протиправного рішення про включення земельної ділянки, щодо якої позивач виготовив проектну документацію на відведення, до переліку тих, що не підлягають забудові, може викликати широкий негативний суспільний резонанс, а також ускладнить подальший захист порушених прав та інтересів позивача, унеможливить виконання рішення суду у даній справі, якщо воно буде прийняте на користь позивача.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції вказав, що правомірність рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень підлягає встановленню безпосередньо у судовому засіданні під час розгляду позовних вимог по суті. Адекватність заходу забезпечення позову має визначатися його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Наведені позивачем у заяві доводи не підтверджені доказами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та звертає увагу, що апелянтом не доведено існування обставин, визначених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України для вжиття заходів забезпечення позову. Позивач у даній справі оскаржує дії відповідача, які на його думку полягають у недотриманні процедури проведення громадських слухань, при цьому не є предметом позову - відмова у затвердженні проекту відведення земельної ділянки. Адекватність заходу забезпечення позову має визначатися його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, чого в даному випадку не дотримано.
Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування оскарженої ухвали відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі № 160/9915/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак