25 листопада 2021 року справа № 160/12695/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року у справі № 160/12695/20 (суддя Сліпець Н.Є., справа розглянута в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення з позивачем остаточного розрахунку в день виключення зі списків особового складу Військової частини;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період з 11.08.2020 року по дату винесення рішення судом у даній справі.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді заступника командира ремонтно-відновлювального батальйону з озброєння Військової частини НОМЕР_2 . На підставі наказу від 11.08.2020 року №180 його звільнено з військової служби у запас та з 11.08.2020 року виключено із списків особового складу частини, знято з всіх видів забезпечення. Відповідачем не проведено з ним своєчасно розрахунок при звільненні, зокрема, не виплачено у день виключення із списків військової частини компенсації за неотримане речове майно. Також відповідач у період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року протиправно не здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та вказує, що січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців. На думку позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України та просить стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що оскільки спеціальним законом порядок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не визначений, то слід застосовувати норми Кодексу законів про працю України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року було частково задоволено позовні вимоги. Так, суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за періоди з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року включно та зобов'язав Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Позивач оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог. У скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, помилкове застосування судом норм матеріального права, неналежну оцінку доказів, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Наполягає, що належним відповідачем у справі все ж є військова частина НОМЕР_1 і саме вона має проводити належні позивачу нарахування та виплати.
Відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 - подано письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві відповідач стверджує, що рішення суду є законним і обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.
В судовому засіданні представник військової частини НОМЕР_1 просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Пояснив, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходиться на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . Підставами для виплат певних сум військовослужбовцям, які проходять службу у військовій частині НОМЕР_2 є накази командира цієї військової частини, а вже фінансування здійснює військова частина НОМЕР_1 .
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд скарги у його відсутність.
Військова частина НОМЕР_2 була повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, свого представника для участі в судовому засіданні не направила.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового, з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді заступника командира ремонтно-відновлювального батальйону з озброєння.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №180 від 11.08.2020 року, на підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №213 від 05.08.2020 року, ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до пп. «а» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та з 11.08.2020 року виключено із списків особового складу частини, знято з всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Новомосковського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області.
Також, наказом №180 (а.с. 13) визначено необхідність здійснення наступних виплат ОСОБА_1 :
- щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 47% від посадового окладу з 01.01.2020 року по 11.08.2020 року;
- надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу та військовим званням та надбавки за вислугу років;
- грошової компенсації за невикористані 17 діб щорічної основної відпустки за 2020 рік;
- грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій;
- грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік;
- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
- грошової компенсації за неотримане речове майно;
- надбавки за роботу з таємними документами у розмірі 10 % з 01 серпня 2020 року по 11.08.2020 року.
Грошова компенсація за неотримане речове майно в день виключення із списків особового складу 11.08.2020 року, як і на час звернення до суду позивачу нарахована та виплачена не була.
29.08.2020 року позивач направив на адресу військової частини НОМЕР_1 заяву про нарахування та виплату індексації за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року, а також про нарахування та виплату суми середнього заробітку за час з моменту звільнення по день останнього розрахунку.
Відповідь на подану заяву позивачем отримана не була.
Вважаючи, що військова частина НОМЕР_1 протиправно не виплатила йому компенсацію за неотримане речове майно, не здійснила нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, та не виплатила суму середнього заробітку за несвоєчасні розрахунки при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року. Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. В межах розгляду даної справи судом встановлено порушення прав позивача та визнано протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року. Однак, саме в процесі виконання рішення суду відповідачем, в порядку встановленому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.
Щодо вимог про компенсацію за неотримане речове майно, суд вказав, що для реалізації свого права на отримання грошової компенсації за речове майно при звільненні, позивач зобов'язаний звернутись до відповідача із рапортом, в якому висловити своє відповідне бажання. Саме з фактом волевиявлення позивачем способу компенсації (отримати майно чи грошові кошти) пов'язаний обов'язок відповідача здійснити розрахунок при звільненні.
Також суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині не проведення з позивачем остаточного розрахунку у день виключення зі списків особового складу, а вимоги в частині визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні та зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за період з 11.08.2020 року по дату винесення рішення судом у даній справі, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Колегія суддів лише частково погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Законом України №2011-ХІІ від 20.12.1991р. «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (далі - Закон), Порядком виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за не отримане майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016р. (далі - Порядок №178).
За приписами статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі - Порядок № 178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
звільнення з військової служби;
загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку № 178 визначено, що грошова компенсаціявиплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
За приписами пункту 5 цього ж Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З аналізу позовних вимог позивача вбачається, що підставою звернення до суду слугувала бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості неотриманого речового забезпечення відповідно до Порядку № 178, у зв'язку з його звільненням з військової служби.
З матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 11 серпня 2020 року № 180 позивача, звільненого відповідно до наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 05 серпня 2020 року № 213, виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та проведено остаточний розрахунки до виплати належних позивачу при звільненні сум.
При цьому, розрахунок належної до виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно здійснено не було, як і не було проведено такої виплати. Зазначеного відповідачі у справі не спростовують.
Аналіз норм статті 9-1 Закону № 2011-XII, абзаців першого, третього пункту 242 Положення № 1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку № 178, в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна при звільненні з військової служби.
Слід зазначити, що позивачем подано за місцем військової служби до його звільнення відповідний рапорт, що, зокрема, передбачено пунктом 4 Порядку № 178 (а.с. 88).
Довідку про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, оригінал якої має додаватися до відомості щодо виплати грошової компенсації військовою частиною НОМЕР_2 складено не було.
Враховуючи, що позивачу на день виключення його зі списків особового складу військової частини не було нараховано та виплачено грошової компенсації за неотримане речове майно, така бездіяльність відповідача у справі - військової частини НОМЕР_2 - є протиправною. Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов'язання саме військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи позивача, що нарахування та виплату має здійснювати військова частина НОМЕР_1 , на фінансовому забезпеченні якої знаходиться військова частина НОМЕР_2 . Як зазначено вище, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини. Позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , і командир саме цієї частини приймав наказ про виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно.
Щодо вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року, та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
В позовній заяві позивач зазначає, що за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Відповідачами, доказів на спростування зазначених обставин суду не надано.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. (ст.9 Закону).
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Відповідачами не надано доказів проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.
Така бездіяльність відповідача - військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року є протиправною. Оскільки позивач перебував на службі та був звільнений з військової частини НОМЕР_2 , саме цього відповідача слід зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року. В цій частині висновки суду першої інстанції є вірними.
Щодо вимог позивача про нарахування належної суми, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та з урахуванням абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно із п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Таким чином, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи.
В межах розгляду даної справи судом встановлено порушення прав позивача та визнано протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року. Однак, саме в процесі виконання рішення суду відповідачем, в порядку встановленому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.
Суд звертає увагу, що захисту підлягає лише порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому. Вимога позивача щодо здійснення нарахування суми індексації грошового забезпечення, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, заявлена на майбутнє, а тому задоволенню не підлягає.
У апеляційній скарзі позивач зазначає про безпідставну відмову судом у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до приписів статей 116, 117 КЗпП України. З цього приводу слід зазначити, що чинне законодавство дійсно передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Умовою для виникнення такого обов'язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби. Компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України, як і виплата індексації грошового забезпечення. Застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації та індексації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.
В той же час, виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до приписів статей 116, 117 КЗпП України - обов'язок роботодавця передбачений законом.
У позивача право на звернення до суду з такими вимогами виникне після остаточного проведення з ним розрахунку та у разі не нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовою частиною, в якій проходив службу відповідач і з якої був звільнений. Наразі такі вимоги є передчасними, а тому задоволенню також не підлягають.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального права, слід скасувати та прийняте нове рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись п.3 ч.1 ст.315, п.3, 4 ч.1 ст.317, ст.ст.322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року у справі № 160/12695/20 - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року включно.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак