36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
06.04.2010 р. Справа №20/13
за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство імені Іваненка", с.Петрівці Миргородського району Полтавської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Миргород
про стягнення 71 462 грн. 79 коп.
Суддя Киричук О.А.
Представники:
від позивача: не з"явився
від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 169 від 25.01.2010р.
Розглядається позовна заява про стягнення 71 462,79 грн. заборгованості за договором № 2/1 від 01.04.2005р., № 2/1 від 01.11.05 р. (донарахована плата за спільне використання основних засобів з врахуванням коригування на індекс інфляції).
В обгрунтування позову позивач посилається на те, що між державним підприємством “Дібрівський кінний завод № 62”, правонаступником якого є позивач, та відповідачем були укладені договори № 2/1 від 01.04.2005р., № 2/1 від 01.11.05 р. про спільне використання основних засобів, відповідно до положень яких відповідач користувалася частиною нежитлового приміщення, за що повинна була сплачувати заводу плату 39000 грн. на рік та 39720 грн. на рік відповідно. Договорами передбачалося, що ця плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої у встановленому порядку. На підставі цього позивач вважає, що відповідач повинна була сплачувати Заводу плату за користування Приміщенням з урахуванням положень пункту 13 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року N 786 (далі -Методика), який передбачає визначення розміру орендної плати за кожний наступний місяць шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оскільки відповідач не коригувала зазначеним чином розмір плати за користування Приміщенням, її заборгованість склала 71 462 грн. 79 коп. Розмір даної плати встановлений позивачем на підставі акту перевірки КРУ в м. Миргороді та Миргородському районі діяльності Заводу від 08.01.2009 року № 01-21/1.
Позивач у позові зазначає про припинення договірних відносин між державним підприємством "Дібрівський кінний завод №62" та відповідачем з 01.05.2009 року внаслідок односторонньої відмови Відповідача від цього договору.
На виконання вимог суду позивач надав розрахунок суми позову, з якого вбачається, що донарахування плати за спільне використання основних засобів з врахуванням коригування на індекс інфляції зроблене за період з листопада 2005р. по 13.13.2009р. (вх. № 01698д від 09.02.2010р.).
В судове засідання 06.04.2010 року позивач явку повноважних представників не забезпечив, причини неявки не повідомив.
Відповідач у відзивах (вх. № 01164д від 28.01.2010р. та № 01703д від 09.02.2010р.) проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем невірно зроблено розрахунок оплати за користування приміщенням, оскільки зазначений позивачем договір від 01.11.05 р. між відповідачем та Заводом не укладався; відповідач користувалася Приміщенням площею 115 кв.м. на підставі договору між нею та Заводом про спільне використання основних засобів від 11.09.2003 року та Приміщенням площею 59 кв.м. на підставі договору між нею та Заводом про спільне використання основних засобів від 07.11.2005 року.
Крім того, як зазначає відповідач, він на прохання заводу сплачував плату за користування Приміщенням наперед нерівномірними частками, внаслідок чого йому сплачено плату, розмір якої більший за розмір, що передбачений вказаними договорами, навіть з урахуванням її коригування відповідно до Методики. Згідно даних відповідача розмір плати за користування приміщенням за весь період користування ним з урахуванням індексу інфляції згідно Методики склав 95154, 31 грн. Сплачено відповідачем згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів 96032 грн.
Крім цього, відповідач вважає позов безпідставним, оскільки між сторонами не було ніяких господарських правовідносин. Державна реєстрація позивача здійснилася вже після розірвання даних договорів, право власності на Приміщення позивачем не набуте у встановленому законом порядку, а тому позивач не є правонаступником прав Заводу за вказаними правовідносинами. Відповідач також вважає, що на дані правовідносини не поширюється дія Методики та Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 року N 2269-XII.
У відзивах відповідач також зазначив про сплив позовної давності та просить суд застосувати позовну давність при вирішенні спору.
В судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд, встановив:
Як свідчать матеріали справи, між державним підприємством "Дібрівський кінний завод №62", правонаступником якого є позивач, та відповідачем існували договірні відносини щодо використання торгівельної площі магазину "Гастроном", який розташований в м. Миргороді по вул. Гоголя, 139.
В зв'язку з ненаданням позивачем оригіналу договору від 01.11.05 р., суд приймає до уваги договори про спільне використання основних засобів, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.
Надані відповідачем до матеріалів справи копії договорів від 11.09.03 р. та від 07.11.05 р., пояснення представників сторін, копії квитанцій до прибуткових касових ордерів підтверджують факт користування майном, а саме торгівельною площею магазину "Гастроном", який розташований в м. Миргороді по вул. Гоголя, 139.
При цьому, згідно договору від 11.09.03 р. площа зазначеного магазину, що передається у користування, становить 115 кв.м., а згідно договору від 07.11.05 р. -59 кв.м. Плата за користування приміщенням становить 22956 грн. на рік та 1770 грн. на місяць відповідно (п. 6.1 договорів).
Відповідно до п. 3.3 зазначених договорів передача майна в користування здійснюється протягом 7 днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії.
Згідно пояснень представників сторін, акти про передачу майна сторонами не підписувалися.
Строк дії договорів до 06.04.10 р. (п. 13.1 договорів).
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договорів строк користування майном складає 5 років з моменту прийняття майна відповідачем. У випадку якщо жодна з сторін в строк за 30 днів до закінчення строку дії цього договору не заявить про намір його розірвати, або не виконала своїх зобов'язань, які передбачені розділом 4 договору (порядок повернення майна), він автоматично пролонгується на строк 5 років.
Суду не надано будь-яких доказів, які б свідчили про передачу майна відповідачу при укладанні зазначених договорів та про повернення цього майна (згідно пояснень представників сторін майно на даний час відповідачем не використовується).
Відсутність зазначених доказів, при наявності кількох договорів про спільне використання основних засобів, унеможливлює встановлення періоду фактичного користування майном з визначенням конкретної площі магазину "Гастроном", яка знаходилася у користуванні відповідача та відповідно розміру плати за користування майном.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позивач не обґрунтував та не підтвердив відповідними доказами наявність у відповідача заборгованості по оплаті за договорами щодо використання торгівельної площі магазину "Гастроном".
Сам по собі акт ревізії КРВ в м. Миргород та Миргородському районі від 08.01.2009 р. за №01-021/1 не приймається судом в якості належного доказу на підтвердження заборгованості відповідача, яка заявлена до стягнення.
З огляду на зазначені у позовній заяві обставини та надані докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,
В позові відмовити.
Суддя Киричук О.А.