Справа №22-4594 /2010 року Головуючий у 1-й інстанції: Федоренко Р.Г.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В .
23 червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини , -
У січні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В позовній заяві зазначала, що вона перебувала з відповідачем в шлюбі з 30 квітня 1997 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб був розірваний 07 грудня 2006 року. З 2006 року відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання сина. Син проживає разом з нею і знаходиться на її повному утримання. Проте через низький дохід не в змозі самостійно забезпечити нормальний рівень життя дитини.
Посилаючись на зазначене, просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 901 грн. щомісяця до дня досягнення ним повноліття .
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти в твердій грошовій сумі - 500 грн. щомісячно на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів з ОСОБА_3 в розмірі платежу за один місяць в розмірі 500 грн. допущено до негайного виконання.
Стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 здійснено з дня подачі нею позову до суду, тобто з 18 січня 2010 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 державне мито в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3 Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції
У судовому засіданні ОСОБА_6 просив зменшити розмір аліментів, посилаючись на наявність у нього дочки та дружини, які знаходяться на його утриманні.
ОСОБА_4 заперечувала проти апеляційної скарги посилаючись на те, що через хворобу дитини витрачається значно більше коштів ніж визначений розмір аліментів.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, доводи адвоката, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач є батьком ОСОБА_5,, ІНФОРМАЦІЯ_1, дитина проживає з матір'ю .
Висновки суду про обов'язок батька, який проживає окремо від дитини , брати участь у її утриманні відповідає вимогам ст.ст.180,181 Сімейного Кодексу України .
Аліменти у твердій грошовій сумі визначено на підставі ст.184 СК України, оскільки відповідач не має постійного розміру доходу .
Відповідно до ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує:
1. 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2. 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3. 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина ;
4. 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При обговоренні питання щодо розміру аліментів суд безпідставно не прийняв докази, які підтверджують ,що на утриманні відповідача перебуває малолітня дочка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дружина ОСОБА_8,яка здійснює догляд за дитиною. Між тим ці обставини відповідно до ст. 182 СК України впливають на визначення розміру аліментів . З урахуванням зазначених обставин та інтересів дитини, з якою відповідач не проживає , виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності, закріплених у ст.7 Сімейного кодексу України , колегія вважає за необхідне визначити розмір аліментів у сумі 400 грн. Доводи ОСОБА_4 про витрати необхідні для лікування дитини не можуть бути враховані ,оскільки це питання вирішується в порядку ст.185 СК України. .
В апеляційній скарзі в підтвердження неспроможності сплачувати аліменти ОСОБА_3 посилається на те, що він не працює. Проте колегія суддів вважає, що та обставина, що відповідач , яка є працездатною особою, але не працює і не має постійного заробітку, не може розцінюватися як неможливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини. Аліменти можуть забезпечити лише незначну частину першочергових потреб дитини і визначена сума у 400 грн. не перевищує можливостей відповідача надавати допомогу дитині.
У відповідності до ст.8 Закону України „Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя , достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
З огляду на те, що суд неправильно застосував норми матеріально права, не неповно з'ясував обставини, що у відповідності до п.3 ст.182 СК України, впливають на визначення розміру аліментів, рішення суду підлягає зміні в частині розміру аліментів.
Керуючись ст. ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2010 року змінити в частині розміру аліменти і стягнути з ОСОБА_3 аліменти у сумі 400 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: