36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
08.04.2010 р. Справа №19/49
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки", 39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул.Свіштовська,11
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 13769,97 грн.
Суддя Безрук Т.М.
Представники:
від позивача: Гавриш М.Д., дов. № 760 від 16.12.2009р.
від відповідача: не з'явився
Розглядається позовна заява про стягнення 13769,97 грн., з них 13004,00 грн. - попередньої оплати за товар, що мав бути поставлений згідно рахунку №11 від 15.04.200р. та рахунку № 14 від 04.06.2004р., 621,68 грн. - інфляційних, 144,29 грн. - 3% річних.
Відповідач відзив на позов не надав. Ухвала суду від 18.03.2010р. надіслана на його адресу згідно позову, а саме: м.Кременчук, вул.Перемоги,18, секція 27, кімната 1, повернулася з відміткою поштового відділення: “за зазначеною адресою не проживає”. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, наданим державним реєстратором виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 01.10.2009р., ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа -підприємець, юридичною адресою відповідача є м.Кременчук, вул.Перемоги,18, секція 27, кімната 1, що співпадає з адресою за позовом. Отже, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи.
Згідно п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Якщо особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю особу (п. 23 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. N 01-8/164).
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи, що судом явка відповідача обов'язковою не визнавалася, наявні в справі матеріали дають можливість вирішити спір, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
В судовому засіданні на підставі ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Присадки” (далі-позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-відповідач) було укладено усну угоду на купівлю освітлювальних приладів.
На підставі усної угоди відповідач виставив позивачеві рахунок № 11 від 15.04.2004 р на оплату освітлювальних приладів на суму 14000,00 грн., та рахунок № 14 від 04.06.2004р. на оплату освітлювальних приладів на суму 14000,00 грн.
Позивач перерахував відповідачу попередню оплату на загальну суму 25000,00 грн. Зазначене підтверджується платіжним дорученням №2458 від 13.05.2004 р. на суму 14000,00 грн. попередньої оплати за освітлювальні прилади та випискою банку про сплату за платіжним дорученням №320 від 11.06.2004 р. суми 11000,00грн. попередньої оплати за освітлювальні прилади (оригінал платіжного доручення та виписки банку оглянутий господарським судом в судовому засіданні).
Відповідач передав позивачу освітлювальні прилади на суму 1452,00 грн. згідно видаткової накладної № 11 від 08.06.2004 р.
Як свідчать матеріали справи, відповідач повернув позивачеві невикористану попередню оплату на загальну суму 10544,00 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку позивача від 05.11.2004р. у сумі 9548,00грн., 500,00грн.- 14.04.2006р., 496,00грн. -28.11.2006р.
Таким чином, відповідач повністю свої зобов'язання за угодою не виконав поставивши позивачу лише освітлювальні прилади на суму 1452,00 грн. та повернувши 10544,00 грн.
На залишок суми 13004,00 грн. відповідач товар не поставив, суму попередньої оплати позивачу не повернув.
Відповідно до ч.2 с.509, ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203 ЦК України).
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.
Як свідчать надані докази, відповідачем було видано позивачу рахунки на оплату товару, у яких зазначено найменування та загальна вартість товару, що підлягає поставці, позивачем було оплачено вказані рахунки, частину товару відповідач поставив позивачу за накладною № 11 від 08.06.2004р., а частину попередньої оплати повернув на рахунок позивача. Дані докази свідчать, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу освітлювальних приладів в усній формі.
За ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченного товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач не направляв відповідачеві вимоги щодо поставки товару.
Як встановлено господарським судом, відповідач, передавши частину товару позивачу, в іншій частині товар не передав, а повернув частину суми попередньої оплати за товар.
Дії відповідача з повернення частини суми попередньої оплати позивачеві та прийняття позивачем цих сум, розцінюються господарським судом як розірвання договору купівлі-продажу освітлювальних приладів за згодою сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. З огляду на викладене, зобов'язання у відповідача поставити позивачеві залишок товару припинилося.
06.10.2009 р., позивач направив відповідачу вимогу № 625 про повернення попередньої оплати сумі 13004,00 грн., але відповідач грошові кошти не повернув та відповіді на вимогу не надав.
Відповідач доказів в спростування вищевикладеного та доказів сплати боргу суду не надав.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються зокрема до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні (ч.3 ст. 1212 ЦК).
Враховуючи, що відповідач попередньо оплачений товар (освітлювальні прилади) на суму 13004,00 грн. позивачеві не поставив, грошові коштів не повернув, позовні вимоги про стягнення 13004,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач, посилаючись на те, що відповідачем не виконані зобов'язання з поставки товару та не повернуто 13004,00 грн. попередньої оплати, прохає стягнути 621,68 грн. інфляційних, 144,29 грн. -3% річних підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами усної угоди відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 брав на себе зобов'язання поставити освітлювальні прилади.
Тобто, у відповідача було не грошове зобов'язання перед позивачем, а зобов'язання поставити товар; був відсутній також факт прострочення виконання саме грошового зобов'язання, натомість відповідач не виконав зобов'язання по поставці товару .
Таким чином, відсутні підстави для застосування положень частини другої ст. 625 ЦК України в частині стягнення 621,68 грн. грн. інфляційних слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України, визначено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
За ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Згідно ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
На підставі вказаних положень позивачем правомірно заявлено до стягнення 144,29 грн. процентів за період з 13.10.2009р. по 25.02.2010р. (детальний розрахунок -в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 в Кременчуцькій філії "Приватбанк" МФО 331531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул.Свіштовська,11; ідентифікаційний код 13932946; п/р 26008050000737 в Кременчуцькій філії АКБ "Індустріалбанк", МФО 331304) 13004грн. 00 коп. сплаченої позивачем попередньої оплати, 144грн. 29коп. - 3% річних, 131грн. 48 коп. витрат з оплати державного мита, 225грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3.В іншій частині -у позові відмовити.
Суддя Безрук Т.М.
Рішення підписано: