Справа № 22-4239/2010 Головуючий у 1 інстанції: Федорець С.В.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
29 червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
суддів: Мануйлова Ю.С.
Давискиби Н.Ф.
при секретарі: Бурима В.В. .
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області на постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2010 року у адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області про визнання неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області у здійсненні перерахунку і виплаті підвищення до пенсії та зобов'язання перерахувати та виплатити надбавку до пенсії як дитині війни,
01 лютого 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області (надалі - УПФУ) про визнання неправомірною відмову УПФУ у здійсненні перерахунку і виплаті підвищення до пенсії та зобов'язання перерахувати та виплатити надбавку до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по час ухвалення рішення.
Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2010 року позов задоволено.
Визнана відмова УПФУ у здісненні перерахунку і виплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 11 лютого 2010 року.
Зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 січня 2009 року по 11 лютого 2010 року, з урахуванням різниці , яка виплачена у цей період.
В апеляційній скарзі УПФУ, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і відмовити позивачеві у позові.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від нього обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є громадянином України, якому до
2 вересня 1945 року було менше 18 років, отже відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни (а.с. 4, 6) і в силу ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги за період 2009 року, суд правильно виходив з того, що дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вказаному році не була обмежена у дії.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним нормативним актом і не повинна була застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, розглянувши позовні вимоги ОСОБА_3, суд, застосувавши положення ст.ст. 99, 100 КАС України, дійшов вірного висновку, що дії УПФУ у 2009 році були протиправними.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
Відповідно до ч.7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
За таких обставин положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Таким чином, необхідність при обрахуванні підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Такий висновок не суперечить вимогам ч.7 ст. 9 КАС України.
З урахуванням наведених обставин, постанова суду щодо зобов'язання відповідача перерахувати і виплатити позивачу передбачену законом щомісячну соціальну допомогу за період з 01 січня по 2009 року по 31 грудня 2009 року відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії підставами для скасування правильного по суті судового рішення не являються.
Разом з тим, ухвалюючи постанову про перерахування і виплату допомоги за 2010 рік, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ст. 104 КАС України передбачений судовий захист вже порушеного права особи, а спори на майбутнє суд вирішувати не вправі.
З відповідним позовом про захист порушеного права позивач звернувся 1 лютого 2010 року.
Допустимих доказів про порушення УПФУ права позивачки на отримання грошової надбавки у січні 2010 року суду надано не було.
В ст. 95 Конституції України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Зважаючи на те, що станом на 11 лютого 2010 року (дати винесення постанови суду) строк виплати надбавки за січень і лютий 2010 року ще не сплинув, Державний бюджет України на 2010 рік ще не був затверджений, достатніх підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2010 році суд першої інстанції не мав.
За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо порушення УПФУ прав позивача у січні і лютому 2010 року є завчасним, а тому оскаржувана постанова відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині кінцевого періоду перерахунку та виплати підвищення до пенсії, тобто зазначення періоду з 01 січня 2010 року по 11 лютого .2010 року підлягає виключенню.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області задовольнити частково.
Постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2010 року у цій справі змінити, виключивши з резолютивної частини зазначення періоду « з 01 січня 2010 року по 11 лютого .2010 року».
В іншій частині постанову залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
судді: