Справа № 22 - 4144 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Фісун Н.В.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
„29” червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
Суддів: Давискиби Н.Ф.
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління праці та соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області
на постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації про визнання дій відповідача неправомірними щодо виплати грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у заниженому розмірі, -
У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до УПСЗН Оріхівської РДА про визнання дій відповідача неправомірними щодо виплати грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у заниженому розмірі.
В позові зазначала, що 27 квітня 2007 року у неї народилась дитина, при народжені якої відповідач призначив їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно до положень ч.1 ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” вона має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановлено законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Вважає дії відповідача стосовно призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у заниженому розмірі неправомірними. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, Закону України „Про допомогу сім'ям з дітьми”, просить суд поновити строк звернення до суду, як пропущений з поважної причини, визнати дії відповідача неправомірними, визнати неправомірною відмову щодо нарахування та виплати недоплачених грошових сум, зобов”язати нарахувати недоплачену суму грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за весь період, починаючи з 09.07.2007 року по 30.08.3009 року в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років, зобов”язати сплатити недоплачену суму грошової допомоги за вказаний період з врахуванням раніше сплачених сум та стягнути судові витрати по справі.
Постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 лютого 2010 року адміністративний позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Визнано незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Оріхівської райдержадміністрації Запорізької області щодо не нарахування державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, згідно ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми”.
Зобов”язано Управління праці та соціального захисту населення Оріхівської райдержадміністрації запорізької області перерахувати та виплатити ОСОБА_3 державну допомогу до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, згідно ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням виплаченої суми за цей період.
Стягнуто з державного бюджету на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 01 грн. 70 коп..
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, УПСЗН Оріхівської РДА подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідачем оскаржується право позивача на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, встановлених ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" за період з 09.07.07 по 31.12.07 року.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації та отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", на який посилається суд першої інстанції, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
За правилами, встановленими ст.5 цього Закону всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у ч.2 ст.4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).
Відповідно до ст.15 вказаного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, п.14 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" зупинено дію ч.1 ст.15 та п.3 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" на 2007 рік.
Абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 року положення абз.3 ч.2 ст. 56 та п.п.7, 14 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00 , в якому міститься роз'яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст. 150 Конституції України , колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що в період з 09.07.07р. по 31.12.07р. при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід керуватися ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" , державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку нараховується та виплачується у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, який складав з 01.04.07 суму - 463 грн. щомісячно, з 01.10.07 по 31.12.07 суму - 470 грн. щомісячно (ст. 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" ).
Враховуючи встановлений судом першої інстанції факт нарахування та виплати позивачу щомісячної державної допомоги на дитину у розмірі нижчому, ніж це визначено законом, є правильним висновок суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача здійснити донарахування та виплату на користь позивача недоплаченої суми грошової допомоги на ОСОБА_4 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність коштів на виплату передбаченої ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомоги.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України , громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлений гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу державної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та поклала виконання цього обов'язку на органи праці та соціального захисту, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України , Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" , не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Щодо вимог позивача про доплату за 2008 рік, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень п. 23 пп. 7 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" стаття 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" була викладена в наступній редакції: "допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення п. 23 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік не визнавалися неконституційними, що свідчить про їх чинність та про правомірність дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі по 130 грн. щомісячно з січня 2008 року. Згідно довідки відповідача, позивач отримував щомісячно по 130 грн. на кожну дитину.
Таким чином, судом першої інстанції вірно визначено обставини справи в частині позовних вимог стосовно стягнення допомоги за 2008 рік.
З питання не застосування судом першої інстанції положень ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається заява відповідача про застосування строків давності під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України , пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Згідно ст. 99 КАС України , для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 2 КАС України , встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 55 Конституції України , кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем призначено позивачу одноразову допомогу при народженні дітей, призначено та сплачено станом на день розгляду справи в суді першої інстанції щомісячні виплати, тобто між відповідачем та позивачем існують тривалі правовідносини.
Враховуючи вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства, зважаючи на те, що порушення прав позивача є тривалим з огляду на те, що доказів обізнаності позивача з приводу наявності рішення Конституційного Суду України зазначеного вище відповідачем не надано, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення, яким позовні вимоги позивача задоволені частково, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній справі адміністративній справі залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області відхилити.
Постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 лютого 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскарження шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: