Справа № 209/2534/21
Провадження № 2/209/1066/21
Іменем України
21 жовтня 2021 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Шендрика К.Л.,
за участі секретаря Драгунцевої С.М.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначила, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбу з відповідачем, зареєстрованого 20.06.2014 року Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 271. Від сімейних відносин мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Всі вони проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира на праві власності у розмірі 1/4 частини належить її матері ОСОБА_3 та у розмірі 3/4 частини їй. В даній квартирі також зареєстрований ОСОБА_2 , який з березня 2020 року в ній не проживає, у зв'язку з виїздом за межі України. Особистих речей ОСОБА_2 в квартирі немає, витрат по утриманню квартири він не несе, дій, які б свідчили про намір та бажання зберегти за собою право користування житловим приміщенням не вчиняв. Ніяких перешкод у проживанні в спірній квартирі йому ніхто не чинив.
Ухвалою від 05.08.2021 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач до судового засідання подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив.
Третя особа ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи без її участі, не заперечувала щодо розгляду справи без її участі.
Враховуючи згоду позивача, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав:
В ході судового розгляду встановлено, позивачеві на праві приватної власності належить 3/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 1/4 частина квартири належить матері позивача ОСОБА_3 , що підтверджується: свідоцтвом про право власності на житло, витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 18, 19). В спірній квартирі зареєстрований відповідач, що підтверджується довідкою про склад сім'ї № 001094939 від 27.05.2021 року (а.с. 16). У 2020 році відповідач поїхав за межі України, та не проживає в спірній квартирі, що підтверджується актом про непроживання № 235 від 16.06.2021 року (а.с. 17). Позивач не чинить відповідачеві перешкод у проживанні за вказаною адресою. Реєстрація відповідачів за вказаною адресою чинить перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до правил ст. 71 ЖК України, наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема за умови, що вони не проживають у ньому без поважних причин понад шість місяців.
Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач не довів. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
З урахуванням встановлених судом обставин, позовні вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратив право у користуванні житловим приміщенням, суд визнає обґрунтованим, надані позивачем докази належними та допустимими, що є підставою для задоволення позову.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно також стягнути судові витрати у справі, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце мешкання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.Л.Шендрик