Справа №932/1135/21
Провадження №2/932/276/21
26.11.2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Лукінової К.С.,
за участю секретаря судового засідання Іванова А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач, Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 11257,19 грн., а також просив стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 06.09.2012 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Позивач вважає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява, складає між ним та банком кредитний договір.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими витратами відповідно до умов договору, отже, належним чином зобов'язання за договором не виконував.
Як зазначає позивач у позові, у відповідача станом на 14.01.2021 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11257,19 грн., яка складається з: 11257,19 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11257,19 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Як на докази по справі позивач посилається на розрахунок заборгованості, виписку по рахунках, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, довідку про видачу картки, копію заяви позичальника, витяг з «Тарифів», копію витягу з «Умов та правил надання банківських послуг у редакції, що діяла на момент підписання, копію наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів» у редакції, що діяла на момент підписання заяви.
Від відповідача 23.11.2021 року надійшла заява про призначення економічної експерти.
В судове засідання сторони не з'явилися, повідомлені про час, дату та місце судового засідання належним чином.
Представник позивача надав клопотання про розгляд справу без його участі, позов підтримує, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте представник відповідача надала до суду заяву, просила розгляд справи проводити без її участі. Позовні вимоги визнавали часткового, а саме тіло кредиту в розмірі 1000,00 грн., оскільки саме цей розмір кредиту відповідачем ОСОБА_1 буд узгоджений з банком в анкеті-заяві, інший розмір кредиту не узгоджував. Від клопотання про призначення судової економічної експертизи відмовлялись, просили його не розглядати.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.09.2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (а. с. 14).
Згідно цієї ж анкети-заяви видно, що ОСОБА_1 погоджував з Банком суму кредитного ліміту в розмірі 1000,00 грн. (а.с. 14, 14 - зворот). Однак, враховуючи факт визнання відповідачем факту отримання ним кредитних коштів в сумі 1000,00 грн. суд вважає цей факт доведеним.
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 14 - зворот).
Згідно копії довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_2 , видно, що вона не підписана відповідачем та не містить відомостей про те, до якого кредиту вона має відношення, оскільки, як зазначалося вище, відповідач не погоджував суми отриманого кредиту, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредиту в будь-якому розмірі. При цьому, довідка б/н та без дати про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 не може бути безспірним доказом отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки вона не містить відомостей про відповідальну особу Банку, що її склала, дати її видачі та номеру, а також підпису відповідача про ознайомлення та отримання вказаних в цій довідці коштів (а.с. 12).
До позовної заяви банком додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 16-41), а також Виписку станом на 30.06.2019 року за договором б/н (а.с. 5-11), Довідки про надані кредитні картки та зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 12,13), Про актуалізацію «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с. 40-41), Виписку за договором б/н станом на 15.01.2021 року (а.с. 50-58 - зворот).
Однак, суд не приймає вказані документи в якості належних та допустимих доказів по справі, оскільки їх неможливо пов'язати з будь-якими банківськими послугами, що були надані відповідачу, оскільки в них не зазначено до якої саме картки (номеру) чи кредитного договору (його реквізити) вони мають відношення.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Судом встановлено, а відповідачем визнано факт отримання ним від ПАО (АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» коштів в сумі 1000,00 грн.
До того ж, незважаючи на недоведення факту отримання коштів ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в розмірі, що зазначений в позовній заяві 11257,19 грн., така сума не може бути стягнута з відповідача на користь позивача, оскільки згідно наданого самим позивачем розрахунку заборгованості видно, що відповідачем така сума сплачена в більшому розмірі, а саме 62683,87 грн., що в свою чергу повністю спростовує наявність будь-якої заборгованості у відповідачки перед позивачем.
Судом не приймається до уваги надані позивачем виписки з рахунків відповідача в якості доказів витрачання саме відповідачем і саме кредитних коштів, оскільки по-перше, як зазначалося вище відповідачем було внесено на картку суму 62683,87 грн., що значно перевищує суму наданого ліміту на картку, а по-друге, що саме відповідачем здійснювались такі оплати. Крім цього, вказані виписки виготовлялись самим відповідачем та не мають ознак офіційних документів, оскільки з них неможливо встановити особу, що їх склала, її посаду та реквізити вказаних документів.
З матеріалів справи вбачається, що надана копія Анкети-Заяви від 06.09.2012 року не містить відомості про строк дії кредитного договору (строк дії картки), не підтверджує факту видачі картки наявним на ній кредитним лімітом та не містить розмір нарахування заборгованості за наданим кредитом сумі 11257,19 грн., що були видані саме 06.09.2012 року, не містить порядку здійснення оплати кредиту та процентів по договору (строки сплати, розміри періодичних платежів тощо), відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки, а також самої суми кредитного ліміту саме за отриманим відповідачем 06.09.2012 року кредиту у розмірі, більшому ніж 1000,00 грн. (а. с. 14, 14-зворот).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів і Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати у визначеному в позові розмірі пені та штрафів, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про періодичність платежів, розміру щомісячних платежів, надані банком витяг з Тарифів та Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, правила надання банківських послуг АТ «ПРИВАТБАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів»).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг банк відкриває клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.
Відповідно до статтей 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Кредитка «Універсальна» станом на 06.09.2012 року.
Як вбачається з копії заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, більшу, ніж 1000,00 грн.
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору.
У той же час, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору зі ОСОБА_1 АТ (ПАО) КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження №14-131 цс 19 та правовій позиції, викладеній у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18, провадження №61-11260св19.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором б/н від 06.09.2012 року у розмірі 1000,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту.
У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача сплаченого судового збору, який у зв'язку з частковим задоволенням позову розраховується наступним чином: 1000,00 грн./ 11257,19 грн. х 2270,00 грн. = 201,64 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 528, 530, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 77, 81, 247, 259, 263-265, 274-281 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 06.09.2012 року у розмірі 1000,00 грн., яка складається з заборгованость за тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 201,64 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2068,36 грн. покладаються на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.С. Лукінова