Справа № 200/13774/14-к
Провадження № 1-кс/932/4283/21
19 жовтня 2021 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання міського голи Дніпровської міської ради ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
міський голова Дніпровської міської ради ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням про скасування арешту майна, а саме арешту накладеного ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2014 по справі № 200/13773/14, провадження № 1-кс/200/4792/14, щодо нерухомого майна нежитлового приміщення № 1-а, загальною площею 114, 3 кв.м., яке складається з поз. 1-8, а-ганок та яке розташоване за адресою: ж/м Комунар, 5в в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 114493412101).
В обґрунтування клопотання зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2017 року у справі № 904/9152/16, яке набрало законної сили 21.03.2017 року витребувано від ТОВ «Ренессанас-Клуб» на користь територіальної громади в особі ДМР нежитлове приміщення № 1-а, що розташоване за адресою: ж/м Комунар, 5В в м. Дніпрі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 114493412101). 13.04.2017 вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстрована за територіальною громадою м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Проте, як зазначено у клопотанні, згідно відомостей, які зазначені в Інформаційній довідці, вказаний об'єкт знаходиться під арештом та забороною вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, який було накладено 08.08.2014 на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 200/13773/14.
Заявник зазначає, що представник Дніпровської міської ради не була учасником кримінальних проваджень під час якого було накладено арешт та заборону на вчинення будь-яких дій щодо нерухомого майна на вище вказаний об'єкт нерухомого майна.
На думку заявника, ухвалюючи рішення про накладення арештів слідчий суддя виходив з того, що на момент подання клопотання були підстави вважати, що зазначені об'єкти нерухомості є майном, на яке було спрямоване кримінальне правопорушення та є таким, що набуто особами в результаті вчинення кримінального правопорушення та щоб унеможливити подальшу реалізацію спірного майна.
Крім того, заявник вказує, що на дату подання даного клопотання до суду, вказане нерухоме майно було повернуто його законному власнику-територіальній громаді міста в особі Дніпровської міської ради, але ще не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Дніпровською міською радою як за власником цього майна через накладений арешт.
Враховуючи вище викладені обставини, заявник вважає, що на сьогоднішній день у арешті зазначеного нерухомого майна вже відпала потреба, на підставі чого міський голова звернувся із вказаним клопотанням до слідчого судді.
В судове засіданні представник заявника не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, надав слідчому судді заяву, відповідно до якої вимоги клопотання підтримав, просить таке задовільнити.
Слідчий та прокурор не зважаючи на неодноразові виклики в судове засідання не з'явились, будь яких пояснень чи заперечень суду не надали.
Ознайомившись із доводами клопотання, дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна, виходячи з наступного.
08 серпня 2014 року, ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/13773/14-к, провадження № 1-кс/200/4792/14, накладено арешт на ряд об'єктів нерухомого майна, зокрема на те майно, з якого заявник просить скасувати арешт. Вказаний арешт накладено в рамках кримінального провадження № 42014040030000044 від 21.07.2014 року.
Власник майна та/або його представник не брали участі в розгляді клопотань слідчого про арешт майна.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із наступного.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Це ж стосується комунальної та державної власності.
За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також недоторканості права власності, відповідно до якої позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
За вимогами ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку . Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, власник або володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Під час розгляду клопотання встановлено, що кримінальне провадження, в рамках якого накладено арешт здійснювалось за фактом того, що сужбові особи Дніпропетровської міської ради, КВРЖЕП Ленінського району ДМР, КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» ДМР, арбітражні керуючі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , суб'єкт оціночної діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди, у період 2012-2013 років, всупереч інтересам територіальної громади міста Дніпропетровська, допустили відчуження за заниженою вартістю об'єктів комунального майна територіальної громади міста Дніпропетровська, які знаходились на балансі КВРЖЕП Ленінського району ДМР, на користь суб'єктів господарювання, чим спричинили тяжкі наслідки. Також, у подальшому, посадовці міськради не забезпечили ефективного юридичного супроводу під час слухання справи про банкрутство вказаного підприємства. На підставі викладено слідство дійшло до висновку, що зазначені об'єкти нерухомості є майном, на яке було спрямоване кримінальне правопорушення та є таким, що набуто особами в результаті вчинення кримінального правопорушення, з метою недопущення його подальшої реалізації, в тому числі і нерезидентам України, з метою забезпечення цивільного позову, слідчий і прохав накласти арешт на майно.
З огляду на вказане, зважаючи, що вищевказані об'єкти нерухомого майна витребувані на користь законного володільця - Дніпровської міської ради, право власності на об'єкти нерухомості за останньою відновлено, слідчий та прокурор у судове засідання не з'явились, будь-яких пояснень та заперечень не надали, відтак слідчий суддя приходить до висновку, що у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, а тому арешт підлягає скасуванню, а клопотання відповідно - задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 16, 98, 131, 132, 170, 174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
клопотання міського голи Дніпровської міської ради ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 08.08.2014 р. по справі № 200/13773/14-к, провадження № 1-кс/200/4792/14, в частині:
- ж/м Комунар, 5В, приміщення 1А, загальною площею 114,3 кв.м., яке складається з позицій 1-8, а-ганок.
Ухвала оскарженню не підлягає
Слідчий суддя ОСОБА_1