Справа № 159/5658/21
Провадження № 2-а/159/123/21
45008, м. Ковель, вул. Незалежності, 15, тел.: (03352) 5-90-66,
e-mail:inbox@kv.vl.court.gov.ua, веб-адреса: http://court.gov.ua/sud0306/
25 листопада 2021 рокум.Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Волкової Ю.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України ст.лейтенанта поліції Стадника Тараса Теодозійовича, Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
29 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до інспектора патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України ст.лейтенанта поліції Стадника Тараса Теодозійовича, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 458315 від 16 вересня 2021 року.
1. Стислий виклад позиції сторін
1.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що за змістом оскаржуваної постанови від 16.09.2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - Кодекс) у зв'язку із тим, що він о 10:00 год. 16.09.2021 у м. Львів по вул.Реміснича, 6 здійснив зупинку (стоянку) транспортного засобу на тротуарі, чим суттєво перешкоджає руху пішоходів, що є порушенням підпункту «а» пункту 15.10 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
Зазначений підпункт ПДР визначає заборону стоянки у місцях, де заборонена зупинка. Однак, в оскарженій постанові склад адміністративного правопорушення містить формулювання про зупинку (стоянку) транспортного засобу на тротуарі, що суттєво перешкоджає руху пішоходів. Також зазначив, що власником ТЗ є його дружина, а фактично 16.09.2021 керувала ТЗ третя особа. Однак поліцейський не взяв до уваги відповідні пояснення позивача.
Просить вказану постанову скасувати, оскільки її винесено із порушенням чинного законодавства. Зокрема вказав, що його особу поліцейський не встановив, а відтак позивач не вважає себе суб'єктом поставленого у провину правопорушення; факт порушення не підтверджено належними і достатніми доказами. Також працівник поліції порушив процедуру розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, зважаючи на викладені обставини, позивач просить скасувати оскаржену постанову у зв'язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу, а провадження у справі - закрити.
1.2. Відзиву на позов відповідачі до суду не подали.
2. Заяви клопотання учасників справи
Позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідачі у судове засідання не прибули, хоча були належно повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не заявили.
З огляду на встановлені обставини, розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу (частина третя статті 194, частина четверта статті 229 КАС України).
3. Рух справи у суді; інші процесуальні дії у справі
За вказаним позовом (після усунення його недоліків) ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду від 22.10.2021 відкрито провадження у даній справі, розгляд якої постановлено проводити із особливостями, передбаченими статтею 286 КАС України.
Ухвалою суду від 29.10.2021до участі у справі залучено співвідповідача Департамент патрульної поліції; встановлено строк для подачі відзиву (ухвалу суду, позовну заяву з додатками Департамент патрульної поліції отримав 08.11.2021 засобами електронного зв'язку).
Інші процесуальні дії у справі судом не вчинялись.
4. Встановлені судом обставини.
За змістом постанови, винесеної інспектором патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України ст.лейтенанта поліції Стадника Тараса Теодозійовича, серії БАА № 458315 від 16.09.2021, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 Кодекс та зазначено, що о 10:00 год. 16.09.2021 у м. Львів по вул.Реміснича, 6 останній здійснив зупинку (стоянку) транспортного засобу Opel Insignia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на тротуарі, чим суттєво перешкоджав руху пішоходів, що є порушенням підпункту «а» пункту 15.10 ПДР.
5. Застосовані норми права; мотиви їх застосування.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил.
У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законом.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007) особа, яка володіє чи керує автомобілем підпадає під дію спеціальних правил, оскільки використання транспортного засобу є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізував своє право володіти автомобілем, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Контроль за дотриманням Правил дорожнього руху в силу ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» покладено на органи поліції.
У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративне правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративного стягнення та забезпечує їх виконання.
Відповідно до статті 222 Кодексу розгляд справ про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 122, частиною першою статті 126 Кодексу віднесені до повноважень органів Національної поліції.
Згідно із статтею 258 Кодексу та пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджені наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, поліцейський виносить постанову у справі на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу.
Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 251 Кодексу є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Диспозиція частини третьої статті 122 Кодексу передбачає відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Позивач, оскаржуючи постанову про притягнення його до відповідальності, заперечує допущення ним порушень ПДР, за які визначена відповідальність частиною третьою статті 122 Кодексу, адже на підтвердження події та складу адміністративного правопорушення до постанови не додано жодного доказу, він не є суб'єктом відповідальності за подією, оскільки не є водієм ТЗ.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV Кодексу.
Відповідно до статті 280 Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 222 Кодексу органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема визначені частиною першою статті 122, частиною першою статті 126. Кодексу.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 23 цього ж Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Окрім того, частиною другою статті 283 Кодексу визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 Кодексу, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 Кодексу встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 Кодексу закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 Кодексу, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283, 284 КпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Жодного доказу про наявність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи в розумінні статті 251 Кодексу відповідачі суду не надали. Про існування таких доказів в оскарженій постанові не значиться.
Також, на виконання покладеного на суб'єкта владних повноважень обов'язку доказування у даній категорії спорів, відповідачі не надали суду показань свідків, жодних письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів.
Окрім того суд звертає увагу, що поставлене у провину порушення підпункту «а» пункту 15.10 ПДР (стоянка у місці, де заборонена зупинка) суперечить викладеній у постанові суті адміністративного правопорушення (стоянка (зупинка) на тротуарі, що перешкоджає руху пішоходів).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 122 Кодексу підлягає скасуванню.
Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
5. Щодо судових витрат.
Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при подачі адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 454 грн, задовольняючи позовні вимоги, суд стягує з відповідача в користь позивача понесені судові витрати у вказаній сумі.
Керуючись пунктом 3 частини першої статті 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 19, 139, 205, 241-246, 286 КАС України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_2 до інспектора патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України ст.лейтенанта поліції Стадника Тараса Теодозійовича, Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справізадовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 серії БАА № 458315 від 16.09.2021 за частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 680 грн, та провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_2 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні понесених витрат на сплату судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його отримання.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ;
Відповідач - інспектор патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції ст.лейтенанта поліції Стадник Тарас Теодозійович; 79053, вулиця Перфецького, 19, місто Львів, Львівська область;
Відповідач - Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, 79053, вулиця Перфецького, 19, місто Львів, Львівська область;
Відповідач - Департамент патрульної поліції, ідентифікаційний код юридичної особи 40108646; 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, 3.
Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2021.
Головуючий:Ю. Ф. Волкова