Справа №22-2960 Головуючий у 1 інстанції: Чорненко Л.І.
2010 рік Суддя-доповідач: Савченко О.В.
21 червня 2010р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Кочеткової І.В., Стрелець Л.Г.
при секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
У квітні 2008 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
У позові зазначала, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25 вересня 2007 року придбала за 1000гр. земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану у с. Михайлівка Вільнянського району, яка належала продавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І- ЗП№ 015849, виданого Михайлівською сільською радою 09.12.1997 року на підставі рішення вказаної сільської ради № 64 від 09.12.1997 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 567.
Відповідач ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, який відповідно до рішення Михайлівської сільської ради № 17 від 24.10.2006 року був виданий йому 14 лютого 2007 року, є власником сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Після укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки позивач не змогла розпочати оформлення державного акта на землю на своє ім”я, оскільки частина придбаної нею земельної ділянки виявилась зайнятою залізобетонною огорожею, зведеною ОСОБА_3, та належними йому будівельними матеріалами.
Виконати вимоги позивачки звільнити ділянку відповідач відмовився, посилаючись на те, що огорожа зведена на його землі, у відповідності до зазначених у його державному акті меж.
Разом з тим, як повідомило на звернення позивачки Головне управління земельних ресурсів у Запорізькій області у листі від 25.10.2007 року, комісія управління, провівши заміри вздовж вул. Степової, встановила, що між ділянкою № 11, яка належить ОСОБА_7, та ділянкою № 9, яка належить ОСОБА_5, було відступлено 5,3 метрів, що призвело до нераціонального використання земель населеного пункту та зміщення запланованих меж інших ділянок, у тому числі і тієї, яку придбала позивач.
Причиною цього стало те, що при розробці проектів землеустрою земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і виносі меж їхніх ділянок в натурі не була здійснена прив”язка до існуючих меж суміжних ділянок, на які були видані правовстановлюючі документи, було також відсутнє погодження меж із власниками суміжних ділянок, що призвело до зміщення межі земельної ділянки ОСОБА_5 до межі ОСОБА_7 та послідуючих меж по вул. Степовій з 3 по 13 включно.
Позивач зазначає, що вимоги комісії розглянути на сесії ситуацію з межами земельних ділянок по вул. Степна у с. Михайлівка Михайлівська сільська рада не виконала, заходів по впорядкуванню земель населеного пункту не вжила.
Зважаючи на вказані обставини, просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними рішення сесії Михайлівської сільської ради № 23 від 25.05. 2006 року „Про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації для передачі у власність земельної ділянки площею 0,15 га по вул. Степовій у с. Михайлівка”, а також виданого ОСОБА_3 Михайлівською сільською радою державного акту на право власності на земельну ділянку від 14 лютого 2007 року.
Просила зобов”язати ОСОБА_3 демонтувати залізобетонну огорожу, прибрати будівельні матеріали та привести незаконно зайняту ним частину її земельної ділянки у стан, придатний для використання за цільовим призначенням.
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Сіротенко Г.О. 25.09.2007 року, позивач ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_4 за 1000 гр. земельну ділянку площею 0,15 га , місцем розташування якої зазначено с. Михайлівка Вільнянського району, без кадастрового номеру, яка належала продавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І- ЗП№ 015849, виданого Михайлівською сільською радою 09.12.1997 року на підставі рішення вказаної сільської ради № 64 від 09.12.1997 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 567.
Відповідно до п.п.9, 10 вказаного договору, право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності на неї(Державного акту про право власності на земельну ділянку) та його державної реєстрації. Цей договір є підставою для видачі власнику земельної ділянки Державного акту на право приватної власності на землю.
Покупець зобов”язувався протягом п”яти робочих днів з дня укладання договору подати документи, необхідні для реєстрації права власності, до Вільнянського районного відділу земельних ресурсів.
На момент укладання зазначеної угоди вимоги щодо її змісту встановлювалися ст. 132 ЗК України у редакції, що діяла до внесення змін Законом від 05.05.2009 року, і згідно положень ст. 125 ЗК України на момент виникнення спірних правовідносин право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникало після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Встановивши, що ніяких дій для отримання державного акту та його державної реєстрації ОСОБА_2 після укладання договору купівлі-продажу не вчиняла, суд прийшов до висновку, що право власності на ділянку у неї не виникло і підстави для задоволення її вимог про усунення перешкод у користуванні зазначеною ділянкою відсутні.
Так, при розгляді вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Михайлівської сільської ради, як органу, який надав йому дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки і видав ОСОБА_3 на неї Державний акт, суд встановив, що до придбання позивачкою за договором купівлі-продажу від 25.09.2007 року земельної ділянки у ОСОБА_10, рішенням Михайлівської сільської ради Вільнянського району № 23 від 25.05.2006 року відповідачу був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі у власність земельної ділянки площею 0,15 га,(т.1, а.с. 103), а на підставі рішення цієї ради № 17 від 24.10.2006 року була виділена у власність земельна ділянка площею 0,15 га по вул. Степній, 7 у с. Михайлівка, що підтверджується Державним актом від 14.02.2007 року(а.с.95-96).
Ділянка відповідача є суміжною з ділянкою № 5, яка належала ОСОБА_4
Відповідно до ч.ч.8,9 ст. 118 ЗК України у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, проект відведення земельної ділянки розробляється на замовлення громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом № 43 Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.05.1999 року(із змінами) передбачено проведення рекогносцирування по зовнішній межі земельної ділянки, вимог погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами Інструкція не містить .
Згідно акту, встановлення і погодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 з суміжними земельними ділянками відбулося 18 серпня 2006 року, отже на момент укладання угоди купівлі-продажу межа між сусідніми ділянками була встановленою(т.1,а.с.112) і, за поясненнями допитаного в якості свідка ОСОБА_10, претензій до нього з приводу меж та розміру ділянки ОСОБА_2, як покупець, не мала.
За поясненнями позивачки, укладену із ОСОБА_4 угоду купівлі-продажу вона не оспорювала.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а, виходячи із принципу диспозитивності, встановленому ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, відповідно до ч.2 ст. 386 ЦК України, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Прийнявши до уваги зазначені вимоги закону, встановлені в ході розгляду справи докази та враховуючи, що правовстановлюючих документів належності права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 у с. Михайлівка ОСОБА_2. при цьому не надала, суд прийшов до правильного висновку про безпідставність вимог, заявлених ОСОБА_2 до відповідачів.
Встановивши також, що причиною, з якої фактичний розмір предмету купівлі-продажу - ділянки по АДРЕСА_2 у с. Михайлівка, яку позивачка придбала у ОСОБА_4 , виявився не 0,15 га, а 0,1184 га, було зміщення меж цілого ряду земельних ділянок по вул. Степній від раніше запланованих, посилання позивачки на відповідні висновки комісії Головного управління земельних ресурсів у Запорізькій області, викладені у листах від 25.10.2007 року(т.1, а.с.13-15), суд обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян - заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів, а спори щодо встановлення самих меж суду не підвідомчі.
Як зазначала сама позивачки і не заперечував представник Михайлівської сільської ради, рішення стосовно упорядкування меж земельних ділянок по вул. Степній у с. Михайлівка після висновків комісії сільською радою прийняте не було, отже не могло бути і предметом оскарження у даній справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_3 при встановленні в натурі меж наданої йому земельної ділянки мав усвідомлювати невідповідність їх раніше визначеним у проекті планування та забудови по вул. Степній, достатніми підставами для ухвалення рішення про визнання недійсним виданого на його ім”я Державного акту на землю не являються.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до іншої оцінки встановлених судом правовідносин і висновків суду не спростовують.
Оскаржуване рішення ухвалене судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2010 року по даній справі - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: