Справа № 757/45371/18-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4555/2021 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
16 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 ,-
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року обрано відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 13 год. 15 хв. 09 грудня 2021 року.
Таке рішення, суд мотивував тим, що погоджується із заявленими прокурором ризиками, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, зможе вчинити спроби переховуватись від суду, з огляду на покарання, яке йому загрожує у випадку встановлення судом його винності, впливати на недопитаних свідків, експертів, оскільки позиція обвинуваченого по суті пред'явленого обвинувачення не з'ясована, з огляду також на необхідність забезпечення судового процесу за участі обвинуваченого. Підстав для визначення ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя, не вбачає, враховуючи що скоєне ОСОБА_8 кримінальне правопорушення спричинило загибель дитини.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 зазначає, що ухвала прийнята із істотними порушеннями кримінального процесуального закону та матеріального права.
Сторона захисту стверджує, що в діях ОСОБА_6 , відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, оскільки згідно протоколу огляду відеозаписів, є підтвердження того, що ОСОБА_6 не залишав в небезпеці потерпілу, знаходився поряд та намагався допомогти. Щодо надання медичної допомоги, то ОСОБА_6 не є лікарем та не володіє спеціальними знаннями в галузі медицини, а тому не міг надати першу допомогу, оскільки після дорожньо-транспортної пригоди можуть мати місце ушкодження хребта, при яких не рекомендовано переміщати потерпілих, чим і керувався обвинувачений. Об'єктивний та суб'єктивний склад злочину за ст.135 КК України не вбачається.
Також апелянт звертає увагу суду на те, що потерпілій було відшкодовану матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі, та остання просила не застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того сторона захисту вважає, що судом першої інстанції жодним чином не аргументовано існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Також зазначає, що відсутні будь які підстави вважати, що обвинувачений буде переховуватись від слідства, оскільки останній не залишив місце події, очікував поліцію, має постійне місце проживання, позитивну характеристику, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, ніяким чином не перешкоджав досудовому розслідуванню, має постійне місце проживання, після скоєння дорожньо-транспортної пригоди без жодних примусових заходів сів у поліцейську машину, та не здійснив жодних спроб уникнути від кримінальної відповідальності чи ускладнити правоохоронним органам його ідентифікацію.
Крім того, в клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу та в ухвалі суду не наведенні обставини та докази, що підтверджують та які б вказували, що існують ризики того, що обвинувачений буде перешкоджати судовому розгляду. На спростування цього ризику свідчить і те, що у період з 05.10.2021 по 11.10.2021 обвинувачений ОСОБА_6 з'являвся на усі без виключення судові засідання.
До того ж, з 05.10.2021 по 11.10.2021 коли обвинуваченому не було обрано запобіжного заходу він влаштувався на роботу за спеціальністю, що ще більше укріпило його зв'язки. Жодних дій направлених на те, щоб переховуватись від суду обвинуваченим не вчинялось.
Також захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_6 утримується під вартою тривалий час, раніше не судимий, має постійне місце проживання, на момент дорожньо-транспортної пригоди працював ФОП, позитивно характеризується.
Апелянт зазначає, що свідки у даному кримінальному провадженні вже були допитані та наразі допитуватимуться вже вдруге (оскільки було змінено суддю) та те, що жодного впливу на них обвинуваченим не здійснювалось, вважає, що позиція сторони обвинувачення про наявність такого ризику є необґрунтованою.
Відповідно до ч.4 ст.4221 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, надані судом першої інстанції, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню з наступних підстав.
Правовими приписами ст.370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України встановлено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції повинен врахувати наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК України.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Як вбачається з матеріалів з судового провадження, Печерським районним судом міста Києва 11 жовтня 2021 року розглянуто клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Судом заслухано пояснення сторін обвинувачення та захисту, враховано конкретні обставини справи, тяжкість обвинувачення.
Так, при вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції надав належної оцінки тому, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який у відповідності до положень ст.12 КК України є тяжким злочином, яким спричинено смерть малолітньої дитини та у залишенні її у небезпечному становищі, врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, відсутність даних про неможливість перебування під вартою, належних гарантій, які б переважали ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема, переховуватись від суду, впливати свідків, експертів, оскільки позиція обвинуваченого по суті пред'явленого обвинувачення не з'ясована, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів звертає увагу на характер висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, що має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише його прав, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів.
Також, колегія суддів зазначає, що на даний час відсутні стримуючі чинники, які могли у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченими дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги про відсутність існування обставин та доказів, які б давали підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачений буде ухилятися від суду, впливати на свідків, експертів, є необґрунтованими.
Крім того, наведені в апеляційній скарзі дані про особу обвинуваченого, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що на даній стадії кримінального провадження суд апеляційної інстанції не уповноважений досліджувати обставини вчинення кримінального правопорушення, перевіряти належність і допустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, а тому доводи захисника в частині недоведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст.135 КК України, не можуть бути предметом даного апеляційного розгляду.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року та відмови в задоволенні клопотання прокурора, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419, 4221 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4