ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
25 листопада 2021 року справа №640/13184/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомГромадської організації «Громадський рух за реформи» (далі по тексту - позивач, ГО «Громадський рух за реформи»)
доКабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач)
треті особи1. Фонд державного майна України (далі по тексту - третя особа 1) 2. Акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (далі по тексту - третя особа 2, АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»)
про1) визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача від 10 травня 2018 року №358-р в частині включення АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році; 2) визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача від 16 січня 2019 року №36-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності» в частині включення АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Переліку об'єктів великої приватизації державної власності
Позивач звернуся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність розпоряджень Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №358-р в частині включення АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році та від 16 січня 2019 року №36-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності» в частині включення АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Переліку об'єктів великої приватизації державної власності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звертаючись до суду, він діє з метою захисту інтересів суспільства; оскаржувані розпорядження можуть призвести до порушення національних інтересів та економічної безпеки держави, а тому підлягають скасуванню. Зокрема позивач вважає, що приватизація АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, може призвести до монополізації відповідного ринку товарів, що негативно вплине на функціонування економіки України.
Ухвалою від 17 червня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/13184/20 в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання; залучив до участі у справі Фонд державного майна України та АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову, у зв'язку із відповідністю оскаржуваних рішень вимогам закону та вказав про відсутність у позивач порушеного права як необхідної умови для задоволення позову.
Позивач у відповіді на відзив вказав на безпідставність тверджень відповідача та підтримав позовні вимоги.
Відповідач у запереченні на відповідь на відзив наголосив, що заява позивача не містить обґрунтування порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів позивача; відсутнє підтвердження, що будь-хто з громадян, інтересів яких стосується оскаржувані розпорядження, просив позивача здійснити їх захист; позивач не надав доказів на підтвердження наявності порушеного власного права або інтересу, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Фонд державного майна України подав до суду пояснення, де зазначив про незгоду із позовним вимогами у зв'язку із відповідністю оскаржуваних розпоряджень вимогам закону та відсутністю порушеного права.
Третя особа 2 у своєму поясненні на позов ГО «Громадський рух за реформи» вказала про безпідставність позовних вимог через відсутність у позивача порушеного права у зв'язку із прийняттям оскаржуваних розпоряджень.
Позивач у свою чергу подав заперечення на пояснення третіх осіб, у яких наголосив на обґрунтованості позовних вимог.
Ухвалою від 31 травня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду до суті.
У судовому засіданні 20 жовтня 2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача та третіх осіб проти позову заперечили; суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №358-р затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році, згідно з додатком.
Згідно із додатком до вказаного розпорядження - Перелік об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році, до нього включене, зокрема ПАТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року №36-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності» затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, згідно з додатком, до якого також включене АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».
Як свідчить зміст позовної заяви, ГО «Громадський рух за реформи» вважає, що звернулася до суду з метою захисту інтересів суспільства відповідно до своїх статутних завдань, у зв'язку із тим, що оскаржувані розпорядження можуть призвести до порушення національних інтересів та економічної безпеки держави.
Разом із тим, суд не погоджується із такою позицією ГО «Громадський рух за реформи» та приходить до висновку про відсутність у неї порушеного права, як необхідної умови для задоволення позову.
Так, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У контексті завдання адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести, а суд - встановити, що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «Дозволено все, що передбачено у законі», а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: «Дозволено все, що не забороняється законом».
Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.
Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
З огляду на вимоги статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу як об'єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:
а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;
б) пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
в) є визначеним оскільки благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
г) є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);
д) суб'єктом порушення позивач вважає суб'єкта владних повноважень.
Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:
а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;
б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача оскільки це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України;
в) встановлена законом заборона пред'явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);
г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);
д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17.
Проте, суд звертає увагу, що оскаржувані розпорядження в оскаржуваній частині не стосуються позивача, а є актами індивідуальної дії, тобто породжують права й обов'язки тільки того суб'єкта, якого вони стосуються - АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія». Відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із виданням оскаржуваних розпоряджень не породжує для позивача права на захист.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про громадські об'єднання» визначено, що громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Пункт 2 частини першої статті 11 Закону України «Про громадські об'єднання» передбачає, що статут громадського об'єднання має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України «Про громадські об'єднання» для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.
Суд наголошує, що право громадських організацій на звернення до суду із відповідними позовами у розумінні пункту другого частини першої статті 21 Закону України «Про громадські об'єднання» є загальною прерогативою та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов'язана статутна діяльність громадських організацій, та законодавством, яке безпосередньо регулює відповідні правовідносини.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року у справі №12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
Водночас передбачена законом можливість звернення до суду громадських організацій за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб передбачає, що такі особи можуть і самостійно звернутися до суду з таким позовом, проте у цьому випадку належить встановити факт порушення їхніх прав, свобод чи інтересів оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 28 травня 2020 року у справі №640/11643/19.
Дослідивши зміст позовної заяви та наявні у справі докази, суд встановив, що позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов'язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а посилається на порушення інтересів суспільства.
Однак, позивач не довів та не надав суду доказів, які б підтверджували, що у статуті ГО «Громадський рух за реформи» передбачені повноваження звертатись до суду за захистом інтересів суспільства, а також, що таке право передбачено у відповідному Законі; крім того, у справі відсутні докази, які б підтверджували, що поведінка відповідача у межах спірних правовідносин впливає на права чи інтереси позивача або інших осіб.
З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов ГО «Громадський рух за реформи» є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову Громадській організації «Громадський рух за реформи» повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Громадська організація «Громадський рух за реформи» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; ідентифікаційний код 41235379);
Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код невідомий);
Фонд державного майна України (01601, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945);
Акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3; ідентифікаційний код 36716128).
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов