ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 листопада 2021 року м. Київ № 640/33812/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» про надання дозволу на реалізацію майна, яке перебуває у податковій заставі,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДПС у м. Києві (далі - позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління №813» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- надати дозвіл на реалізацію майна Публічного акціонерного товариства «Будівельне Управління №813 (код ЄДРПОУ 01383865), яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 8 222 119,52 грн., та відсутністю у відповідача достатніх коштів для погашення боргу, у зв'язку з цим позивач, посилаючись на положення статті 95 Податкового кодексу України, просить суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на подання письмових заперечень проти адміністративного позову не скористався.
Ухвала суду про відкриття спрощеного позовного провадження з пропозицією надати суду відзив на позовну заяву надсилалась відповідачеві за зареєстрованим місцезнаходженням, а саме: 02660, м. Київ, вул. Магніторська, буд. 1, офіс 302.
До суду повернувся конверт з вказаною ухвалою зі довідкою відділення поштового зв'язку про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до частини 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:
1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Згідно з частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до частини 11 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Пунктом 5 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, виходячи з положень частини 4 статті 124, частини 1 статті 127 та частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення або повістку, що були направлені за зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи, неможливо вручити учаснику справи з незалежних від суду причин (у зв'язку з відмовою від одержання, відсутністю за повідомленою адресою, зазначенням невірної адреси тощо) вважається, що судове рішення або повістка вручена належним чином.
Датою вручення судового рішення або повістки, у такому випадку, є день проставлення відділенням поштового зв'язку відповідної відмітки із зазначенням причин не вручення на поштовому відправленні.
Беручи до уваги, що ухвалу суду від 01.02.2021 було надіслано відповідачеві за зареєстрованим місцезнаходження, суд дійшов висновку, що ухвала суду від 01.02.2021 була вручена відповідачеві належним чином.
Частиною одинадцятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Отже, відповідач вважаться таким, що належним чином отримав копію ухвали суду про відкриття спрощеного провадження в даній адміністративній справі.
Частинами 5 та 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд вирішив розглядати справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство «Будівельне управління №813» (код ЄДРПОУ 01383865) знаходиться за адресою: 02660, м. Київ, вул. Магніторська, буд. 1, офіс 302 та перебуває на обліку в ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДПС у м. Києві як платник податків.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 30.11.2020, згідно з даними інтегрованих карток, за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 8 222 119,52 грн., який виник внаслідок не сплати узгодженого грошового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 25.03.2016 №0031131207, яким до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 20%, що складає 3 684,00 грн.; від 21.08.2014 №0002662203, яким відповідача збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 885 873,00грн.; податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень 2015 року, грудень 2014 року, березень 2015 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2018 у справі № 826/3587/20 адміністративний позов ГУ ДФС у м. Києві задоволено: стягнено з Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління №813» (код ЄДРПОУ 01383865, м. Київ, 02094, вул. Магнітогорська, 1, офіс 302) податкову заборгованість у розмірі 8 222 119,52 грн. (вісім мільйонів двісті двадцять дві тисячі сто дев'ятнадцять гривень, 52 копійки) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника.
На підставі вказаного рішення, ГУ ДПС у м. Києві неодноразово вживались заходи, зокрема оформлювались інкасові доручення, з метою примусового списання коштів з розрахункових рахунків платника податків, що підтверджується наявними в матеріалах справи інкасованими дорученнями.
Однак, банком було відмовлено у прийнятті до виконання інкасованих доручень у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках платника.
На підставі викладених вище обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з пп. 14.1.155 п. 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
02.10.2014 позивачем приймалось рішення № 9987/10/26-52-25-33 про опис майна ПАТ «Будівельне управління №813» у податкову заставу.
Відповідно до п. 89.2 та п 89.6 статті 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.
При цьому, пунктом 89.3 статті 89 ПК України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Суд зазначає, що джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 ПК України.
Так, відповідно до п. 87.1 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Згідно з п. 87.2 статті 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.
За приписами п. 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права контролюючого органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Суд звертає увагу, що обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Із системного аналізу викладених вище норм вбачається, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.
Суд вказує, що нормами ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган повинен обґрунтувати, в першу чергу, недостатність у такого платника грошових коштів, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив такий контролюючий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.
Матеріалами справи встановлено, що внаслідок виставлення контролюючим органом інкасових доручень банківськими установами, в яких відповідачем відкриті рахунки, податковий борг не погашено.
Крім цього, в інкасових дорученнях (розпорядженнях) містяться відмітки про повернення інкасових доручень (розпоряджень) у зв'язку з відсутністю грошових коштів. Факт відсутності коштів для погашення заборгованості не заперечується і відповідачем у справі.
Таким чином, враховуючі надані Головним управлінням ДПС у м. Києві докази, а саме інкасовані доручення (розпорядження), суд приходить до висновку, що податковим органом відповідно до приписів податкового законодавства підтверджено відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах та про які відомо контролюючому органу, або неможливість стягнення коштів через наявність постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, або неможливість виконання вимоги через те, що рахунок відкритий для акумулювання страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Майно платника податків передано у податкову заставу згідно з актом опису майна №66/26-15-17-02-17 від 16.05.2018, обтяження зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Передача майна в податкову заставу сторонами не оскаржувалась, рішення про опис майна в податкову заставу та акт опису на час розгляду справи чинні та не скасовані в судовому або адміністративному порядку.
Таким чином, виходячи з викладеного вище в сукупності, з урахуванням встановлених судом обставинами наявності несплаченого підприємством податкового боргу, вжиття податковим органом заходів з погашення податкового боргу, у тому числі шляхом направлення податкової вимоги, звернення до суду про стягнення коштів, звернення до банку, що не призвело до погашення податкового боргу відповідача за рахунок його грошових коштів, відсутності на рахунках останнього таких грошових коштів суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Додатково суд звертає увагу, що позивач просить суд надати дозвіл на реалізацію майна відповідача, яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу такого платника податків, що суперечить вимогам пп. 20.1.34-1 п. 20.1 статті 20 ПК України та п. 95.3 статті 95 ПК України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна Публічного акціонерного товариства «Будівельне Управління №813 (код ЄДРПОУ 01383865), що перебуває у податковій заставі.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.
2. Надати Головному управлінню ДПС у м. Києві дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна Публічного акціонерного товариства «Будівельне Управління №813 (код ЄДРПОУ 01383865), що перебуває у податковій заставі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 25.11.2021.
Суддя Т.П. Балась