ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у забезпеченні позову
25 листопада 2021 року м. Київ № 640/33948/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»
доГоловного управління ДПС у м.Києві
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «УМТК») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:
- зупинити дію індивідуального акта - наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 28.10.2021 № 8500-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки TOB «УМТК» (код 36046631)»;
- заборонити відповідачу Головному управлінню ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код ВП за ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) проводити документальну планову виїзну перевірку ТОВ «УМТК» (код 36046631) на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 28.10.2021 № 8500-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «УМТК» (код 36046631)».
Подаючи заяву про забезпечення позову, заявник вказує на те, що предметом позову ТОВ «УМТК» є визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 28.10.2021 № 8500-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «УМТК» (код 36046631)».
В розрізі питання підстав для застосування заходів забезпечення позову Товариство акцентує, що очевидність протиправності спірного наказу полягає у тому, що: контролюючим органом прийнятий наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки, у той час як п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України запроваджений мораторій на проведення такої перевірки; такий наказ прийнятий усупереч вимогам ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обґрунтовуючи порушення своїх прав, свобод або інтересів відповідним рішенням ТОВ «УМТК» відзначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків для прав заявника, оскільки проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням права платника податку на судовий захист.
У разі проведення контролюючим органом перевірки на підставі оскаржуваного наказу захист прав Товариства, на думку заявника, стане неможливим, так як мета проведення перевірки буде досягнута.
За ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладені процесуальні приписи ч. 1 ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути подану заявником заяву.
Виходячи з наведеного, проаналізувавши викладені Товариством в заяві обставини та наявні у такій заяві докази, вирішуючи по суті подану заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень;
4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Як слідує із заяви, публічно-правовий спір між сторонами пов'язується, на думку заявника, з обставинами прийняття означеного в заяві рішення з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим наявні підстави для його скасування.
Суд відмічає, що викладені в заяві обставини в розрізі правової оцінки питань протиправності відповідного рішення підлягають з'ясуванню під час розгляду справи по суті.
Окремо, варто наголосити, що на момент розгляду заяви, судом не виявлено очевидності ознак протиправності окресленого вище рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного, з огляду на те, що заявником у клопотанні не доведено, у контексті ст. 150 КАС України, наявність обставин, що можуть слугувати підставами для вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи, що станом на момент розгляду заяви, судом не виявлено очевидності ознак протиправності рішення, з урахуванням того, що до поданої заяви не надано відповідних достатніх та беззаперечних доказів, а судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даного судового рішення, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Товариства до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача суд вважає, що заява є необґрунтованою, а тому відсутніми є підстави для її задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 150-154, 156, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА МІЖНАРОДНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» про забезпечення позову - відмовити.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Є.В. Аблов