36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
30.03.2010 Справа № 3/223-08
За позовною заявою Міського пологового будинку, 39600, м. Кременчук, вул. Цюрупи, 20/3
До Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи, 36011, м. Полтава, вул. Володарського, 7
Про виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 26,6 кв. м, розміщеного за адресою: м. Кременчук, вул. Жовтнева, 10,
Суддя БУНЯКІНА Ганна Іванівна
Представники:
від позивача Мілінський І.М. (див. протокол судового засідання)
від відповідача відсутні (див. протокол судового засідання)
Суть спору: Розглядається позовна заява Міського пологового будинку м. Кременчук про виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 26, 6 кв. м., розміщеного за адресою: м. Кременчук, вул. Жовтнева, 10, балансоутримувачем щодо якого є позивач.
Відповідач в судове засідання не з'явився, на клопотання про поновлення провадження у справі письмово не відреагував, надіславши суду клопотання про відкладення розгляду справи за неможливості забезпечити представництво.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно статті 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Чинним законодавством не обмежена кількість представників юридичної особи, вона може доручити представляти свої інтереси в суді.
Враховуючи вищезазначене, подане відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що відсутність представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову за наступного.
Підставою звернення позивача до суду з позовом про виселення відповідача з нежитлового приміщення, розміщеного в м. Кременчуці, вул. Жовтнева, 10, площею 26,6 кв.м. стало використання останнім нежитлового приміщення за відсутності на те юридичних підстав (договору оренди).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.07.2009 року про припинення провадження у справі № 3/20-09 встановлено, що сторони перебувають в договірних відносинах щодо оренди нежитлових приміщень площею 26,6 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Кременчук, вул. Жовтнева, 10.
Зазначена ухвала не оскаржувалася, а тому є такою, що набрала законної сили.
За змістом ч. 4 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.
При цьому вимога позивача про виселення Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи з нежитлового приміщення не підлягає задоволенню за наступного.
В позовній заяві позивач просить суд виселити відповідача з орендованого приміщення по вул. Жовтневій, 10 в м. Кременчуці площею 26,6 кв. м.
Виселення як поняття, яке застосовується у юридичній практиці, означає примусове припинення права користування житловим приміщенням у випадках і на підставах, визначених законом.
Питання про виселення знаходиться в розрізі житлових відносин, які регулюються Житловим кодексом України.
Статтями 94, 97, 98, 99, 109, 112, 114, 117 ЖК України передбачено, що питання про виселення може бути вирішене по відношенню до піднаймача, тимчасових жильців та членів їх родин, тобто виключно по відношенню до фізичних осіб і у випадках виселення вказаних осіб з приміщень, які відносяться до жилих приміщень, службового житла або гуртожитків.
Спір між сторонами є спором між юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності і виник в межах цивільних правовідносин. Відповідач набув право користування спірним приміщенням на підставі договору оренди від 26.05.2009 року.
Отже, у разі виникнення спору між учасниками таких відносин, зацікавлена сторона має обирати відповідних спосіб порушеного права в межах цивільних правовідносин.
Фактично, суттю заявленого по даній справі позову є повернення власником у своє володіння приналежного йому майна, яке було передано в оренду відповідачу.
Вказана вимога є вимогою спрямованою на захист права власності, і відповідно, має бути сформульована згідно з положеннями ст.ст. 387, 391 ЦК України, тобто про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод користування майном тощо.
Вирішення даного питання не відноситься до сфери житлових відносин і не регулюється житловим законодавством, а захист порушеного (оспорюваного) права власника на володіння та користування приналежним йому майном не може бути захищеним шляхом «виселення»суб'єкта підприємницької діяльності із приміщення, яке було їй передане на підставі договору оренди.
Згідно п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2229 від 25.11.2005р., якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача з предметом та з підстав, визначених в позовній заяві.
За підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. В позові відмовити.
2. Копію цього рішення сторонам за адресами, зазначеними в її вступній частині.
СУДДЯ БУНЯКІНА Г.І.
Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.