Житомирський апеляційний суд
Справа №274/4134/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зайцев А. В.
Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.
25 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.
з участю секретаря судового засідання Ляшук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу №274/4134/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2016 року, ухваленого під головуванням судді Зайцева А.В. у м. Бердичів,
28 серпня 2015 року ПАТ «УкрСоцбанк» звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - належні боржнику за кредитним договором від 30.08.2007 року ОСОБА_1 - житлове приміщення та нежитлову будівлю-магазин промислових та продовольчих товарів за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що 30.08.2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №286/25-480, відповідно до умов якого АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав відповідачу кредит у розмірі 100000.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13.50 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 29.08.2012 року, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки, та в порядку, встановлених кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і відповідачем 30.08.2007 року було укладено договір іпотеки №1. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку житлові приміщення загальною площею 145,9 кв.м, що знаходиться на 2-му поверсі, за адресою АДРЕСА_1 , а також договір іпотеки №2, згідно якого відповідач надав в іпотеку нежитлову будівлю, магазин промислових та продовольчих товарів загальною площею 144,6 кв.м, що знаходиться на 1-му поверсі, за адресою АДРЕСА_1 .
Загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін у відповідності до п.1.2 іпотечних договорів становить 90000.00 доларів США.
Позивач свої зобов'язання виконав та надав відповідачу кредитні кошти у вищевказаній сумі. В свою чергу відповідач зобов'язання не виконав належним чином, у зв'язку з чим, за рішенням Третейського суду при Асоціації українських банків від 27.10.2015 року стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 4326202,90 грн.
Оскільки відповідач борг в добровільному порядку не повертає, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на житлові приміщення загальною площею 145,9 кв.м, що знаходиться на 2-му поверсі, за адресою АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю, магазин промислових та продовольчих товарів загальною площею 144,6 кв.м, що знаходиться на 1-му поверсі, за адресою АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною предмету іпотеки для його подальшої реалізації встановленому на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. За рахунок коштів отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна переданого в іпотеку, задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі розміром 2070000,00 грн.
Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2016 року позов задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 286/25-480 від 30 серпня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на житлові приміщення загальною площею 145,9 кв.м, що знаходиться на 2-му поверсі, за адресою АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю, магазин промислових та продовольчих товарів загальною площею 144,6 кв.м, що знаходиться на 1-му поверсі, за адресою АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною предмету іпотеки для його подальшої реалізації встановленому на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. За рахунок коштів отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна переданого в іпотеку, задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі розміром 2070000,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що з 28 квітня 1973 року вона перебуває в шлюбі з відповідачем. В період подружнього життя ними спільно збудована двоповерхова будівля (житлові та нежитлові приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 . Оскаржуваним рішенням зачіпаються її права, проте вона не була залучена до участі у справі. Зазначає, що заборгованість за кредитним договором підтверджена неналежним доказом - рішенням третейського суду, окрім того вона позбавлена була можливості заявити про позовну давність.
У відзиві Акціонерне товариство «УкрСоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що ОСОБА_2 надала згоду на укладення договорів іпотеки від 30.08.2007 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 30.08.2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» ( на теперішній час - АТ «Альфа-Банк»), та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №286/25-480, відповідно до умов якого АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" надав відповідачу кредит у розмірі 100000.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13.50 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 29.08.2012 року.
Відповідно до п. 1.2. зазначеного договору кредит надається позичальнику на поточні потреби.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і відповідачем 30.08.2007 року укладено договір іпотеки №1. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку житлові приміщення загальною площею 145,9 кв.м, що знаходиться на 2-му поверсі, за адресою АДРЕСА_1 , а також договір іпотеки №2, згідно якого відповідач надав в іпотеку нежитлову будівлю, магазин промислових та продовольчих товарів загальною площею 144,6 кв.м, що знаходиться на 1-му поверсі, за адресою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 з 1973 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 , якому на праві приватної власності належать житлові приміщення загальною площею 145,9 кв.м та нежитлова будівля, магазин промислових та продовольчих товарів загальною площею 144,6 кв.м за адресою АДРЕСА_1 . Підставою набуття права власності є рішення виконкому Житомирської міської ради № 689 від 22.11.2007 року та №221 від 06.04.2007 року.
Під час укладення договорів іпотеки від 30.08.2007 року ОСОБА_2 , як дружина, відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України надавала нотаріально посвідчену згоду на заставу спільного майна, а саме житлового приміщення загальною площею 145,9 кв.м та нежитлової будівлі, магазин промислових та продовольчих товарів загальною площею 144,6 кв.м за адресою АДРЕСА_1 .
Доказів того, що договір було укладено не і інтересах сім'ї і кошти використані не в інтересах сім'ї, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Зазначений висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права апеляційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
Саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права на майно щодо якого виник спір, зокрема, після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов'язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 вказувала, що спірна нерухомість, на яку звернуто стягнення судовим рішенням у цій справі, належить їй та її чоловікові ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, тому суд вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки.
За змістом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Звернувшись з даним позовом до суду, Банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки - належні боржнику за кредитним договором від 30.08.2007 року ОСОБА_1 житлове приміщення та нежитлову будівлю-магазин промислових та продовольчих товарів за адресою АДРЕСА_1 .
Однак, як встановлено вище, заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_2 , відносно прав та обов'язків якої було ухвалено рішення судом першої інстанції, та яка в такій ситуації має бути залучена співвідповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення такого належного співвідповідача позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Установивши, що ОСОБА_2 до участі в справі як співвідповідач не залучена, предмети іпотеки, на які суд звернув стягнення, є об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
За таких обставин рішення належить скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2016 року скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26.11.2021.
Головуючий Судді