Провадження № 2/760/4633/21
в справі № 760/23806/20
15 листопада 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Конішевському Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 41 299,71 доларів США 12 центів, з яких: основна сума непроверненої позики - 40289 доларів США, три проценти річних - 1010,71 долари США та судового збору.
Свої вимоги мотивує тим, що 11.07.2019 відповідач взяв у позивача в борг грошові кошти у розмірі 40 289 доларів США, про що між сторонами була складена розписка. Відповідно до складеної розписки, відповідач зобов'язувався повернути позивачу кошти до 11.12.2019.
Зазначає, що позивачем 12.10.2020 була направлена відповідачеві вимога про повернення позики, яка залишилася без відповіді зі сторони відповідача. Станом на день звернення із позовом до суду відповідач грошові кошти позивачу не повернув.
Також на суму основної заборгованості в розмірі 40289 доларів США позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України було нараховано три проценти річних в розмірі 1010,71 доларів США за період з 12.12.2019 по 12.10.2020.
З урахуванням наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.
30.10.2020 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Після надходження на адресу суду інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.02.2021 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.
Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.03.2021 у справі було закрито підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Позивач у судове засідання не з'явився, проте 15.11.2021 представником позивача ОСОБА_3 подано до суду заяву, в якій останній позовні вимоги підтримав, та просив суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.
Про причину неявки суд до відома не поставив.
Судові повістки, що направлялися на його адресу за зареєстрованим місцем проживання, повернулися до суду без вручення з відміткою поштового відділення про повернення в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідно до ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Окрім того, у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Судом було здійснено також виклик відповідача до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Враховуючи вимоги даних норм закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частина 1 ст. 1047 ЦК України встановлює, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 11.07.2019 позивач надав у борг відповідачу кошти у розмірі 40 289,00 доларів США, що підтверджується розпискою, яка знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до складеної розписки, відповідач зобов'язувався повернути позивачу кошти у термін до 11.12.2019.
Так, відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Таким чином, наявність боргової розписки у позикодавця та відсутність останньої у позичальника, свідчить про те, що боргові зобов'язання останнім не виконані.
За таких обставин, суд вважає, що розписка від 11.07.2019 у розумінні вимог ст. 1047 ЦК України є належним доказом у справі в підтвердження отримання відповідачем у позику від позивача коштів у розмірі 40 289,00 доларів США.
12.10.2020 позивачем засобами поштового зв'язку цінним листом було надіслано на адресу відповідача, яка зазначена у розписці, вимогу про повернення боргу.
Зазначені обставини підтверджуються копією опису вкладень цінного листа та копією накладної про відправлення листа.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене вище та приймаючи до уваги те, що відповідач у термін до 11.12.2019, а також станом на день ухвалення рішення у справі не виконав взяті на себе зобов'язання та суму боргу у розмірі 40 289,00 доларів США позивачу не повернув, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості згідно розписки від 11.07.2019 у розмірі 40 289,00 доларів США є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то позивач має право вимагати стягнення з відповідача три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних за період з 12.12.2019 по 12.10.2020 в розмірі 1010,71 доларів США, які нараховані на суму боргу в розмірі 40 289,00 доларів США.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача щодо нарахування трьох процентів річних, суд вважає його таким, що узгоджується з вимогами чинного законодавства , а тому приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних за період з 12.12.2019 по 12.10.2020 у розмірі 1010,71 доларів США.
При вирішенні спору, у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) про те, що:
- суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України;
- 3 % річних, передбачені ст. 625 ЦК України, можуть бути визначені у доларах США та нараховуються виходячи із простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 10 510,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору у розмірі 10 510,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 533, 610, 611, 612, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 128, 130, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві, інші дані невідомі) на користь ОСОБА_1 (остання адреса реєстрації місця проживання в Україні: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість у розмірі 41 299,71 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві, інші дані невідомі) на користь ОСОБА_1 (остання адреса реєстрації місця проживання в Україні: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 10 510,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.М. Букіна