Справа №463/12060/21
Провадження №1-кс/463/6699/21
05 листопада 2021 року слідчий суддя Личаківський районний суд м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участі слідчої Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 , розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРИ ЛЬВІВЩИНИ» про скасування арешту майна, -
представник власника майна звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про скасування арешту нерухомого майна цілісного майнового комплексу ринок «Підзамче» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна :1930182346101) за адресою м. Львів, вул. Б.Хмельницького,120, яке на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАРИ ЛЬВІВЩИНИ», у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420140000000008 від 11 січня 2020 року.
Клопотання мотивує тим, що відповідно до фабули кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020140000000008 від 11.01.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення зазначено частину 1 статті 366 КК України, службове підроблення, а саме: складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, стосовно посадових осіб КП «Реєстрація майна та бізнесу», а саме державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно даної юридичної особи, а не посадових осіб Товариства. Разом з тим, за час слідства повідомлення про підозру будь-якій особі в зазначеному вище кримінальному провадженні не вручалось, обвинувальний акт не складався, й до суду не направлявся.
Окрім цього, відомості про накладення арешту з мотивів упередження незаконного відчуження майна юридичною особою з порушенням прав та інтересів держави та безповоротної втрати територіальною громадою майна не ґрунтуються на нормах процесуального закону, оскільки такі не передбачені статтею 170 КПК України.
Під час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна, ні слідчою, ні прокурором, не було доведено наявності будь-яких інших, визначених кримінальним процесуальним законом підстав для арешту майна.
Окрім цього, аналіз норм статті 170 КПК України засвідчує, що арешт на майно юридичної особи, щодо якої не може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, не може накладатися.
Окрім цього, ТзОВ «ДАРИ ЛЬВІВЩИНИ» не було повідомлено про розгляд клопотання про арешт майна.
Також зазначає, що на даний час відпала потреба в забезпеченні арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04.02.2020 року, у кримінальному провадженні № 42020140000000008 від 11.01.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, що підтверджуються судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд заяви без його участі.
Слідчий в судовому засіданні зазначила, що на даний час слідство триває але з врахуванням судових рішень проти скасування арешту не заперечує.
Оглянувши представлені матеріали клопотання, приходжу до наступного.
Згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 лютого 2020 року накладено арешт у кримінальному провадженні №420140000000008 від 11 січня 2020 року на цілісний майновий комплекс ринок «Підзамче» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1930182346101) за адресою м. Львів, вул. Б.Хмельницького,120, яке на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАРИ ЛЬВІВЩИНИ».
В розумінні ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З клопотання по скасування арешту майна вбачається, що заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАРИ ЛЬВІВЩИНИ» не є юридичною особою, щодо якої можуть бути застосовано заходи кримінально-правового характеру в межах вказаного кримінального провадження, а таке розслідується щодо посадових осіб КП «Реєстрація майна та бізнесу».
Відповідно до п.2 ч.1 ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається із матеріалів справи, слідчий доводи представника заявника щодо безпідставності арешту не спростував.
У відповідності до положень ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 ст.22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що цілісний майновий комплекс ринок «Підзамче» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1930182346101) за адресою м. Львів, вул. Б.Хмельницького,120, на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАРИ ЛЬВІВЩИНИ».
Отже, у цьому клопотанні накладено арешт на майно третьої особи, відносно якої не розслідується кримінальне провадження.
П.16-1 ст.3 КПК України визначено, що інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, - особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 64-2 КПК України визначено що третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Окрім того, за змістом частиною 2 та частини 7 статті 64-2 КПК України визначено, право на звернення до суду із клопотанням про арешт майна третьої особи наділений прокурор, а не слідчий.
В той же час у даному провадженні із клопотанням про арешт майна звертався не прокурор, а слідчий.
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Свіргунець проти України» (Заява № 38262/10) від 30 квітня 2020 року зазначено:
74. Насамперед, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, щоб будь-яке втручання органів державної влади у володіння майном відбувалося згідно із законом: відповідно до другого речення першого абзацу цієї статті будь-яке позбавлення власності має здійснюватися «на умовах, передбачених законом»; другий абзац надає державам право здійснювати контроль за користуванням, вводячи в дію «закони». До того ж, верховенство права, як один із основоположних принципів демократичного суспільства, є невід'ємною частиною всіх статей Конвенції (див. рішення у справі «Амуур проти Франції» (Amuur v. France), від 25 червня 1996 року, пункт 50, Збірник 1996-III, та згадане рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), пункт 58).
75. Оскільки другий абзац статті 1 Першого протоколу до Конвенції повинен тлумачитися у контексті загального принципу, закріпленого в першому реченні цієї статті, має існувати розумна пропорційність між застосованими засобами та переслідуваною метою: Суд повинен визначити, чи був забезпечений справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу щодо цього та інтересами відповідної окремої компанії (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Г.І.Е.М.С.Р.Л. та інші проти Італії» [ВП] (G.I.E.M.S.R.L. and Others v. Italy) [GC], заява № 1828/06 та 2 інші заяви, пункт 293, від 28 червня 2018 року).
76. Будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур (див. рішення у справі «Лекіч проти Словенії» [ВП] () [GC], заява № 36480/07, пункт 95, від 11 грудня 2018 року, з подальшими посиланнями на практику Суду).
В даному випадку, орган досудового слідства мав достатньо часу для встановлення всіх обставин кримінального провадження і припинити обмеження права власності особи, яка не притягується до кримінальної відповідальності.
Окрім цього, з долучено із витягу із ЄРДР вбачається, що на даний час орган досудового розслідування розслідує дане кримінальне за ч.3 ст.365-2 КК України і зокрема відносно того, що державним реєстратором комунального майна «Реєстрація майна і бізнесу» , незважаючи на встановлену невідповідність заявлених прав і отриманих документів, зловживаючи своїми повноваженнями з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та зареєстровано право приватної власності ТОВ «Дари Львівщини» на об'єкт нерухомого майна- цілісний майновий комплекс Ринок . При цьому розслідування вказаного провадження за вказаним кримінальним правопорушенням здійснювалася після скасування згідно наказу Міністерства юстиції України № 2183/5 від 24.06.2020 року, яким було визнано незаконну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Дари Львівщини» на вказаний об'єкт нерухомого майна. Разом з тим із долучено рішення Львівського окружного суду від 08.12.2020 року у справі № 380/4556/20 (а.с.12) вбачається, що наказ Міністерства юстиції України № 2183/5 від 24.06.2020 року скасований як незаконний і це рішення набрало законної сили.
Окрім цього, ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.06.2021 року у справі № 914/1401/20 затверджено мирову угоду між Львівською міською радою та ТОВ «Дари Львівщини» і за умовами угоди спірний цілісний майновий комплекс ринок «Підзамче» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1930182346101) за адресою м. Львів, вул. Б.Хмельницького,120 залишається на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАРИ ЛЬВІВЩИНИ» і Львівська міська рада відмовляється від будь-яких претензій на це майно.
Тому слідчий суддя погоджується із тим, що за таких умов утримання під арештом нерухомого майна, яка належить на праві приватної власності юридичній особі, яка набула її як добросовісний набувач, вказує на відсутність розумної пропорційності між застосованими засобами у обмеженні права власності заявника на належне на праві власності майно з переслідуваною метою кримінального провадження.
З врахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до переконання, що оскільки в даному випадку порушуються конституційні права власника майна вільно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, тому у зв'язку із чим такий слід скасувати.
Керуючись вимогами ст. ст. 170, 174 КПК України, -
клопотання задоволити.
Скасувати арешт у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420140000000008 від 11 січня 2020 року , а саме арешт:
цілісний майновий комплекс ринок «Підзамче» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1930182346101) за адресою м. Львів, вул. Б.Хмельницького,120, яке на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАРИ ЛЬВІВЩИНИ» (ЄДРПОУ 30650017).
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, набирає законної сили з моменту оголошення.
Повний текст ухвали складено 10 листопада 2021 року.
Суддя ОСОБА_1