Справа № 463/12051/21
Провадження № 2-о/463/114/21
04 листопада 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Гирич С. В.
за участю секретаря судового засідання Попович Х.І.
заявника ОСОБА_1
заінтересованої особи ОСОБА_2
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
заявник звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, яким просить вжити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти на нього обов'язки, вказані у заяві.
В обґрунтування заяви покликається на те, що заявник проживає з заінтересованою особою, який є її колишнім чоловіком, в одному помешканні. Разом з тим, останній систематично провокує конфлікти, переслідує її. Щодо нього було неодноразово винесено термінові заборонні приписи, а також притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Заявниця зазначає, що не може почувати себе безпечно у своїй квартирі, оскільки зазнає постійного психологічного тиску шляхом погроз, переслідування та утиску її прав з боку заінтересованої особи, а тому змушена звернутись до суду з проханням про захист її прав шляхом винесення обмежувального припису.
В судовому засіданні заявник підтримала вимоги викладені в заяві, надала пояснення, аналогічні до викладених у заяві про видачу обмежувального припису та просила таку задоволити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що дійсно між сторонами виникали конфлікти, за що притягувався до адміністративної відповідальності. Разом з тим, вважає, що поведінка заявника спрямована на те, щоб позбавити його житла.
Заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що заява про видачу обмежувального припису підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з положеннями п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема, мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя).
Положеннями ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.24 та п.1 ч.1 ст.26 Закону №2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа.
Положеннями ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмов у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є колишньою дружиною ОСОБА_2 . Також встановлено, що сторони проживають спільно за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із матеріалів справи, заявник неодноразово зверталась із заявами до поліції, за що щодо ОСОБА_2 було складено протовкли про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Як вбачається із долучених до справи доказів, щодо ОСОБА_2 також неодноразово, а саме: 18.09.2019 року, 18.02.2020 року та 03.07.2021 року винесено термінові заборонні приписи і зв'язку із скоєнням ним сімейного насильства щодо заявниці ОСОБА_1 .
Таким чином, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство щодо ОСОБА_1 , є високим вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис.
З врахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що вжиті заявником розумні заходи для її захисту та покарання винного не надали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявника.
Тому заяву слід задоволити.
Суд погоджується із доводами заявниці, що саме наведені нею у заяві види обмежувальних приписів будуть забезпечувати дієвий та ефективний захист від кривдника.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
заяву задоволити частково.
Видати обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 6 місяців:
перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;
наближатися на відстань менше 1 км до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;
спілкуватись з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею.
Допустити рішення суду до негайного виконання. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Повідомити про прийняте рішення Львівське районне управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області та Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.
Дата складення повного тексту рішення - 15 листопада 2021 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Гирич С. В.