Справа № 932/2207/21
Провадження № 2/932/583/21
01 листопада 2021 року м.Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,
за участю секретаря: Ларіної К.А.,
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, -
16 березня 2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Позивач перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 27 вересня 2002 року, на даний час в суді перебуває справа щодо розірвання шлюбу між ними. Під час шлюбу 04 серпня 2016 року на імя ОСОБА_4 , було зареєстровано автомобіль Honda CR-V 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 , ринкова вартість якого згідно відомостей з сайту Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України становить 426 384,00 грн. Оскільки майно придбане у шлюбі, позивач просить поділити зазначене майно шляхом визначення за ним Ѕ частини автомобіля, в порядку поділу майна.
Ухвалою суду від 09 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників у судове засідання.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що відповідач не заперечує щодо поділу автомобіля.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 27 вересня 2002 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
Відповідно до КП Д-3 встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2021 року шлюб між сторонами розірвано, проте рішення не набрало законної сили оскільки відповідачем рішення оскаржується.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_3 , вбачається що ОСОБА_5 є власником автомобіля Honda CR-V 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 , який придбаний 04.08.2016.
У відповідності до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказана норма кореспондується із нормою, закріпленою ч.1 ст.2 ЦК України за якою метою розгляду і вирішення цивільних справ є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч.2 вказаної статті дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Відповідно до положень абзацу 2 ч.1 ст. статті 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
В судовому засіданні представник відповідача вказав, що відповідач не заперечує обставини, що автомобіль є спільним майном подружжя, щодо рівності часток у такому майні та щодо його поділу.
Представник позивача, на питання головуючого про причини звернення до суду вказав, що позивачці потрібно судове рішення про поділ автомобіля. При цьому жодного доводу про те, що відповідач ухилявся від поділу майна стороною позивача не вказувалось як в позові так і в судовому засіданні.
У пунктах 63, 64 постанови від 02.09.2020 у справі №910/3009/18, із посиланням на практику ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02), Велика Палати Верховного Суду дійшла висновку, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту). Визнання протиправними дій Правління НБУ щодо прийняття оскаржуваної постанови не є ефективним способом захисту, адже задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити майнову сферу позивача, а тому вимога не відповідає ефективному способу захисту.
Крім того, відповідач - це особа, яка порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №705/3876/18.
Враховуючи, що у даній справі встановлено відсутність порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача, а відповідач нічого не порушує. Відтак рішення суду про задоволення позову не буде мати жодного сенсу та порушить права відповідача, на якого ляжуть негативні наслідки у вигляді визнання його негативної поведінки та покладення на нього процесуальних витрат.
При цьому суд звертає увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №50/311-б, пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).
Крім того долучаючи до позову копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу згідно якого автомобіль зареєстровано за відповідачем 04.08.2016 позивач не вказав про час припинення ведення спільного господарства та не надав доказів належності такого автомобіля подружжю на час припинення ведення спільного господарства та на час вирішення судом спору.
Враховуючи принцип змагальності цивільного судочинства, а також рівності сторін, суд позбавлений можливості самостійно збирати докази в інтересах однієї із сторін.
Суд роз'яснював представнику позивача обов'язок доказування та наслідки не подання доказів на підтвердження позовних вимог. Після цього та після оголошення судом перерви, представником позивача долучено лиш копію свідоцтва про шлюб.
Відтак позов ОСОБА_3 не може бути задоволеним.
Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень ст.141 ЦПК України, відповідно до якого у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 43, 76-84, 89, 206, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду проголошено 05.11.2021.
Суддя: В.І.Цитульський