Справа №127/32031/21
Провадження №1-в/127/776/21
25 листопада 2021 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , оглянувши клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
Встановив:
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_2 засуджений до позбавлення волі та наразі відбуває покарання в Миколаївській ВК (№ 50) та має формальні ознаки для застосування до нього ст. 81 КК України, а саме відбув частину призначеного покарання, режим утримання не порушував, позитивно характеризується та став на шлях виправлення.
Дослідивши клопотання засудженого ОСОБА_2 , суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. До таких питань відноситься і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким або умовно-дострокове звільнення.
Статтею 81 Кримінального кодексу України передбачено, що До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Водночас, статтею 154 Кримінально-виконавчого кодексу України більш детально визначено порядок дострокового звільнення від відбування покарання.
Порядок розгляду судом питань про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання визначено ст.ст. 537-539 КПК України.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 КПК України, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Частиною 2 статті 539 КПК України визначено підсудність справ про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконання вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
З клопотання вбачається, що ОСОБА_2 на даний час відбуває покарання в ДУ «Миколаївська виправна колонія (№ 50)», а тому питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання підлягає вирішенню місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, яким в даному випадку є Миколаївський районний суд Львівської області.
Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 1 квітня 2017 року «Узагальнення судової практики розгляду судами деяких питань, які вирішуються судом під час виконання вироків» зазначив, що статті викладені у главах 28 та 29 КПК («Судовий розгляд» та «Судові рішення») безпосередньо не передбачають такого процесуального рішення, як повернення клопотання на підставі порушення правил підсудності. Разом із тим кримінальне процесуальне та кримінально-виконавче законодавство у багатьох випадках встановлює часові обмеження щодо права на звернення з відповідним клопотанням у разі відмови у його задоволенні. Наприклад, у разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.
В подальшому, у зазначеному листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що з огляду на наведені положення та враховуючи, що у випадку недотримання суб'єктом звернення правил територіальної підсудності, визначеної у ст. 539 КПК, суд не здійснює розгляд по суті клопотання, а встановивши, що клопотання (подання) є не підсудним, суд з урахуванням положень ст. 539 КПК вправі прийняти рішення про повернення відповідного клопотання, що забезпечить право суб'єкта звернення на доступ до правосуддя до належного суду.
Враховуючи викладене, оскільки положення ч. 7 ст. 539 КПК України, ч. 7 ст. 154 КВК України, встановлено обмеження на повторне звернення з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, у разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, з метою уникнення обмеження права засудженого ОСОБА_2 на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суд вважає, що клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід повернути ОСОБА_2 , оскільки дане питання підлягає вирішенню місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання
Керуючись: ст.ст. 537, 539 КПК України, ст. 154 КВК України,-
Ухвалив
Клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - повернути особі яка його подала, для звернення з ним до належного суду.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: