Справа № 495/1589/21
№ провадження 2/495/1627/2021
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
24 листопада 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Іванченко А.С.,
справа № 495/1589/21,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФАКТОР" ГРУП", треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та його скасування,
Позивач ОСОБА_1 11.03.2021 року звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФАКТОРИНГ ГРУП", треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та його скасування, просить суд: визнати виконавчий напис №20189 Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 03 лютого 2021 року про стягнення з неї на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" ФАКТОР ГРУП" заборгованості за договором позики № 143379 від 21 січня 2013 року в розмірі 47723,47 грн, зареєстрованого в реєстрі за №20189 таким, що не підлягає задоволенню та скасувати його.
Стислий виклад позиції позивача
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 20189 про звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фактор груп».
На виконання вказаного виконавчого напису, приватним виконавцем була винесена постанова про відкриття провадження, та у рамках вказаного виконавчого провадження винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення основної винагороди.
Вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню.
Вказану позицію мотивує тим, що в даній справі заборгованість в сумі 4772,35 грн не є безспірною.
Між нею та ПАТ «Терра Банк» був укладений кредитний договір № 143379 від 21.01.2013 року на отримання кредиту в сумі 11 000 грн.
Але, стверджує, що вказану суму грошів вона не отримала, працівники Банку видали їй лише 1000 грн, іншу суму отримала друга особа.
Коли працівники кредитора проводили перевірку заяви позичальника про неотримання всієї суми заборгованості, то було виявлено, що за її договором суму кредиту отримала інша особа.
Після цього, працівники Банку ні разу не звертались з питання погашення кредиту, а вона не отримувала від них ніяких повідомлень, вимог про погашення заборгованості.
Крім того, у виконавчому написі невірно зазначено і адресу місця проживання боржника, і адресу її реєстрації.
Виконавчий напис вчинений з порушенням трирічного строку, без надання стягувачем нотаріусу оригіналу кредитного договору, з якого вбачався б строк дії договору та інші умови, до того ж, у приватного нотаріуса на час вчинення виконавчого напису були відсутні докази належного направлення та отримання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень в 30-денний строк, що є обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису нотаріусу.
Вона абсолютно незгодна щодо обрахування у розрахунку заборгованості комісії у розмірі 36071,98 грн.
Враховуючи усе вищенаведене, вона і звернулась до суду з даним позовом.
Рух справи у суді
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.03.2021 року було відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалами Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.04.2021 року, 25.05.2021 року підготовчий розгляд справи відкладався.
14.07.2021 року Ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по сутті.
Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі
Представник позивача в судове засідання надав заяву про розгляд справи у відсутність, з проханням позовні вимоги задовольнити з підстав, наведених у позові, на заочний розгляд справи згодний.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду невідома.
Треті особа в судове засідання не з'явились, причина неявки суду невідома.
Зі згоди представника позивача, про що свідчить його заява, суд ухвалою від 24 листопада 2021 року перейшов до заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. ст. 280 - 281 ЦПК України.
Суд розглядає справу за відсутність належним чином повідомлених сторін, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом
Вивчивщи матеріали справи, ретельно перевіривши надані докази, суд приходить до наступних висновків.
За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках і, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що дійсно 21.01.2013 року між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 143379, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у вигляді овердрафту на умовах, визначених Публічною пропозицією та цим договором. Ліміт овердафту /максимальна заборгованість позичальника за кредитом у вигляді овердрафту/ встановлювалась у розмірі 11 000 грн.
За умовами п.2.3. Договору № 143379, строк кредитування встановлювався з 21.01.2013 року по 21.01.2014 рік включно. Датою остаточно повернення всіх отриманих коштів в межах ліміту овердрафту є 21.01.2014 року.
03.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 20189 про стягнення з гр. ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 143379 від 21.01.2013 року, укладеним з ПАТ «Терра Банк» та договорів відступлення прав вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фактор груп» заборгованість за період з 17.11.2017 року по 10.12.2019 рік у загальному розмірі 47 073,47 грн, в т.ч.:
Прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі 11 001 грн;
Прострочена заборгованість за комісією у розмірі 36 071,98 грн;
Прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 0,49 грн.
22.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 20189 від 03.02.2021 року.
В межах даного виконавчого провадження № 64592598 було винесено постанови від 22.02.2021 року: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення з боржника основної винагороди.
Позивач вказує, що виданий 03.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 20189 є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та на відсутності безспірної заборгованості.
Нормативне обґрунтування
Відповідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат», у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище Постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.
Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу.
При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.
Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Окрім наведених норм чинного законодавства, що впорядковують питання можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу за наявності безспірності заборгованості, суд звертає увагу і на іншу умову, обов'язковість дотримання якої передбачена Законом України «Про нотаріат» при вчиненні нотаріусами виконавчих написів.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно із ч.1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно зі статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частиною другою статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Строки, передбачені ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» за своєю правовою природою не є позовною давністю, вчинення виконавчого напису є позасудовим способом захисту цивільних прав.
Разом з тим, у першому випадку строки, що застосовуються до виниклих правовідносин є преклюзивними, тобто з якими пов'язане існування (виникнення або припинення) самого права.
На відміну від позовної давності, що передбачає строк, протягом якого можна захищати порушене або оспорюване суб'єктивне цивільне право, преклюзивні строки - це час, закінчення якого тягне за собою втрату самого права.
До того ж, слід взяти до уваги, що Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений п п.2.3 п.2 гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
За умовами наведеного вище пункту 2 глави 16 Порядку, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Оцінка аргументів сторін, висновки суду
Позивач у своєму позові зазначила про факт того, що нею було отримано лише частково суму кредиту у розмірі 1000 грн , іншу частину отримано невідомою особою.
Крім того, сума заборгованості складається не лише з основної суми боргу у розмірі 11000 грн, а й з комісії у сумі 36 071,98 грн, з якими позивач повністю не погоджується та їх не визнає, що вже не може вказувати на безспірності заборгованості.
Крім того, необхідною умовою для вчинення виконавчого напису нотаріуса є обмеження часу до 3 років з моменту виникнення права вимоги, а за умовами кредитного договору, що був підставою для вчинення оскаржуваного напису нотаріуса, датою остаточного повернення всіх отриманих кредитних коштів є 21.01.2014 року, в той час як виконавчий напис вчинено нотаріусом 03.02.2021 року, тому слід вважати, що строк виникнення права вимоги на момент вчинення оспорюваного напису вже було пропущено, отже нотаріус безпідставно виніс виконавчий напис.
Суд погоджується з доводами позивача, що у разі відсутності жодних повідомлень або вимог про усунення порушень від стягувача, вказане свідчить про недотримання вимог Порядку вчинення нотаріальних дій.
Чи перевіряв даний факт нотаріус під час вчинення нотаріальної дії також достовірно встановити неможливо, адже з наданих позивачем доказів неможливо дослідити документів, що послугували підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису, а відповідач не скористався своїм процесуальним правом у наданні доказів або відзиву із підтвердженням його аргументування.
Більш того, при ідентифікації особи позивача судом виявлено, що жодна з адрес, що окреслені у виконавчому написі як її проживання та реєстрація, не відповідають дійсності, що в свою чергу вказує на невірному поданні стягувачем такої інформації, та відсутності перевірки її нотаріусом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та з перевищенням його повноважень.
З урахуванням вищевикладеного, а саме того, що ані відповідачем, ані третьою особою, зокрема приватним нотаріусом Гораєм О.С. не було доведено правомірності вчинення оспорюваного виконавчого напису від 03.02.2021 року, оскільки в судовому засіданні не знайшло підтвердження безспірності заборгованості та виконання обов'язкової умови щодо обмеження часу його вчинення, що визначений законодавцем у період до трьох років з моменту виникнення права вимоги, а також недотримання таких вимог Порядку вчинення нотаріальних дій, як надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю, прийнявши до уваги неправильне оформлення документів стягувачем, суд приходить до висновку про порушення процедури вчинення вказаної нотаріальної дії, та у зв'язку з цим обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФАКТОР" ГРУП", треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та його скасування.
Розподіл судових витрат
Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За умовами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи із доведеності та обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання до суду відповідного позову у розмірі 907 грн. /згідно квитанції 0.0.2045826212.1/, а також у розмірі 454 грн за подання до суду заяви про забезпечення позову /згідно квитанції 0.0.2085438808.1/.
Стосовно витрат на правову допомогу, судом встановлене наступне.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане кореспондується з позицією ВС, викладеною у постанові від 23.11.2020 року у справі № 638/7748/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Як вбачається з матеріалів справи, з приєднаних доказів в обґрунтування вимог отримання правової допомоги міститься Ордер серії ОД № 681073, Виписка з договору № 12 від 14.04.2021 року, та копія Свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 1165 Братінова І.П.
Поміж з цим, відсутні докази понесення позивачем будь-яких витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, за їх недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФАКТОР" ГРУП", треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та його скасування - задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис №20189 Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 03 лютого 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" ФАКТОР ГРУП" заборгованості за договором позики № 143379 від 21 січня 2013 року в розмірі 47723,47 грн, зареєстрованого в реєстрі за №20189 таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФАКТОР" ГРУП" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 907 грн /за подання відповідного позову/ та 454 грн /за подання заяви про забезпечення позову/, в загальному розмірі 1361,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФАКТОРИНГ ГРУП", юридична адреса: 03035, місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будівля 45, ЄДРПОУ: 40911449, рахунок IBAN: НОМЕР_3 .
Треті особи, що не заявляють самостійних вимог:
- Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, юридична адреса: 10008, місто Житомир, вулиця Велика Бердичівська, будівля 35.
- Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, юридична адреса: місто Київ, вулиця Поправки Юрія, будівля 6, офіс 31.
Повний текст рішення складений 24 листопада 2021 року.
Суддя: