ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23670/21
провадження № 1-кс/753/4533/21
"20" листопада 2021 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі: прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 , погодженого прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тошківка, Первомайського району, Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який працює неофіційно (зі слів), що на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (зі слів), проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, заяву підозрюваного ОСОБА_6 подану з підстав, передбачених ч.6 ст. 206 КПК України, а також скаргу захисника ОСОБА_5 на незаконне затримання підозрюваного,-
Суть питання, що вирішується ухвалою.
Слідчий СВ Дарницького УПГУНП в м. Києві ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням погодженим прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва, про застосування відносно ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді із заявою, що зафіксована в журналі судового засідання від 20.11.2021, про застосування відносно нього фізичного насильства слідчим Дарницького УПГУНП в м. Києві ОСОБА_8 . Зокрема, ОСОБА_6 зазначив, що після його затримання слідчий ОСОБА_8 , знаходячись у службовому кабінеті вдарив його у лівий бік рукою, завдавши фізичного болю. Після цього його було доставлено до Київської міської Клінічної лікарні №1, де він був оглянутий лікарем. Просив вжити заходів щодо перевірки вказаної заяви.
Захисник ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді зі скаргою на незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_6 . Скарга обгрунтована тим, що під час затримання ОСОБА_6 не було повідомлено про підстави затримання, не роз'яснені права, не повідомлено інших осіб про його затримання, грубо порушено право на захист, оскільки не було негайно повідомлено Центр з надання вторинної безоплатної правової допомоги. Затримання ОСОБА_6 відбувалося без захисника та за відсутності понятих. Просив визнати затримання ОСОБА_6 протиправним.
Встановлені судом обставини.
19.11.2021 відповідно до ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Дарницького районного суду м. Києва, було визначено головуючого слідчого суддю ОСОБА_1 та передано матеріали клопотання.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що групою слідчих слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві розслідується кримінальне провадження № 12021100020003411 дані щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.11.2021 близько о 01 год. 50 хв. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього виник словесний конфлікт з потерпілим ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в подальшому переріс у бійку. В ході бійки ОСОБА_6 помітив у нагрудному карміні куртки потерпілого ОСОБА_9 мобільний телефон марки "Redmi Note 9 Pro Tropical Green 6 GB RAM 64 GB ROM" ІМЕІ1 НОМЕР_1 ; ІМЕІ2 НОМЕР_2 , вартістю 6145,00 гривень та грошові кошти в сумі 50 гривень, які належать останньому.
В подальшому у ОСОБА_6 раптово виник умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, а саме викрадення мобільного телефону марки "Redmi Note 9 Pro Tropical Green 6 GB RAM 64 GB ROM" ІМЕІ1 НОМЕР_1 ; ІМЕІ2 НОМЕР_2 , вартістю 6145,00 гривень та грошових коштів в розмірі 50,00 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_9 .
З метою реалізації злочинного умислу, направленого на відкрите викрадення мобільного телефону та грошових коштів ОСОБА_6 із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, наніс останньому удар рукою в область голови, від якого потерпілий ОСОБА_9 впав на землю. В подальшому ОСОБА_6 з нагрудного карману куртки потерпілого відкрито викрав мобільний телефон марки "Redmi Note 9 Pro Tropical Green 6 GB RAM 64 GB ROM" ІМЕІ1 НОМЕР_1 ; ІМЕІ2 НОМЕР_2 , вартістю 6145,00 гривень, та грошові кошти в розмірі 50 гривень, які належать останньому.
Після чого ОСОБА_6 з місця злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_9 матеріального збитку на суму 6195,00 гривень.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений повторно, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
В обґрунтування зазначеного клопотання слідчий зазначив, а прокурор в судовому засіданні підтримав, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинення злочину; протоколом допиту потерпілого; протоколами допитів свідків; протоколом огляду місця події; протоколом огляду відеозапису; іншими матеріалами кримінального провадження, в їх сукупності.
Також мають місце ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні, вчинити інший злочин та недостатністю менш суворих запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити. Заперечував проти задоволення скарги на незаконне затримання підозрюваного та повідомив, що йому не відомо про застосування відносно ОСОБА_6 фізичного насильства.
Захисник та підозрюваний заперечували проти задоволення вказаного клопотання. Захисник посилався на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків. Зазначив, що клопотання подано з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки уповноваженим органом на розслідування вказаного кримінального провадження є ГУ НП у м. Києві, а відтак клопотання повинно розглядатися Шевченківським районним судом м. Києва. З посиланням на ч. 1 ст. 183 КПК України зазначив, що тримання під вартою це винятковий запобіжний захід, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Вказав, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, проживає з батьками, братом та сестрою. Просив врахувати, що ОСОБА_6 неофіційно працює та допомагає фінансово своїй родині. Просив визнати неналежними матеріали, якими обґрунтовується клопотання та не обирати жодний запобіжний захід щодо ОСОБА_6 . Також просив задовольнити його скаргу на незаконне затримання підозрюваного та вжити заходів щодо заяви ОСОБА_6 , поданої в порядку ч. 6 ст. 206 КПК України.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинення злочину; протоколом допиту потерпілого; протоколами допитів свідків; протоколом огляду місця події; протоколом огляду відеозапису; іншими матеріалами кримінального провадження, в їх сукупності.
В розумінні ст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу - повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов'язковому здійсненню, зокрема, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Практикою ЄСПЛ в рішеннях «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України» напрацьовані стандарти розуміння поняття «обґрунтована підозра», що передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що певна особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За таких умов, слідчий суддя, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , оскільки надані докази об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що згідно вимог чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчиненому злочину.
Оцінюючи наявність ризику (вплив на свідків та потерпілих) у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків та потерпілого у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання їх безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками та потерпілим, яким можуть бути відомі обставини вчинення злочину у якому останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявність ризику впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Реальним на переконання слідчого судді є і ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований слідчим, прокурором.
Дійсним є такий ризик і у розрізі того, що перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про високий ступінь ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, враховуючи, що підозрюваний раніше судимий 28.10.2020 Дарницьким районним судом м. Києва, за 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
Крім того ОСОБА_6 притягнутий до кримінальної відповідальності: 29.01.2021 Київською місцевою прокуратурою № 2 за ч. 2 ст. 186 КК України скеровано обвинувальний акт до Дарницького районного суду м. Києва; 11.02.2021 Київською місцевою прокуратурою № 2 за ч. 2 ст. 185 КК України скеровано обвинувальний акт до Дарницького районного суду м. Києва;14.07.2021 Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва, за ч. 2 ст. 186 КК України скеровано обвинувальний акт до Дарницького районного суду м. Києва; 31.07.2021 Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва, за ч. 2 ст. 185 КК України скеровано обвинувальний акт до Дарницького районного суду м. Києва; 08.10.2021 Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва, за ч. 2 ст. 186 КК України скеровано обвинувальний акт до Дарницького районного суду м. Києва.
Вивченням особи підозрюваного встановлено, що останній ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Тошківка, Первомайського району, Луганської області, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, який працює неофіційно (зі слів), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (зі слів), проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із мамою, братом та сестрою.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини висновки про ступінь ризиків та неможливості їм запобігання більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, §§ 55-56).
Постанова про тримання під вартою повинна містити конкретні підстави і встановлювала точну тривалість такого заходу (Meloni проти Швейцарії, § 53).
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути альтернативні заходи забезпечення явки особи до суду (Idalov проти Росії § 140). Це положення проголошує не тільки право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», але також встановлює, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання» (Khudoyorov проти Росії, § 183; Lelievre проти Бельгії, § 97; Shabani проти Швейцарії, § 62).
Отже, суд повинен розглянути можливість застосування менш інтрузивних заходів, ніж тримання під вартою (Ambruszkiewicz проти Польщі, § 32).
Слідчий суддя вважає, що до підозрюваного в даному випадку не підлягають застосуванню запобіжні заходи у виді особистого зобов'язання, застави та домашнього арешту у зв'язку з тим, що вони не будуть дієвими і не зможуть перешкодити настанню вищевказаним ризикам.
Не можливе застосування до підозрюваного і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.
Таким чином, слідчий суддя з урахуванням сукупності встановлених обставин дійшов до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде дієвим і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що виправдовує застосування найсуворішого запобіжного заходу.
В даному кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих дій, виконати вимоги ст. 290 КПК України та надати можливість для здійснення ефективного захисту підозрюваного, уникаючи поспішного суду, а тому строк шістдесят днів визначений процесуальним законом, є об'єктивно виваженим.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. ч. 1-4, п. 2. ч. 5 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Встановлюючи розмір застави, слідчий суддя враховує конкретні обставини кримінального провадження, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, сімейний, майновий стан підозрюваного, та інші дані, які характеризують особу підозрюваного та його спосіб життя, а також те, щоб розмір застави не був для нього занадто непомірним та міг у повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим приходить до висновку, що застава в межах 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
При цьому суд не встановив, а прокурор не довів, що за підозру щодо вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, слід застосувати заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тим більше ураховуючи вартість завданої шкоди.
Перевіряючи доводи захисника викладенні ним у скарзі про незаконне затримання підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Згідно з п.18 ч.1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Відповідно до п.6 ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право вимагати перевірки обґрунтованості затримання.
Відповідно до ч.1 ст.208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Згідно з ч. 4 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Частина 5 ст.208 передбачає, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
На виконання вимог ч. 4 ст. 208 КПК України ОСОБА_6 повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснено право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Протокол затримання відповідає загальним вимогам, передбаченим ст. 104 КПК України, та спеціальним вимогам, передбаченим ч. 5 ст. 208 КПК України.
Про затримання ОСОБА_6 було повідомлено матір, ОСОБА_10 та регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві.
З огляду на положення ст. 104, 208 КПК України протокол про затримання не повинен містити обґрунтування підстав затримання, а лише посилання на підставу затримання.
У рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі Khlaifia та інші проти Італії від 15.12.2016 року (заява № 16483/12) зазначено, що негайність оцінюється у кожному випадку окремо; проте, підстави для затримання не повинні повідомлятись повністю особою, що здійснює затримання (арешт) у конкретний момент затримання (п. 115) Це положення є невід'ємною частиною схеми захисту, передбаченої статтею 5 Конвенції: будь-яка особа, яка була заарештована, повинна простою, нетехнічною мовою, яку вона може зрозуміти, повідомити про основні юридичні та фактичні підстави для її позбавлення волі, щоби мати можливість звернутися до суду із заявою про оскарження його законності (там само). Причини, при цьому, не повинні бути викладені в тексті будь-якого рішення, яким дозволяється затримання, та не повинні бути в письмовій формі чи в будь-якій спеціальній формі (Рішення у справі Kane проти Кіпру (dec.) від 13.09.2011 року).
У протоколі затримання, складеному 18.11.2021 зазначено, що ОСОБА_6 фактично затримано 18.11.2021 о 03 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Севастопольська, 19.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство не надає чіткого визначення поняття «безпосередньо після вчинення злочину», водночас, з текстуального тлумачення даного терміну, можна зробити висновок, що затримання на підставі вказаної статті має бути результатом оцінки уповноваженим співробітником оперативного підрозділу сукупності певних ознак, отриманих в результаті проведення безперервних оперативних дій, що дають підстави запідозрити особу у вчиненні злочину, після спливу незначного проміжку часу.
Оскільки підозрюваного затримано після вчинення злочину, процесуальною підставою затримання є положення п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
Системний аналіз ст. 211 КПК України в сукупності з положеннями ст. 186, 206 цього Кодексу, вказує на те, що підставою для поставлення слідчим суддею рішення про звільнення позбавленої свободи особи, доставленої до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, може бути лише очевидна незаконність затримання, перевищення граничного строку затримання та невиправдане зволікання у доставленні особи до суду.
З огляду на встановлені обставини підстав для негайного звільнення ОСОБА_6 з під-варти не вбачається, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 6 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:
1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;
2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;
3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Заслухавши заяву підозрюваного, який стверджував, що до нього було застосовано фізичне насильство після його затримання, його захисника, який просив забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_6 та прокурора, слідчий суддя приходить до висновку про зобов'язання посадових осіб ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та забезпечити його право на отримання такої медичної допомоги, якої вимагає стан його здоров'я.
Також, оскільки відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України досудове розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів здійснюють слідчі органів Державного бюро розслідувань, слідчий суддя вважає за необхідне надати доручення територіальному управлінню Державного бюро розслідування, розташованому у м. Києві, провести перевірку доводам заяви підозрюваного щодо нанесення заступником начальника відділу поліції - начальником слідчого відділення відділу поліції № 1 Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 після його затримання, яке мало місце 18.11.2021.
Керуючись ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 177, 178, 182, 183,193-196, 206, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 на незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_6 - відмовити.
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 03 год. 00 хв. 18.11.2021.
Дія ухвали закінчується 16.01.2022.
Визначити розмір застави у межах 50 (п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 113 500 (сто тринадцять тисяч п'ятсот) гривень, та надати можливість підозрюваному або іншій особі внести зазначену суму на спеціальний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, та надати документ, що підтверджує сплату слідчому, прокурору, суду.
У відповідності до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення вищезазначеної суми застави, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , в разі внесення застави такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокуратуру та суду за першою вимогою в залежності від стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні.
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування із потерпілим та свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним обов'язків, покладених судом, застава звертається в дохід держави, а до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зобов'язати посадових осіб ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та забезпечити його право на отримання такої медичної допомоги, якої вимагає стан його здоров'я.
У межах здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, передбаченому КПК України, зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні № 12021100020003411, повідомити суд про результати проведення судово-медичного обстеження.
Доручити Державному бюро розслідувань провести дослідження фактів, викладених в заяві підозрюваного ОСОБА_6 , що зафіксовані в журналі судового засідання від 20.11.2021, про застосування відносно нього насильства після його затримання, та, у разі виявлення порушень, вжити негайних заходів щодо усунення порушень прав підозрюваного відповідно до вимог чинного законодавства.
Витяг з журналу судового засідання та копію даної ухвали для організації її виконання негайно вручити прокурору та направити до Державного бюро розслідувань.
Про виконання ухвали повідомити суд у передбаченні законом строки.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали складено 25.11.2021.
Слідчий суддя: ОСОБА_1