Справа № 523/5921/20
Провадження №2/523/209/21
"17" листопада 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О. М.
за участю секретаря - Кащавцевої А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Юридичний департамент Одеської міської ради про скасування запису про право власності, рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої ділянки,
І. Зміст вимог та заперечень учасників справи
Одеська міська рада в особі представника Поповської І.П. звернулась до суду з позовною заявою у якій просить:
- скасувати запис про право власності від 12.04.2017 року №20002024, що є підставою для проведення реєстрації припинення права ОСОБА_1 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1226245251101).
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкритим розділом) від 14.04.2017 року № 34803338 припинивши право власності ОСОБА_1 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 площею 31,1 кв.м (№ 1226245251101).
- зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (встановленого) павільйону, загальною площею 31,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
- стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 8408, 00 гривень.
В обґрунтування заявленого позову представник Одеської міської ради посилається на те, що з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Одеській міській раді стало відомо про те, що державним реєстратором Глущенко А.О. Філія КП «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, Одеська обл., внесено запис про право власності від 12.04.2017 року №20002024 та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкритим розділом) від 14.04.2017 року № 34803338, згідно якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31.1 кв.м. Земельна ділянка на якій розташована будівля перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Одеси, згідно даних Головного управління держгеокадастру в Одеській обл. документів (державний акт або договір оренди), будь-яким особам для встановлення павільйону чи /або будівництва нежитлової будівлі не надавалось.
На думку представника Одеської міської ради проведення державної реєстрації права власності на торгівельний павільйон є незаконними та, відповідно, таким, що підлягає скасуванню, оскільки договір купівлі -продажу №Н/-1027 від 17.02.2000р. на підставі якого відбулась державна реєстрації не є нотаріально посвідченим, а тому є нікчемним, проведення реєстрації права власності на павільйон, який є тимчасовою спорудою та не є об'єктом нерухомості згідно діючого законодавства не допускається.
Крім того, вважає що висновок щодо технічного стану нерухомого майна №1704-3.6.1 виданий 10.04.2012р., видавник ПП «ДІЖЕН», технічний паспорт №1704-3.3.1/2.1 виданий 10.04.2017р., видавник ПП «ДІЖЕН» не є правовстановлюючими документами та не можуть стати підставою для реєстрації права власності.
Посилаючись на ту обставину, що ОМР рішення про надання ОСОБА_1 чи /або іншим особам у власність або у користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва павільйону загальною площею 31.1 кв.м не приймалось, а тому мало місце самовільне зайняття земельної ділянки, просить в силу ст. 376 ЦК України відновити порушене право шляхом зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (встановленого) павільйону.
Представником відповідача - ОСОБА_2 на електронну адресу суду 05.01.2020року було направлено відзив на позовну заяву. Посилаючись на безпідставність позовних вимог ОМР, наявність у ОСОБА_1 всіх правовстановлюючих документів для проведення державної реєстрації об'єкту нерухомості, тієї обставини, що торгівельний павільйон не є тимчасовою спорудою, оскільки має площу більше за 30 кв.м., просить відмовити у задоволенні позову ОМР в повному обсязі.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Бабакова В.П. від 23 квітня 2020 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи.
Ухвалою судді від 07 вересня 2020 року було витребувано з Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірену копію реєстраційної справи стосовно об'єкту нерухомого майна №1226245251101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу 01.03.2021 року, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_3 , було розподілено на суддю Суворовського районного суду м. Одеси Малиновського О.М.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 10 березня 2021року, цивільну справу було прийнято до свого провадження.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено розгляд справи по суті.
ІІІ. Позиції сторін.
Від представника позивача надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі просить їх задовольнити.
Відповідач та представник відповідача до судового засідання не з'явились. Від представника відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання з підстав зайнятості в іншому судовому процесі, суд вважає, неявку представника відповідача неповажною та вважає за можливе провести слухання справи у відсутність відповідача та його представника, які були обізнані про слухання справи.
Юридичний департамент Одеської міської ради, будучи повідомленим про розгляд справи, не забезпечив явку свого представника у судове засідання.
ІV.Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлені такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору купівлі -продажу нерухомого майна від 17.02.2000року № Н/-1027, укладеного в письмовій формі, приватне підприємство «Фобіус» продало ОСОБА_1 павільйон « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 36 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2010року (справа№2-4215/10), було визнано, що за договором Н/-1027 від 17.02.2000р. купівлі - продажу нерухомого майна павільйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » площею 36 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був укладений між ПП «Фобіус» та ОСОБА_1 , посвідчений Одеською універсальною товарною біржею «Центр», ОСОБА_1 був придбаний саме тимчасовий об'єкт торгівлі - павільйон « ІНФОРМАЦІЯ_2 », площею 36 кв.м. що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а не нерухоме майно, як вказано в договорі Н/-1027 від 17.02.2000р., визнано договір купівлі - продажу №Н/-1027 від 17.02.2000р. дійсним. Рішенні суду набрало законної сили та на час розгляду даної цивільної справи є чинним.
12 квітня 2017 року ОСОБА_1 на підставі Договору, висновку щодо технічного стану нерухомого майна від 10.04.2017 року та технічного паспорту від 10.04.2017 року зареєструвала за собою право власності на нежитлову будівлю площею 31,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 номер запису про право власності №20002024 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1226245251101), про що державним реєстратором Глущенко А.О., філії КП « Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, Одеська область14.04.2017р. внесено відомості до Реєстру (номер рішення 34803338).
Згідно висновку щодо технічного стану нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 №1704-3.6.1/2.1 від 10.04.2017 р., виготовленого ПП «ДІЖЕН», під час технічної інвентаризації від 10.04.2017р. виявлено, що павільйон « ІНФОРМАЦІЯ_2 » являє собою нежитлову будівлю, а також що загальна площа зменшена на 4,9 кв.м., що відбулось за рахунок робіт, що згідно інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету з будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001р.№127 та зареєстрована Міністерством юстиції України 10.07.2001р. за № 582/5773(зі змінами та додатками), не є самочинним. Загальною площею -31,1 кв.м.
10 квітня 2017р., на замовлення ОСОБА_1 ПП «ДІЖЕН» виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю загальною площею 31,1 кв.м по АДРЕСА_1 , зовнішні матеріали - металевий каркас.
13 липня 2018 року листом від 09.07.2018 року № 4731-02/132 комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (орган, що здійснював державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно до 01.01.2013 року) надало відомості про реєстрацію та перереєстрацію права власності на нежитлове майно зокрема за адресою АДРЕСА_1 , станом на 31.12.2012 року.
З листа вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2008 року № 77 територіальна громади м. Одеси в особі Одеської міської ради продала колективній фірмі «ОКЕАН» нежитлові приміщення №501 за адресою: АДРЕСА_1 .
11 лютого 2020року листом № 01-8/113вх Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради, повідомлено, що у єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо одержання права на виконання будівельних робіт або прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, розташованих за адресою: Героїв Оборони Одеси,86.
Згідно листа Департаменту комунальної власності ОМР від 14.02.2020р. № 01-18/151, повідомлено у Департаменті відсутня інформація щодо передачі у власність або користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно листа Департаменту архітектури та містобудування від 11.02.2020р.№ 01-11/668, повідомлено, що у Департаменті відсутня інформація, щодо будівельних паспортів, а також дозвільних документів на забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на звернення від 21.02.2020р. №446 та №330 від 06.02.2020р., повідомлено, що Відділ у зв'язку з набрання чинності з 01.01.2013р. Закону України « Про державний земельний кадастр» внесенням змін до відповідних законодавчих актів не є суб'єктом реєстрації прав, проте згідно Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та договорів оренди, станом на 31.12.2012р. у Відділі відсутня щодо реєстрації права власності(користування) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
V.Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі за текстом Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, яка набрала чинності 01.01.2016 року (далі - Порядок).
Пунктом 6 Порядку встановлено, що Державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, іншими законами України та цим Порядком. (п.40)
Приписами п. 40 Порядку передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Відповідно до приписів ст. 27 ЗУ «Про реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрації права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: укладеного у встановленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дублікат; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об'єктом довірчої власності; актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України, не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» надано визначення поняттю тимчасова споруда. Так згідно ч.2 ст.28 Закону під тимчасовою спорудою торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, розуміється одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Як було встановлено судом державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю площею 31,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 була проведена на підставі договору купівлі- продажу № Н/-1027 від 17.02.2000р., висновку щодо технічного стану нерухомого майна від 10.04.2017 року та технічного паспорту від 10.04.2017 року.
Рішенням суду від 18 жовтня 2010р. договір купівлі - продажу від 17.02.2000р. на підставі якого було проведено реєстрацію прав власності визнано дійсним, а тому заперечення представника позивача що договір не був нотаріально посвідченим, а тому є недійсним судом відхиляються.
Проте, даним рішенням суду було встановлено, що за договором Н/-1027 від 17.02.2000р. купівлі - продажу нерухомого майна павільйон « ІНФОРМАЦІЯ_2 » площею 36 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був укладений між ПП «Фобіус» та ОСОБА_1 , посвідчений Одеською універсальною товарною біржею «Центр», ОСОБА_1 був придбаний саме тимчасовий об'єкт торгівлі - павільйон « ІНФОРМАЦІЯ_2 », площею 36 кв.м. що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а не нерухоме майно, як вказано в договорі Н/-1027 від 17.02.2000р.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішенням суду було встановлено, що об'єкт нерухомого майна павільйон « ІНФОРМАЦІЯ_2 » площею 36 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є тимчасовою спорудою, а тому твердження відповідача суд до уваги не приймає та вважає такими, що не заслуговують на увагу. Сама по собі площа павільйону, яка є більшою 30 кв.м не може відносити такий об'єкт до нерухомого майна.
Тобто, державним реєстратором Глущенко А.О. філії КП «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, Одеська область 14.04.2017р. було прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на тимчасову споруду, що не відповідає вимогам закону України «Про реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень».
Технічний паспорт та висновок технічного стану нерухомого майна, на підставі яких зареєстровано право власності, також не підтверджує право власності на зареєстрований об'єкт нерухомості та не дає можливості встановити підстави набуття права за відповідачем на вищевказаний об'єкт.
Так, згідно п. 6 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України № 127 від 24.05.2001 (в редакції, що діяла на момент видачі технічного паспорта та проведення державної реєстрації), технічна інвентаризація проводиться у таких випадках, зокрема: 1) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт; 2) перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт; 3) перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки шляхом реконструкції завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію; 4) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, зазначених у пункті 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника.
Висновок технічного стану нерухомого майна є лише підтвердженням проведення технічної інвентаризації, яка є необхідною для складення технічного паспорту.
Технічний паспорт на об'єкт нерухомості є документом, що підтверджує проведення технічної інвентаризації об'єкту та не може бути самостійною підставою виникнення права власності.
Технічний паспорт може бути умовою державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна виключно у сукупності з іншими документами або відомостями, визначеними пунктами 41,42, 43 Порядку реєстрації.
Таким чином, ОСОБА_1 для державної реєстрації не подано жодного документу або відомостей, які у сукупності відповідають вимогам Порядку реєстрації та можуть бути підставою для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача, на наявні документи, зокрема акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 20.07.1998р., договір про передачу прав на будівництво від 17.02.1999р., оскільки дані документи стосуються виключно технічної характеристики павільйону та не мають відношення до вирішення спору по суті.
Відповідно до частини 2 ст. 5 Закону про реєстрацію передбачено, що у випадку якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Як було встановлено, державні акти на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договори оренди землі, інші примірники державних актів та договорів оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , дозвільні документи на забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, інформація щодо одержання права на виконання будівельних робіт або прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.
Отже, зазначена земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 самовільно використана відповідачем, без належних документів дозвільного та декларативного характеру на будівництво.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Як встановлено судом, земельна ділянка під зазначеним об'єктом нерухомого майна знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, яка відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України, п. «б» ч. 1 ст. 80, ст. 83 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділена повноваженнями власника цієї земельної ділянки, та яка не приймала рішення про передачу земельної ділянки у власність або користування з метою її забудови.
Так, стаття 79-1 ЗК України визначає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно до ч. 5 ст.26 зазначеного вище закону проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Частиною 1 ст. 35 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.
За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Отже, ОСОБА_1 здійснила самовільне зайняття земельної ділянки, розташованої під тимчасовою спорудою за адресою: АДРЕСА_1 що належить територіальній громаді міста Одеса, незаконно використала та продовжує використовувати зазначену ділянку під об'єктом нерухомості (тимчасова споруда), без належних правових підстав та в порушення вимог чинного законодавства, що легалізовано шляхом проведення незаконної реєстрації на об'єкт нерухомого майна.
Враховуючи вищевикладене, вбачається, що вказана будівля (павільйон) в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України, є об'єктом самочинного будівництва, оскільки відомості про документи, які б підтверджували наявність прав власності на вказаний об'єкт, прийняття об'єкту до експлуатації або інші документи дозвільного характеру, державним реєстратором у реєстрі не зазначено.
Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).
Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 Земельного кодексу України).
Вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, суд дотримується правової позиції сформованої у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 910/2655/18, а саме враховує, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, яка використовує земельну ділянку, наявність в особи права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування, вжиття нею заходів для оформлення права на земельну ділянку тощо.
З наведеного вбачається, що державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно без наявності усіх необхідних документів, що надало змогу власнику об'єкта нерухомого майна з порушенням вимог чинного законодавства зареєструвати речові права на об'єкт нерухомості, а також незаконно використовувати земельну ділянку, чим прямо порушено інтереси держави та територіальної громади в особі уповноважених органів.
Враховуючи той факт, що рішення Одеською міською радою з приводу розпорядження вищевказаною земельною ділянкою не приймалися та інформація щодо оформлення будь-яких правоустановчих документів на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 відсутня, розміщення тимчасової споруди відбулося за рахунок земель Одеської міської ради, всупереч вищевказаного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення вимог ОМР в повному обсязі.
VI. Судові витрати.
Відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам суд стягує з відповідача на користь Одеської міської ради судові витрати пов'язанні з розглядом справи, які складаються з судового збору в розмірі 8408,00 грн.
Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268 ЦПК України,
Позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Юридичний департамент Одеської міської ради про скасування запису про право власності, рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої ділянки- задовольнити.
Скасувати запис про право власності від 12.04.2017 року №20002024, що є підставою для проведення реєстрації припинення права ОСОБА_1 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1226245251101) та підставою скасування розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкритим розділом) від 14.04.2017 року № 34803338 припинивши право власності ОСОБА_1 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 площею 31,1 кв.м (№ 1226245251101).
Зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (встановленого) павільйону, загальною площею 31,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Одеської міської ради (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, площа Думська, 1, код ЄДРПОУ 26302537, на рахунок юридичного департаменту Одеської міської ради), судовий збір у розмірі 8408 (вісім тисяч чотириста вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 17 листопада 2021 року.
Суддя