Справа № 491/79/21
Провадження № 1-кп/507/71/2021
Номер рядка звіту 93
25.11.2021 рокусмт. Любашівка
Любашівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка Одеської області кримінальне провадження № 12020160210000213 від 10 грудня 2020 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки Одеської області м.Ананьїв, українки, громадянки
України, з середньою освітою, не працюючої,зареєстрованої по
АДРЕСА_1 , фактично проживаючої по
АДРЕСА_2 , раніше судимої:
-12 січня 2007 року вироком Ананьївського районного суду Одеської області за ст. 162 ч.1 КК України до двох років позбавлення волі, звільнена від відбування покарання згідно ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 1 рік;
-17 грудня 2007 року вироком Ананьївського районного суду Одеської області за ст. 162 ч.1 КК України до двох років двох місяців обмеження волі, звільнена від відбування покарання згідно ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки;
-22 травня 2009 року вироком Ананьївського районного суду Одеської області за ст. 185 ч.3 КК України до трьох років позбавлення волі, в силу ст. 71 КК України остаточно призначено покарання - 4 роки позбавлення волі;
-28 травня 2015 року вироком Ананьївського районного суду Одеської області за ст. 185 ч.3 КК України до трьох років позбавлення волі, звільнена від відбування покарання згідно ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки;
-25 листопада 2015 року вироком Ананьївського районного суду Одеської області за ст. 185 ч.2 КК України до одного року позбавлення волі, в силу ст. 71 КК України остаточно призначено покарання - 3 роки один місяць позбавлення волі, звільнена з місць позбавлення волі 23 листопада 2018 року по відбуттю покарання,
в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,
Обвинувачена ОСОБА_4 , яка 25.11.2015 року засуджена Ананьївським районим судом Одеської області за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді трьох років одного місця позбавлення волі, звільнившись 23.11.2018 року по відбуттю покарання, маючи непогашену судимість, вчинила новий, повторний, умисний злочину за наступних обставин.
Так, 09 грудня 2020 року приблизно о 15 годині обвинувачена ОСОБА_4 за попередньою змовою з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в інше провадження, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення будь-якого майна, зайшла на територію неогородженого домоволодіння ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 , де з корисливих мотивів, умисно, діючи з урахуванням сприятливої для неї обстановки, яка на її переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, через незачинені вхідні двері проникла до будинку за вищевказаною адресою, звідки таємно демонтувала з твердопаливної печі та викрала двоє бувших у використанні топкових дверцят для твердопаливної печі вартістю 107 грн. 50 коп. за одні дверцята на загальну суму 215 гривень 00 коп. та дві чавунні колосникові решітки вартістю 130 гривень 00 копійок за одну решітку на загальну суму 260 гривень 00 копійок. Викраденим майном ОСОБА_4 розпорядилась на свій власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдала потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 475 гривень 00 копійок.
Своїми діями ОСОБА_4 таємно викрала чуже майно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 в пред'явленому обвинуваченні винним себе визнала повністю та пояснила, що дійсно, 09.12.2020 року вона разом із своїм знайомим зайшла в будинок по АДРЕСА_3 , в якому ніхто не проживав. Разом із знайомим вони демонтували із печі, що знаходиться в будинку, металеві дверцята та решітки. Вказані речі вони винесли з будинку та заховали. В подальшому вона хотіла здати вказані дверцята та решітки на металолом, а кошти використати на власні потреби. На слідуючий день до неї приїхали працівники поліції і вона повернула викрадене власнику. В скоєному щиро кається, просила суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_5 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, покарання обвинуваченій просить призначити відповідно до закону.
Вина обвинуваченої ОСОБА_4 встановлена відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, так як обвинувачена повністю згодна з доказами, зібраними під час досудового розслідування, просила їх не досліджувати, так як їх повністю визнає і не заперечує проти них.
Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При обранні покарання ОСОБА_4 відповідно до ст.65 КК України суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, її вік, стан здоров'я, за місцем проживання характеризується посередньо, проживає одна, на диспансерному обліку в лікаря нарколога та психіатра не знаходиться, раніше неодноразово судима (а.с. ).
Обставинами, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування збитків.
Обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченої ОСОБА_4 не має.
За таких обставин, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, визначеної ст. 185 ч.3 КК України, а також з урахуванням вищевказаних обставин звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання із застосуванням іспитового строку.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Підстав для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у суду не має.
З обвинуваченої ОСОБА_4 необхідно стягнути процесуальні витрати на користь держави.
Керуючись ст.ст. 75, 76 КК України, ст.ст. 370, 374-376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України та призначити покарання у виді 3 (три) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, засуджену ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати засуджену ОСОБА_4 : - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1307 грн. 60 коп.
Речові докази по справі, після вступу вироку в законну силу: двоє топкових дверцят та двоє колосникових решіток до твердопаливної печі, що зберігаються у потерпілої ОСОБА_5 - залишити їй за належністю.
На вирок може бути подана апеляційна скарга на протязі 30 днів з моменту його проголошення до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд Одеської області.
Копію вироку вручити прокурору, обвинуваченій ОСОБА_4 , потерпілій ОСОБА_5
Суддя: ОСОБА_1