Справа № 947/20280/21
Провадження № 1-кп/947/932/21
25.11.2021 року
Київський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020162500001193 від 05.07.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -
В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020162500001193 від 05.07.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
До суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 на цілодобовий домашній арешт, з підстав, зазначених в письмовому клопотанні, на який він посилався в судовому засіданні. Захисником було мотивовано клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт тим, що обвинувачений ОСОБА_9 одружений, має малолітню дитину, що свідчить про міцні соціальні зв'язки на волі, крім того ОСОБА_9 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не оголошувався у розшук та не має на меті будь-яким чином уникнути від суду та слідства. Крім того, стороною обвинувачення усі докази, які на їх думку підтверджують існування обставин скоєння кримінального правопорушення зібрані та зберігаються у прокурора. На думку сторони захисту не існує також ризику того, що ОСОБА_9 знаходячись на волі буде продовжувати злочинну діяльність, оскільки останній до кримінальної відповідальності не притягувався.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку захисника, просив задовольнити клопотання захисника та обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Прокурор заперечувала проти заявленого клопотання, вказавши, що на теперішній час ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшились та не відпали, для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків необхідно відмовити в задоволенні клопотання захисника та вважала за доцільне залишити раніше обраний запобіжний захід застосований до обвинуваченого ОСОБА_9 у виді тримання під вартою.
Вислухавши думку учасників провадження, оцінивши надані докази у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Так, рішенням ЄСПЛ у справі Орловський проти України, засудженого за вчиненого ряду особливо тяжких злочинів, було встановлено порушення п.3 ст.5 Конвенції - право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення під час розгляду справи з гарантією явки в судове засідання.
Згідно рішень ЄСПЛ у справі Панченко проти Росії ризик втечі не повинен оцінюватися тільки на підставі суворості покарання, яке може слідувати; Бегчіев проти Молдови - ризик втечі повинен оцінюватися в світлі таких факторів, як характер людини, його моральні принципи, наявність місця проживання і роботи, сімейні узи, будь-які інші зв'язки з країною, в якій ведеться його переслідування; справа Ньюмейстер проти Австрії - ризик втечі неминуче знижується з плином часу, проведеного в ув'язненні; Ідалов проти Росії, Гаріцкі проти Польщі, Храіді проти Німеччини, Іліжков проти Болгарії - серйозність майбутнього покарання є релевантною обставиною при оцінці небезпеки втечі обвинуваченого, сама по собі тяжкість звинувачення не може служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення, що також знайшло своє відображення в рішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
В п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України» зазначено, що визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов'язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Як вбачається з п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Щодо клопотання захисника ОСОБА_4 суд вважає, що клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 обгрунтоване та підлягає задоволеню з наступних підстав.
Стороною обвинувачення доведено ризики передбаченні п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, однак захисником обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджено міцність соціальних зв'язків останнього, а саме ОСОБА_9 офіційно одружений, має малолітню дитину, що свідчить про міцні соціальні зв'язки на волі, які значною мірою нівелюють існування цього ризику. Крім того, ОСОБА_9 до затримання проходив контрактну військову службу та мав відзнаку від міністра оборони, що свідчить про його моральні якості.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що стороною обвинувачення не було доведено, що наявному ризику не можливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , серед яких, зокрема, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Згідно ч.1, ч.2 ст.182 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи вік обвинуваченого ОСОБА_9 , його стану здоров'я, міцності соціальних зв'язків на волі та з урахуванням викладеного в сукупності, керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 7 Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року, суд приходить до висновку про те, що на даній стадії судового провадження запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення належної поведінки обвинуваченого.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 314, 369-372, 392-395 КПК України, суд -
Клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 на цілодобовий домашній арешт - задовольнити.
Змінити застосований до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, зобов'язавши його носити електронний засіб контролю та не залишати житло у вказаний період часу, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обов'язки: за першою вимогою прибувати до суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду та утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, якщо такий є, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.
Виконання ухвали суду та контроль за поведінкою обвинуваченого покласти на Подольське районне управління поліції ВП №1 ГУНП в Одеській області за місцем проживання обвинуваченого.
Відповідно до ч.6 ст.181 КПК України визначити строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом два місяця, тобто до 24.01.2022 року.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1