Справа № 500/3346/17
Провадження № 2/946/758/21
11 листопада 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого - судді Пащенко Т.П.,
при секретарі - Топтигіної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
16.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 07.06.2016 року відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити 442 000 грн. за надані позивачем послуги - світодіодний екран та звук до 10.07.2016 року, 16.08.2016 року відповідач надав позивачу розписку, засвідчену свідками, згідно з якою зобов'язався погасити борг в розмірі 320 000 грн. до 01.11.2016 року, при цьому перший платіж у розмірі 120 000 грн., відповідач зобов'язався сплатити до 10.09.2016 року. Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг у розмірі 320 000 грн. та судові витрати по справі.
Позивач та його представник - адвокат Тарасенко Є.В. в судове засідання не з'явилися, сповіщені належним чином. Представник позивача надав суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні, просила розглядати справу у її відсутність та відсутність позивача.
Представник відповідача - адвокат Янковський В.Й. в судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 28.12.2018 року та письмових поясненнях до відзиву від 18.10.2021 року, згідно яких позовні вимоги ОСОБА_1 відповідач не визнає у повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не надав договору та не підтвердив належного відповідача, а також не зазначив, які конкретно договірні правовідносини та зобов'язання виникли між ним та відповідачем. Крім цього, немає підтвердження, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , чи компаніями, які вони представляли, були будь-які письмові угоди, погодження питання виконання робіт, їх об'єму, надання послуг, періоду, вартості послуг та порядку оплати. Сам правочин відсутній. Крім цього, відсутній акт виконаних робіт, наданих послуг. Також виходячи зі змісту розписки, складеної ОСОБА_2 неможливо вияснити, між ким існували правовідносини, які правовідносини існували між сторонами на день складання розписки, у зв'язку з чим ця розписка була написана та у зв'язку з чим ОСОБА_2 зобов'язаний розрахуватися в повному обсязі, а також не зазначена особа, з якою ОСОБА_2 повинен здійснити розрахунок. Крім того, в розписці не вказано, на підставі чого, за надання яких послуг і з ким необхідно здійснити розрахунок. Таким чином, можна із повною упевненістю стверджувати, що між листом від 07.06.2016 року та розпискою від 16. 08.2016 року не існує ніякого зв'язку. Представник відповідача зазначає, що на їх погляд позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки немає доказів підтверджуючих наявності між сторонами правочину, у зв'язку з чим у позові необхідно відмовити.
Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Швець В.М. від 24.07.2017 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.03.2020 року справу прийнято до свого провадження суддею Пащенко Т.П.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.08.2021 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та призначено справу до судового розгляду.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтями 1,2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 07.06.2016 року було складено та надано позивачу ОСОБА_1 лист, яким підтверджується прийняття умов договору про надання послуг - світодіодного екрану та звуку на період з 10.06.2016 року по 10.07.2016 року, загальна вартість договору про надання послуг складає 442 000 грн., за умовами договору загальну суму відповідач зобов'язався виплатити до 10.07.2016 року.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора ) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
При цьому, згідно зі статтею 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (частини 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 1 ст. 640 та ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, за висновками суду, внаслідок надання позивачем послуг - світодіодного екрану та звуку, між сторонами у період з 10.06.2016 року по 10.07.2016 року було укладено в усній формі договір про надання послуг.
Сам факт надання вказаних вище послуг та отримання їх відповідачем, сторонами не заперечується. З зустрічними позовними вимогами щодо визнання недійсним договору про надання послуг відповідач до суду не звертався.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що відповідно розписки від 16.08.2016 року, відповідач ОСОБА_2 зобов'язався виплатити в повному об'ємі суму в розмірі 320 000 грн. до 01.11.2016 року, перший платіж з загальної суми в розмірі 120 000 зобов'язався оплатити до 10.09.2016 року. Розписка власноручно підписана відповідачем у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Факт того, що відповідач склав та власноруч підписав цей документ ним не заперечується. Посилання відповідача на те, що розписка складена без зазначення особи на користь якої необхідно розрахуватися та з розписки неможливо встановити, який конкретно правочин існував та між ким він укладався, має на меті саме уникнення від виконання зобов'язання, яке зазначене у розписці, що суперечить вимогам діючого законодавства, зокрема ч.1 ст. 530 ЦК України.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.
Представлений борговий документ, а саме розписка від 16.08.2016 року є належним та допустимим доказом факту зобов'язання відповідача ОСОБА_2 виплатити суму у розмірі 320 000 грн. та його волевиявлення на виконання обумовлених сторонами умов договору.
Виходячи із встановлених обставин та наявних у справі доказів, суд вважає, що розписка відповідача, яка власноручно ним підписана, свідчить про існування між сторонами договірних відносин, а також підтверджує факт укладення договору надання послуг та факт отримання цих послуг, в результаті чого складено розписку, якою відповідач зобов'язався виплати суму грошових коштів у розмірі 320 000 грн.
Знаходження розписки у позивача свідчить про невиконання відповідачем свого обов'язку саме відносно позивача.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 526 ЦК України передбачено обов'язковість виконання зобов'язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже з наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем у повному обсязі не виконане. При цьому відповідач у встановленому законом порядку доводи позивача не спростував, належними і допустимими доказами виконання у повному обсязі своїх зобов'язань не довів.
Відповідно до ч.5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, зокрема, витребував всі необхідні документи, роз'яснював сторонам процесуальні права.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення грошових коштів в розмірі 320 000 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивачем при зверненні з позовом до суду був сплачений судовий збір в розмірі 6400 грн., що підтверджено відповідною квитанцією № ПН6063 від 12.06.2017 року, однак станом на дату подачі позовної заяви підлягало до сплати 3200 грн., у зв'язку з чим та у зв'язку з задоволенням позову з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягується 3200 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-84, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 6, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 627, 629, 638, 639, 640, 642, 901, 903 ЦК України суд,-
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 14.12.2002 року Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області, РНКОПП - НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНКОПП - НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП - НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 14.12.2002 року Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області, РНКОПП - НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) суму грошових коштів у розмірі 320 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП - НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП - НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 3 200 грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено 22 листопада 2021 року.
Суддя: Т.П.Пащенко