Справа № 760/5890/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14477/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Аксьонова Н.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
25 листопада 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Семенюк Т.А.
Суддів - Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України, справу за апеляційною скаргою Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 липня 2021 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У березні 2021 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Гребенюк О.С. звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала заяву № б/н від 11 вересня 2017 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Зазначив,що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між неюта Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору надала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Також зазначає, що Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач, в свою чергу зобов'язалась,повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме згідно доп.п. 2.1.1.12.3 Договору.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, заборгованість станом на 20.02.2021 року становить 40 539 грн. 25 коп. та складається з наступного:
- 35 682,52 грн. - заборгованість за кредитом;
- 4 856,73 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
У зв'язку із викладеним, просив суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 40 539 грн. 25 коп. за кредитним договором № б/н від 11.09.2017 року та судові витрати у сумі 2270 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 09 липня 2021 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 11 вересня 2017 року № б/н у розмірі 35 682, 52 грн. та судовий збір в розмірі 1997,60 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, Крилова О.Л. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що позичальник у анкеті-заяві висловив згоду на те, що заява разом з Умовами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві, і не заперечував факт укладення договору, ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку.
Крім того, скаржник зазначає, що надано належні та допустимі докази по справі, зокрема розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків та інші суми відповідно до кредитного договору.
Також посилається на те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву висловив свою згоду з формою договору та його умовами; відповідач не надала доказів, що його не було ознайомлено з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку або не було ознайомлено з іншими умовами та правилами.
Вказує на те, що наданий суду розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, а якщо суд не згоден з ним, він повинен навести у рішенні свій розрахунок.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалась.
В іншій частині рішення не оскаржується та в апеляційному порядку не переглядається.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 вересня 2017 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позивач дотримався вимог, щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, оскільки з анкети - заяви вбачається, що питання про розмір процентів при її підписанні відповідачем сторони не погодили.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно частини 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Частиною 1 статті 207 ЦК України, редакція якої діяла на момент укладення договору, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»),
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Однак кредитний договір, спір щодо якого вирішено у справі, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У підтвердження своїх позовних вимог позивач до позовної заяви додав копії анкети-заяви від 11.09.2017 року, розрахунок заборгованості, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, які не містять дати їх прийняття чи затвердження, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та виписка за договором.
У анкеті-заяві, яка підписана ОСОБА_1 , не вказана процентна ставка за користування кредитом, яку погодили сторони кредитного договору.
В наданому позивачем витягу з тарифів обслуговування кредитних карт зазначені декілька видів тарифів, які містять різні умови та відсоткові ставки за користування кредитним коштами.
Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які умови кредитування, зокрема розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, досягнуто між сторонами на час укладення договору, не дозволяють перевірити правильність такого розрахунку та розміру заборгованості.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем, що сторони погодили істотні умови кредитного договору щодо розміру відсотків.
Згідно частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заява, підписана ОСОБА_1 , не містить визначення способу надання їй банком виписки про стан картрахунків, а відтак, саме позивач повинен довести, що позичальник був у спосіб, встановлений умовами договору, повідомлений про зміни процентних ставок за користування кредитним коштами.
Разом з цим, позивачем не було надано суду доказів виконання умов договору та вимог закону про повідомлення відповідача щодо процентної ставки, що позбавляє можливості суд перевірити правомірність нарахування позивачем процентів за вказаною ним ставкою.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що відповідач не висловив заперечень проти заявлених позовних вимог, а відтак суд не мав правових підстав для висновку, що між банком та відповідачем не були погоджені істотні умови кредитного договору, колегія суддів вважає безпідставними, так як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відсутність заперечень відповідача проти позовних вимог, не звільняє позивача від обов'язку надати докази у підтвердження своїх позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, та не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерціного Банку «ПриватБанк - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді