СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/5530/21
пр. № 2/759/3897/21
15 листопада 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - П'ятничук І.В.,
за участю секретаря - Марус А.О.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, -
Позивач ОСОБА_2 в листопаді 2021 року і 2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, яким з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить, встановити наступний порядок участі (способів) ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : 1 раз на рік (щороку) влітку на 3 тижні (21) день в період з червня по серпень за домовленістю з відповідачем відпочинок в Італії дитини разом з позивачем за рахунок виключно позивача повного фінансування приїзду та проживання дитини, а в разі супроводження дитини відповідачем, відповідач оплачує свій приїзд та проживання окремо самостійно за власний кошт; відвідування дитини Італії в період святкування Католицького Різдва на 7 днів щороку в період за домовленістю з відповідачем; можливість позивачу самостійно приїхати в Україну за спільною дитиною та разом з дитиною поїхати до Італії та привезти в Україну, коли відповідно до двох вищевказаних пунктів, прийде час відвідування дитиною Італії ( 3 тижні влітку та на 7 днів в період святкування Католицького Різдва), якщо відповідач не матиме можливості самостійно це зробити; побачення з дитиною та проведення дозвілля разом з позивачем без обмежень по часу з урахуванням режиму та розпорядку дитина під час візитів позивача до України без супроводу відповідача; фінансування повністю за рахунок позивача вивчення дитиною італійської мови.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 15.07.2011 року між ним та ОСОБА_3 будо зареєстровано шлюб, від вказаного шлюбу народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через різного роду непорозумінь, сторони прийнято рішення про розірвання шлюбу. Зазначив, що з 2016 року відповідач разом з дитиною проживають окремо від нього. Як вказує позивач, після розлучення він хоче мати змогу спілкуватись і піклуватись з дитиною без будь-яких перешкод з боку відповідача. Мирним шляхом врегулювати спір не вбачалось можливим, в зв'язку з чим позивач вимушені звернутись до суду.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 16.11.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2021 року роз'єднано позовні вимоги про розірвання шлюбу та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною у самостійні провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 .
В судове засіданні позивач та його представник не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява, якою остання підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить розгляд справи провести без участі позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала часткового, просила встановити порядок участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням стану його здоров'я, та поданих до суду 15.04.2021 року заперечень проти позову.
Представник Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду висновок про визначення способів участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким рекомендує визначити способи участі батька у вихованні дитини, а саме: 21 день спільного відпочинку влітку; з 22 грудня до 29 грудня (щороку) спільного відпочинку; під час перебування батька у м. Києві: з понеділка по п'ятницю по 2 години на день; щосуботи та щонеділі по 4 години на день.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦК України).
За положенням п. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 15.07.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Від вказаного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 (а.с. 11).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками останнього вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку Святошинського районної в м. Києві державної адміністрації № 107-40/5273 від 14.09.2021 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне встановити графік зустрічей батька ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином: 21 день спільного відпочинку влітку; з 22 грудня до 29 грудня (щороку) спільного відпочинку; під час перебування батька у м. Києві: з понеділка по п'ятницю по 2 години на день; щосуботи та щонеділі по 4 години на день (а.с. 93-94)
Вирішити питання мировою угодою, або в позасудовому порядку сторони змоги не мають.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 СК України, сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання врегульовано Сімейним кодексом України.
Згідно із ч. 6 ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.
Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Частиною 6 статті 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене.
Згідно положень ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів; батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини
У відповідності до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України встановлено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
За змістом ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної 20.11.1959 р. Генеральною Асамблеєю ООН, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції, дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.
Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.
Суд звертає увагу на те, що позивач виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись з дитиною, приймати участь не тільки в її утриманні а і у вихованні, що враховуючи заперечення відповідача без рішення суду змоги зробити не мають.
Слід зазначити, що умови відповідача щодо встановлення графіку спілкування позивача з дитиною не в повній мірі відповідає інтересам позивача та і самої дитини, оскільки після розірвання шлюбу між сторонами склались відносини, які не надають можливості сторонам спілкуватись в нормальному режимі.
Суд вважає, що батькам дитини, слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дитини та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного спілкування батька з дитиною.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що судом встановлено, що сторони не домовились про порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, внаслідок чого позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить визначити, зокрема, порядок та графік участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
В ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати нормальному її розвитку, у зв'язку з чим, суд приходить до переконання, що спілкування позивача із дитиною буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.
Суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини.
Як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі від 17.08.2017 р. №9-1580/0/4-17 «Щодо окремих питань судової практики у справах про визначення місця проживання дитини» враховуючи необхідність забезпечення однакового правозастосування у справах про визначення місця проживання дитини відповідно до вимог національного сімейного законодавства, а також врахування практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, під час вирішення такої категорії справ судам слід керуватись статтею 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі "Зоммерфельд проти Німеччини" ("Sommerfeld v. Germany") від 08.07.2003 р., "Цаунеггер проти Німеччини" ("Zaunegger v. Germany") від 03.12.2009 р.).
Слід також зазначити, що порядок виховання та спілкування з дитиною встановлюється шляхом особистого спілкування, і ні законодавством України та положеннями міжнародних договорів не встановлена дистанційна участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, у тому числі шляхом залучення до такого спілкування сторонніх осіб.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України» суд зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden від 27 листопада 1992 року), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року).
Суд наголошує, що для дитини вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях виховання останньої, що батьками, як встановлено судом, не здійснюється.
Батьками, сторонами у справі, - не досягнуто компромісу щодо способів участі матері у вихованні доньки, при цьому увага матері у житті дитини безкомпромісно є важливими елементом її розвитку в психологічному аспекті.
Сторони по справі, як батьки малолітньої дитини, бажають забезпечити її належне виховання, однак, в той же час, належного компромісу щодо часу проведення матері з дитиною досягнуто не було, конфліктні ситуації спричинені виключно на ґрунті неприязних стосунків батьків між собою.
Суд, вважає за необхідне зазначити про те, що саме батьки, як матір, так і батько, несуть відповідальність по відношенню до малолітньої дитини, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дитини виникало прагнення бути як із мамою, так і з татом.
При цьому, на обох батьках лежить відповідальність за збереження психічної рівноваги дитини, що досягається шляхом уникнення конфліктних, напружених стосунків між батьками, оскільки, саме це в подальшому може бути причиною початку емоційних розладів у дитини.
Важливо підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини з колишнім чоловіком (дружиною), зберігати незгоду між собою у таємниці від дитини, досягти співробітництва в інтересах дитини.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі зібраних доказів, приймаючи до уваги те, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування батька та баби і діда з дитиною, а також беручи до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, стан їх здоров'я, вік дитини, беручі до увагу що обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дитиною та участі у їх вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову щодо встановлення в судовому порядку способу та графіку участі батька, діда та баби у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Однак, суд вважає, що графік (регламент) такого спілкування має бути визначений із врахуванням інтересів дитини та має бути таким, що не порушує режиму дня та в майбутньому навчання дитини, не відриватиме її від нормального, звичайного для нього середовища та не заважатиме нормальному її існуванню і, при цьому, не порушуватиме принципу рівності прав батьків при участі у вихованні дітей.
З урахуванням наведеного, суд вважає за доцільне визначити дні спілкування дитини з батьком наступним графіком: 21 день спільного відпочинку влітку; з 22 грудня до 29 грудня (щороку) спільного відпочинку; під час перебування батька у м. Києві: з понеділка по п'ятницю по 2 години на день; щосуботи та щонеділі по 4 години на день.
Разом з тим, суд звертає увагу сторін на те, що вони, як батьки дитини, незважаючи на взаємні непорозуміння між собою, мають вжити заходів щодо уникнення конфліктних, напружених стосунків між собою з метою досягнення співробітництва в інтересах дитини, в тому числі, знайти можливі шляхи вирішення проблем спілкування позивача із дитиною засобами телефонного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ними.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 19, 141, 157, 158, 159 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 11, 12, 15 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 3, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст.ст. ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 259, 263-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною - задовольнити частково.
Встановити порядок участі батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за наступним графіком:
-21 день спільного відпочинку влітку;
-з 22 грудня до 29 грудня (щороку) спільного відпочинку;
-під час перебування батька у м. Києві: з понеділка по п'ятницю по 2 години на день; щосуботи та щонеділі по 4 години на день.
В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Сторони :
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя : І.В. П'ятничук