СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-а/759/13/21
ун. № 759/1826/20
12 серпня 2021 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Святошинського управління полції ГУНП у м. Києві про скасування протоколу про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить скасувати протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 425381 від 25.01.2020 року про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП, як такий, що не містить ознак, події і складу адміністративного правопорушення та складений з порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.02.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.10-11).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 3 ч.2 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
У статті 256 КУпАП визначені вимоги до змісту до протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст.257 КУпАП протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 221 КУпАП справи за ст. 124 КУпАП розглядають суди загальної юрисдикції в порядку КУпАП.
Пунктом 2 частини 1 статті 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно із ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення.
У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Сукупний аналіз наведених норм КУпАП дає підстави для висновку вважати, що складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Разом із цим, розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.
При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 19 КАС України, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року по справі № 712/7385/17 вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 року по справі № 2-а/489/7/2016 також зазначила, що оскарження дій відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та й скасування його в судах взагалі не оскаржується окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності.
Ураховуючи наведене, встановлено підстави для висновку, що спір за заявленим адміністративним позовом за своїм характером не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки відповідач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, оскільки заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 238, 248 КАС України,
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинського управління полції ГУНП у м. Києві про скасування протоколу про адміністративне правопорушення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційного скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Т.В. Кириленко