Справа № 758/2741/20
Категорія 62
11 жовтня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою,
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою про встановлення порядку користування квартирою.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 січня 2010 року, виданого четвертою Київською державною нотаріальною конторою, вона є власником 1/4 частини квартири під АДРЕСА_1 .
Співвласником 3/4 зазначеної вище квартири є відповідач. Вказана квартира складається з двох житлових кімнат, загальною площею 52,50 кв.м., житловою площею 31,90 кв.м.: одна кімната площею 18,0 кв.м, друга кімната площею 13,9 кв.м., що підтверджується відповідним технічним паспортом на квартиру.
Між позивачкою та відповідачем склались неприязні, ворожі відносини з питання користування квартирою, постійно виникають спори, скандали у зв'язку з чим позивачка неодноразово зверталась за захистом своїх прав до правоохоронних органів.
У зв'язку з конфліктною, напруженою ситуацією, яка склалася з відповідачем, позивачка разом з матір'ю займала меншу кімнату площею 13,9 кв., яка була виділена останній у розмірі 1/4 частини квартири відповідним рішенням Подільського районного суду м. Києва у 2007 році, її вселяли через виконавчу службу. Після смерті матері позивачка успадкувала 1/4 частини квартири, тому позивачка вважає, що їй належить право користування цією кімнатою 13,9 кв.м, а відповідач не визнає її права та всіляко чинить перешкоди у користуванні цією кімнатою.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.04.2021 дана цивільна справа прийнята до розгляду та призначена до розгляду у судовому засіданні.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, до суду від його представника адвоката Царенка А.А. надійшла заява, в якій зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає, заперечує проти задоволення позовних вимог, просив розглянути справу без його участі та без участі відповідача та провадження у справі закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про право власності на житло від 31.03.1993, виданого відділом приватизації житла Подільської районної державної адміністрації, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної (сумісної) власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 31.03.1993 № 563.
Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.01.2010, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори Клонцак С.П., зареєстрованого в реєстрі № 2-107, спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 є її дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 1/4 частини квартири під АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі Рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.11.2004, ухвали Верховного суду України від 14.12.2005, Ухвали Подільського районного суду м. Києва 15.06.2006, та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 03.07.2006 в реєстровій книзі за № 4460.
Згідно з технічним паспортом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа двокімнатної квартири 52,52 кв.м., жила площа 31,9 кв.м., 1-а кімната - 13,9 кв.м., 2-а кімната - 18,0 кв.м. кухня площею - 7,2 кв.м., ванна кімната - 3,0 кв. м., вбиральня - 1,5 кв.м., коридор - 7,9 кв.м.
Згідно з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.02.2008, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори Бірюк О.А., зареєстрованого в реєстрі № 1-340, спадкоємцем майна ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видане свідоцтво, складається з 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі Дубліката свідоцтва про право власності на житло, видане Відділом приватизації житла Подільської районної держадміністрації м. Києва від 31.03.1993, згідно з розпорядженням (наказом) від 31.03.1993 № 563, та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 30 червня 2005 року за р.№ 4460.
Згідно з рахунком-повідомленням за серпень 2020 від 14.09.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за комунальні послуги склала 72 545, 66 гривень.
Як вбачається з копій заяв ОСОБА_1 від 25.09.2019 та 27.08.2019, остання зверталась до Подільського УП ГУНП у м. Києві з повідомленнями про неправомірні дії ОСОБА_2 щодо спільного користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу захисту позивачем свого права на користування належної їй на праві власності частки квартири. Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішення суду.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
В разі, якщо поділ в натурі квартири є неможливим, суд може встановити конкретний порядок користування приміщеннями квартири за наявності позову про це.
Так, у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-1500цс15 від 17.02.2016 року зазначено, що при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Так, якщо спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею, критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.
Якщо спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Таким чином, з доданих до позовної заяви документів судом встановлено, що власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є як позивачка ОСОБА_1 так і відповідач ОСОБА_2 , які мають право спільного користування нею.
Що стосується заяви відповідача, щодо закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, враховуючи те, що є рішення Подільського районного суду м. Києва від 10.12.2010, суд зазначає наступне.
Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Отже, відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
Оцінивши зазначене рішення суду від 10.12.2010 та справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою, суд приходить до висновку, що підстави для звернення до суду позивачки в обох цивільних справах є різними. Крім того, пройшло вже понад 10 років, права як позивачки так і відповідача залишаються не захищеними та питання порядку користування спірною квартирою не вирішеним.
Враховуючи обставини справи, суд вважає за можливе встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме надати позивачці ОСОБА_1 , у користування кімнату житловою площею 13,9 кв.м.; надати відповідачу ОСОБА_2 , у користування кімнату житловою площею 18,0 кв.м. Кухню, коридор, ванну кімнату і туалет залишити у спільному з відповідачем користуванні.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою, підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачкою судових витрат підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 20 від 02.03.2020 у сумі 840,80 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 77-83, 89, 95, 200, 206, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою - задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , наступним чином:
- виділити у користування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кімнату житловою площею 13,9 кв.м.;
- виділити у користування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кімнату житловою площею 18,0 кв.м.
Кухню, коридор, ванну кімнату і туалет залишити у спільному користуванні співвласників.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивачка - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_2 .
Суддя Д. В. Петров