36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
11.03.2010 р. Справа № 13/230
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекосервіс", вул. Балакіна, 20, м. Полтава, 36000
до Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" "Полтавський облавтодор", вул. Куйбишева, 22-а, м. Полтава, 36000
про стягнення 111 804,30 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача: Шаповал О.В. довіреність
Мирко Д.О. довіреність
від відповідача: не з"явився
Обставини справи: Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості у розмірі 111 804,30 грн. згідно з договором № 4/44 про надання послуг, з яких: 104 490,00 - основний борг, 7 314,30 грн. - штраф.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує проти стягнення основного боргу в сумі 55080 грн. Зазначає про безпідставне нарахування неустойки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
16 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Промекосервіс" та Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державної акціонерної компанії „Автомобільні дороги України" був укладений Договір № 4/44 про надання послуг, за умовами якого Позивач зобов'язався розробити для Відповідача документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами філій ДП „Полтавський облавтодор", а Відповідач зобов'язався оплатити їх.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідні послуги було надано та здано Відповідачу згідно Актів здачі-приймання робіт за № № 1, 2. З від 25.03.2009 p., № 4 від 08.04.2009 p., № № 5, 6 від 28.05.2009 p., № 7 від 30.07.2009 р.
Згідно п. 2.4 Договору Відповідач зобов'язався протягом 14 днів з моменту підписання Актів здачі-приймання робіт сплатити 100 % їх вартості.
Однак, в порушення умов договору Відповідач не здійснив розрахунки в повному обсязі за надані послуги. Станом на 19.10.2009 р. заборгованість перед Позивачем становить 104 490,00 грн. а саме:
- за розробку документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для виробничої бази філії "Кобеляцький райавтодор" 10 530, 00 гри.;
- за розробку документів у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для АБЗ філії "Кобеляцький райавтодор" - 25110,00 грн.;
- за розробку документів у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для філії „Полтавський райавтодор" 3 240,00 грн. за розробку документів у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для філії „Новосанжарський райавтодор" - 8 910,00 грн.;
- за розробку документів у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для філії „Котелевський райавтодор" - 7 290,00 грн..;
за розробку документів у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для АБЗ філії „Котелевський райавтодор" 10 530,00 грн.;
- за розробку документів у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ДСЗ філії "Автодорсервіс" в м. Комсомольськ - 38 880,00 грн.
Положення ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України визначають необхідність належного виконання зобов'язання у відповідності до вказівок договору, законодавства.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Приписами ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинили на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагали виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання не допускається.
Згідно статті 193 ГК України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, правових актів, договору, а також у разі відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як зазначає, відповідач у відзиві на позовну заяву він визнає основний борг в сумі 55080,00 грн., але доказів сплати частини боргу в сумі 49410,00 грн. суду не надав.
Таким чином, до стягнення підлягає заявлена позивачем сума основного боргу в розмірі 104 490,00.
Пунктом 4.1 договору №4/44 від 16.10.2008 року сторони погодили, що за невиконання або неякісне виконання зобов'язань за цим Договором Виконавець і Замовник несуть відповідальність згідно чинного законодавства.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом досліджено, що Договором не передбачено стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору та неналежне виконання договору з вини відповідача, тому позивач просить застосувати господарські санкції, передбачені Господарським кодексом України.
Статтею 230 ГК України встановлено, що боржник за невиконання зобов'язань має сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню). Стаття 231 п. 2 ГК України передбачає, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, у таких розмірах:
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги у частині стягнення штрафних санкцій задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.547 ЦК України).
Дійсно, ст.231 ГК України передбачено, що у випадку якщо порушене господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що відноситься до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України або за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом або договором, в наступних розмірах:
- за порушення умов зобов'язання за якістю (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення термінів виконання зобов'язання стягається пеня у розмірі 0,1 відсотки вартості товарів (робіт, послуг), по яких допущене прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягається штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Проте, як досліджено судом, у даному випадку порушення господарського зобов'язання не пов'язане з виконанням державного контракту, виконання зобов'язання не фінансується ні за рахунок державного бюджету України, ні за рахунок державного кредиту, і жодна зі сторін господарського зобов'язання не визнана суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, оскільки відповідно до положень п.п.4 п.3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України повинен визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього кодексу. На сьогодні такого переліку суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, не існує.
Тобто, як вбачається з вищевикладеного, посилання позивача на ст.231 Господарського кодексу України є безпідставним; оскільки забезпечення виконання основного зобов'язання ні у договорі, укладеному між сторонами, ні будь-яким іншим правочином, укладеним у письмовій форі, не передбачено, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу.
Нарахування штрафу здійснено безпідставно.
Таким чином, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати розподіляються між сторонами з урахуванням приписів ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" "Полтавський облавтодор", вул. Куйбишева, 22-а, м. Полтава, 36000 (код ЄДРПОУ 32017261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекосервіс", вул. Балакіна, 20, м. Полтава, 36000 (код ЄДРПОУ 31684170) - 104490,00 грн. основного боргу, 1044,90 держмита та 220,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення 7314,30 грн. штрафу в позові відмовити.
Суддя Босий В.П.