36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
13.04.2010 р. Справа №16/18
За позовом Приватного підприємства «Компанія «Енергетичні ресурси і девелопмент», м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-ЦУКОР», м.Червонозаводське
про стягнення грошових коштів
Суддя Тимощенко О.М.
Представники в судовому засіданні 08.04.2010 року:
від позивача: Голубцов В.А.
від відповідача: Карасенко О.О.
В судовому засіданні 08.04.2010 року представникам сторін було оголошено перерву на підставі ст. 77 ГПК України для підготовки повного тексту рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
СУТЬ СПРАВИ : розглядається позовна заява про стягнення 324329,5 грн. основного боргу по договору від 17.09.2008 р., 11132,59 грн. інфляційних, 2315,54 грн. річних, та 32400 грн. витрат, понесених позивачем для відновлення свого порушеного права.
Заявою від 10.09.2009 року позивач зменшив позовні вимоги в зв'язку зі сплатою відповідачем 324329,50 грн., а тому позивач просив суд стягнути з відповідача 87 584,43 грн. основного боргу, 10008,63 грн. пені, 3415,79 грн. інфляційних, 1317,37 грн. річних (всього - 102326,22 грн).
08.04.2010 року позивач уточнив свої вимоги та просить суд стягнути з відповідача 87584,43 грн. основного боргу, 20396,37 грн., пені, індекс інфляції в сумі 10072,21 грн., 3% річних в сумі 2836,30 грн. (всього 120889,31 грн).
Суд приймає заяву позивача про зменшення суми позову до розгляду та розглядає позовні вимоги у новій редакції.
Відповідач у відзиві та запереченнях від 25.09.2009 року вважає, що позивачем безпідставно здійснено нарахування пені та зарахування 55184,43 грн. як проценти та неустойку, оскільки відповідач сплатив суму основного боргу, яка зарахована позивачем як витрати, пов'язані з одержанням виконання та на погашення штрафних санкцій. У платіжному дорученні ТОВ "Райз-Цукор" зазначено призначення платежу про оплату за дизпаливо згідно рахунку, а не сплата штрафних санкції чи інших платежів. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не наведено жодного доказу того, що зазначена поставка здійснювалася на умовах договору №17/09-МО від 17.09.2008 р. Специфікаціями до договору №17/09-МО від 17.09.2008р. поставка вказаних нафтопродуктів не передбачена, в накладних та рахунках-фактурах відсутнє посилання на правову підставу виникнення зобов'язань (договір). Тобто, на думку відповідача, поставка нафтопродуктів по видаткових накладних № РН-0000495 від 04.11.08, № РН-0000500 від 05.11.08 є позадоговірною поставкою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
17 вересня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райз-Цукор", м.Червонозаводське (позивач) та Приватним підприємством "Компанія "Енергетичні ресурси і девелопмент", м. Харків (відповідач) було укладено договір поставки №17/09-МО, у відповідності до умов якого відповідач передає у власність нафтопродукти, а позивач, в свою чергу, приймає та оплачує їх. Пунктами 4.2 та 4.4 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється позивачем шляхом оплати кожної постачальної партії на умовах повної попередньої оплати відповідно до виписаного рахунку, а у випадку постачання продукції з відстрочкою оплати розрахунок проводиться в строк 5 банківських днів після отримання продукції позивачем. Пунктом 5.4 договору передбачена відповідність сторін, а саме у випадку несплати вартості товару на протязі 2 календарних днів після строку, зазначеному у п.4., позивач сплачує пеню у розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочки з урахуванням індексу інфляції. Пунктом 8.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.09р.
Судом встановлено, що договір 17/09-МО від 17.09.08р., укладений між сторонами по справі, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за цього певну грошову суму.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач передавав позивачеві товар, визначений договором, передача вказаного товару та отримання його з боку позивача підтверджується належними доказами, а саме накладними та довіреностями, доданими до позовної заяви, також відповідачем було частково оплачено отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями.
Як стверджує позивач, він виконав взяті на себе по договору зобов'язання, здійснивши поставки Відповідачу нафтопродуктів загальною кількістю 59950 л на суму 324329,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000495 від 04.11.08р., №РН-000500 від 056.11.08р. Товар був отриманий Відповідачем через представника по довіреностям ЯПК №255362/646 від 04.11.08р. та ЯПК №255368/652 від 05.11.08р.
Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині оплати отриманого товару, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у сумі 324329,50 грн., а тому позивач звернувся до суду.
Після порушення провадження у справі, відповідач за платіжними дорученнями № 422 та № 421 від 11.03.2009 року, перерахував позивачу 218347,60 грн. та 105981,90 грн., всього 324329,5 грн. При цьому в призначенні платежу зазначених платіжних доручень вказано " за дизельне паливо згідно рах. № СФ-0000453 від 04.11.2008 року" та " за дизельне паливо згідно рах. № СФ-0000451 від 04.11.2008 року", тобто вказані саме ті рахунки, які зазначені в накладних на поставку нафтопродуктів, що залишилися неоплаченими відповідачем.
Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
На підставі даної статті позивач зарахував кошти сплачені відповідачем на власний розсуд, а саме:
-32400 грн. витрати пов'язані з отриманням виконання (витрати на юридичну допомогу понесені у зв'язку з відновленням порушеного права);
- 55184,43 грн. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, сума інфляційного збільшення боргу, три проценти річних;
- 236745,07 грн. - сплата основного боргу за договором.
В обґрунтування даного зарахування позивач зазначає, що він не має у своєму штатному розкладі юриста/фахівця в галузі права та надання юридичних послуг не є видом діяльності позивача, з цих підстав позивач, для відновлення свого порушеного права, вимушений звернутися за правовою допомогою до сторонньої особи фізичної особи - підприємця Голубцова Василя Анатолійовича, уклавши з ним договір про надання правової допомоги, здійснивши при цьому витрати у сумі 32400,00 грн. ( договір про надання правової допомоги (представлення інтересів в суді) б/н від 15 січня 2009р., платіжне доручення від 19 січня 2009р. про сплату послуг за договором у сумі 32400,00 грн., банківська виписка про зарахування на поточний рахунок представника коштів у сумі 32400,00 грн.).
Виходячи з цього позивач вважає що починаючи з 11.03.2009 р. сума основного боргу за договором дорівнює 87584,43 грн.
Крім того, на підставі п.5.4 Договору, Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 87584,43 грн. пені, а на підставі ст.625 ЦК України - також 10072,21 грн. інфляційних та 2836,30 грн. річних (за заявою про уточнення позовних вимог від 08.04.2010 року).
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд за клопотанням сторін або прокурора може витребувати їх від підприємств, посадових осіб та організацій, незалежно від їх участі у справі.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмету доказування з даної справи. Позивачем не доведено, що поставка по спірним накладним здійснювалась в рамках договору поставки №17/09-МО.
Як свідчить завірена належним чином копія договору поставки ( надана позивачем та завірена керівником), п.1.2 договору встановлює, що асортимент, кількість, ціна товару, форма розрахунку, строк розрахунку та поставки визначаються згідно попередньої домовленості сторін в усній формі з відображенням у специфікації. Доказів погодження спірної поставки у специфікації суду не подано. Тоді як інші поставки за договором від 17.09.2008 року здійснювались за відповідними специфікаціями №1, № 2, № 3 (додані відповідачем до відзиву). В самих накладних також відсутнє посилання на укладений між сторонами договір.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 198 Господарського кодексу України встановлює, що платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена Постановою Національного банку України від 21.01.2004 за № 22, передбачено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Згідно ст. 599 ЦКУ зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В зв'язку з тим, що відповідачем при перерахуванні суми боргу в призначенні платежу у платіжних доручень вказано " за дизельне паливо згідно рах. № СФ-0000453 від 04.11.2008 року" та " за дизельне паливо згідно рах. № СФ-0000451 від 04.11.2008 року", то позивач неправомірно зарахував кошти в сумі 324329,5 грн. на власний розсуд, всупереч призначенню платежу, чим порушив право відповідача самостійно розпоряджатися власними коштами.
Отже, в зв'язку з перерахуванням відповідачем суми основного боргу в повному обсязі його зобов'язання по оплаті вартості нафтопродуктів є припиненим і цій частині позову відсутній предмет спору, а тому провадження у справі підлягає припиненню.
Щодо тверджень позивача про понесення 32400 грн. збитків - витрат, понесених для відновлення свого порушеного права, то суд не надає їм оцінку, оскільки з урахуванням заяви позивача від 08.04.2010 року він більше не ставить таких позовних вимог, а наполягає лише на стягненні 87584,43 грн. основного боргу, 20396,37 грн., пені, індекс інфляції в сумі 10072,21 грн., 3% річних в сумі 2836,30 грн. (всього 120889,31 грн).
Стосовно пені суд зазначає, що оскільки поставка за накладними №РН-0000495 від 04.11.08р., №РН-000500 від 056.11.08р. здійснювалась є позадоговірною, то до даних правовідносин не можуть застосовуватись умови договору поставки щодо нарахування пені.
Що ж стосується стягнення річних та інфляційних, то суд виходить з наступного. Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Для оплати вартості поставлених нафтопродуктів позивач виставив відповідачу рахунки № СФ-0000453 від 04.11.2008 року та № СФ-0000451 від 04.11.2008 року, які останній оплатив за платіжними дорученнями № 422 та № 421 від 11.03.2009 року, тобто після порушення провадження у справи. Отже, вимоги про стягнення річних та інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню. Суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому стягує річні в сумі 2836,30 грн. та індекс інфляції в сумі 10 072,21 грн. (за заявою позивача від 08.04.2010 року).
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 2836,30 грн. річних та індекс інфляції в сумі 10 072,21 грн. В частині стягнення суми основного боргу провадження у справі підлягає припиненню, в решті позовних вимог суд відмовляє в їх задоволенні.
Судові витрати відшкодовуються позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи матеріали справи та керуючись ст.ст. 33,43, 49, п. 1-1 ст.80, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ-ЦУКОР" ( код ЄДРПОУ 34245972, вул.Матросова, 10, м.Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240, п/р 2600401644128 в філії ВАТ "Укрексімбанк" в м. Полтава, МФО 331649) на користь Приватного підприємства «Компанія «Енергетичні ресурси і девелопмент»(код ЄДРПОУ 34469387, поштова адреса: а/с 4174, м. Харків, 61166; адреса: пр.50-ти річчя ВЛКСМ, 56, оф. 705, м. Харків, 61153, п/р 26006001314221 в філії ЗАТ "ОТП Банк" в м. Харкові, МФО 350750) 2836,30 грн. річних, 10 072,21 грн. інфляційних, 1004,93 грн. держмита, 97,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення пені в сумі 20 369,37 грн. відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. В іншій частині позову припинити провадження у справі.
Суддя Тимощенко О.М.