79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.06.10 Справа№ 12/54
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д. при секретарі судових засідань Джус Р.В. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»до відповідача Фермерського господарства «Лешнівське»про стягнення 5 749,55 грн.
За участю представників:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідач: Мінчев А.С. (довіреність у справі);
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»до відповідача Фермерського господарства «Лешнівське»про стягнення 5 749,55 грн.
Ухвалою суду від 06.04.10 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.05.10 р.
В судове засідання 11.05.10р. представник позивача не з'явився, направив документи які витребовувались судом в ухвалі суду від 06.04.10р.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву в якому визнав частину боргу та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення курсової різниці в сумі 3 699,55 грн.
Розгляд справи було відкладено на 02.06.2010р.
Розпорядженням голови суду від 02.06.2010р. у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Запотічняк О.Д. справу було передано для розгляду судді Березяк Н.Є.
В судовому засіданні 02.06.2010р. розгляд справи відкладався до 15.06.2010р.
Розпорядженням голови суду від 14.06.2010р. у зв'язку з виходом з лікарняного судді
Запотічняк О.Д., справу було передано для подальшого розгляду по суті судді Запотічняк О.Д.
В судове засідання 15.06.2010р. з'явився представник відповідача, подав уточнення до відзиву на позовну заяву в якому просив суд відмовити позивачу в стягненні 400,00 грн. витрат на адвоката, оскільки адвокат позивача не з'являється в судові засідання для дачі пояснень.
За таких обставин, враховуючи, що матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, а позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Повний текст рішення виготовлений, підписаний та оголошений 15.06.2010 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази і оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне:
25 квітня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»та Фермерським господарством «Лешнівське»було укладено договір № ЗУФ-72/04/08 купівлі продажу засобів захисту рослин.
Відповідно до п. 2.1 договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар може передаватися покупцю партіями та вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.
Відповідно до п. 3.2 договору, товар вважається переданим з моменту підписання видаткових накладних.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 13 762,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:
- № РН-ЛВ00144 від 29.04.2008р. на суму 3 039,00 грн.;
- № РН-ЛВ00175 від 08.05.2008р. на суму 7 272,00 грн.;
- № РН-ЛВ00238 від 22.05.2008р. на суму 544,00 грн.;
- № РН-ЛВ00248 від 23.05.2008р. на суму 2 907,00 грн.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 5.3 договору, оплата товару проводиться наступним чином:
- 20% вартості товару оплачується покупцем в строк до 5 травня 2008р;
- 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 1 грудня 2008р.
Однак відповідач в порушення умов договору, в строк до 01.12.2008р. лише частково оплатив поставлений товар в сумі 3 580,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 22.05.2008р. та від 18.11.2008р.
Станом на дату подання позову до суду, відповідач погасив решту суми заборгованості в розмірі 10 182,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 10.12.2008р., від 09.01.2009р. та від 02.02.2009р.
Однак, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань та несвоєчасне проведення розрахунку за отриманий товар, позивач нарахував відповідачу:
- 3 669,55 грн. курсової різниці;
- 210,75 грн. пені;
- 315,60 грн. інфляційних нарахувань;
- 26,35 грн. 3 % річних;
- 1 527,30 грн. штрафу.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача адвокатські витрати в розмірі 400,00 грн.
Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного:
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
25 квітня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»та Фермерським господарством «Лешнівське»було укладено договір № ЗУФ-72/04/08 купівлі продажу засобів захисту рослин.
Відповідно до п. 2.1 договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар може передаватися покупцю партіями та вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.
Відповідно до п. 3.2 договору, товар вважається переданим з моменту підписання видаткових накладних.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 13 762,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:
- № РН-ЛВ00144 від 29.04.2008р. на суму 3 039,00 грн.;
- № РН-ЛВ00175 від 08.05.2008р. на суму 7 272,00 грн.;
- № РН-ЛВ00238 від 22.05.2008р. на суму 544,00 грн.;
- № РН-ЛВ00248 від 23.05.2008р. на суму 2 907,00 грн.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 5.3 договору, оплата товару проводиться наступним чином:
- 20% вартості товару оплачується покупцем в строк до 5 травня 2008р;
- 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 1 грудня 2008р.
Однак відповідач в порушення умов договору, в строк до 01.12.2008р. лише частково оплатив поставлений товар в сумі 3 580,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 22.05.2008р. та від 18.11.2008р.
Станом на дату подання позову до суду, відповідач погасив решту суми заборгованості в розмірі 10 182,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 10.12.2008р., від 09.01.2009р. та від 02.02.2009р.
За неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань та несвоєчасне проведення розрахунку за отриманий товар, позивач нарахував відповідачу:
- 3 669,55 грн. курсової різниці;
- 210,75 грн. пені;
- 315,60 грн. інфляційних нарахувань;
- 26,35 грн. 3 % річних;
- 1 527,30 грн. штрафу.
При нарахуванні курсової різниці в сумі 3 669,55 грн., позивач посилався на примітки зазначені в додатках до договору, згідно яких, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S= (A1/A2)*B, де
S -ціна на момент проплати;
B -ціна на момент підписання;
A2 -курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору;
A1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.
При нарахуванні пені позивач керувався п. 8.2 договору згідно якого за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Окрім того суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак у п. 8.3 договору, сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеної вище статті Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу інфляційні витрати в сумі 315,60 грн. та 3 % річних в сумі 26,35 грн.
Відповідно до п. 8.4 договору, за неоплату, або несвоєчасну оплату товару , покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою товару, позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 1 527,30 грн.
Однак, суд вважає, що нарахування позивачем пені за несвоєчасну оплату товару в сумі 210,75 грн. є безпідставним з наступних підстав.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 цього ж кодексу. Зокрема, приписами п. 6 даної статті встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Оскільки згідно із ч. 1 ст. 61 Коституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а пеня і штраф відносяться до одного виду юридичної відповідальності, суд не вбачає підстав для стягнення з Фермерського господарства «Лешнівське»пені в сумі 210,75 грн.
Зважаючи на той факт, що сторони добровільно погодили в договорі застосування штрафних санкцій за несвоєчасну оплатку товару покупцем, як у вигляді пені так і у вигляді штрафу, та зважаючи на те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а пеня і штраф відносяться до одного виду юридичної відповідальності, суд вважає, що до стягнення підлягає штраф в сумі 1 527,30 грн., оскільки дана сума є більшою за суму пені -210,75 грн., однак меншою за суму штрафу та пені в цілому.
В поданому відзиві, представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення курсової різниці в сумі 3 699,55 грн., оскільки згідно накладних та додатків до договору загальна вартість товару становить 13 762,00 грн., яка оплачена відповідачем. Щодо решти позовних вимог відповідач заперечень не подав.
Однак такі твердження представника відповідача не заслуговують на увагу суду з наступних підстав.
Умовами договору, а саме п. 5.1 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до додатку №1 від 25.04.2008р. загальна вартість товару з ПДВ становить 3 039,00 грн. Згідно додатку №2 загальна вартість товару з ПДВ становить 10 723,00 грн.
Однак, в згаданих додатках є примітки, згідно яких, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S= (A1/A2)*B, де
S -ціна на момент проплати;
B -ціна на момент підписання;
A2 -курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору;
A1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.
З наведених приміток випливає, що у позивача виникло право нараховувати курсову різницю тільки у зв'язку з тим, що оплата товару була здійснена відповідачем з порушенням строків оплати, які були закладені сторонами в договорі Факт несвоєчасної оплати товару відповідачем не заперечується.
Суд звертає увагу, що дані додатки до договору підписані обома сторонами без жодних застережень.
Відповідно до ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тобто, відповідач добровільно, на власний ризик погодився на коригування вартості товару по відношенню до курсу долара США, підписавши додатки до договору з врахуванням застережень, а відтак нарахуванням позивачем курсової різниці є обґрунтованим та здійснене в межах чинного законодавства.
Враховуючи наведені обставини суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 5 538,80 грн. з яких: 3 669,55 грн. курсова різниця, 1 527,30 грн. штраф, 315,60 грн. інфляційні нарахування, 26,35 грн. 3 % річних.
Судові витрати суд покладає на винну сторону відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 325,61 грн. (з яких: 98,26 грн. -державне мито та 227,35 грн. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.)
Суд також зазначає, що відповідно до п.1 ст. 8 Декрету КМУ „Про державне мито”, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Як вбачається з позовної заяви, сума позовних вимог заявлена позивачем до стягнення становила 5 749,55 грн., а сума сплаченого державного мита згідно платіжного доручення № 51 від 16.02.2010р. -105,00 грн., хоча вона повинна була становити -102,00 грн.
Таким чином, поверненню підлягає частина зайво сплаченого державного мита в сумі 3,00 грн.
Окрім того позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката в сумі 400,00 грн.
Представник відповідача у поданих уточненнях до відзиву на позовну заяву просив суд відмовити позивачу в стягненні 400,00 грн. витрат на адвоката, оскільки адвокат позивача не з'являється в судові засідання для дачі пояснень.
З огляду на викладене, суд зазначає наступне.
Витребувані судом документи згідно ухвали від 06.04.2010р., були подані позивачем в канцелярію господарського суду Львівської області 05.05.2010р., тому явка представника позивача в судове засідання визнавалась не обов'язковою.
Факт надання адвокатом Бонтлабом В.В. позивачу юридичних послуг по даній справі підтверджується договором про надання правової допомоги № 49/02/10 від 05.02.10р., актом прийому передачі документів від 05.02.10р., актом здічі-приймання виконаних робіт та наданих послуг від 18.03.10р., довіреність виданою товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»адвокату Бонтлабу В.В. на представництво інтересів.
Відповідно до п.1.1 договру виконавець ТзОВ «Незалежна юридична компанія»працівником якого є адвокат Бонтлаб В.В. зобовязалась надати замовнику ТзОВ «Тридента Агро» правову допомогу, щодо аналізу правовідносин між ФГ «Лешнівське»та замовником, які виникла на підставі договору № ЗУФ-72/04/08 від 25.04.2008р., консультації з приводу стягнення нарахованих сум курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних витрат із ФГ «Лешнівське» , підготовки та подання від імені замовника до господарського суду Львівської області відповідної позловної заяви про стягнення штрафних санкцій. Умовами договору не передбачено обовязку адвоката представляти інтереси замовника в судових засіданнях
Як уже зазначалось, факт надання юридичних послуг підтверджується первинними документами.
Факт оплати адвокатських послуг позивачем підтверджується платіжним дорученням № 53 від 16.02.10р. на суму 400,00 грн.
Враховуючи, що факт надання адвокатських послуг та факт їх оплати підтверджується первинними документами, суд вважає що вимога позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 400,00 грн. підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Лешнівське»(80613, Львівська обл., Бродівський р-н., с.Лешнів, код ЄДРПОУ 32704171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»(03038, м.Київ, вул. Ямська,28А, код ЄДРПОУ 25591321)- 3 669,55 грн. курсової різниці, 1 527,30 грн. штрафу, 315,60 грн. інфляційних нарахувань, 26,35 грн. 3 % річних, 98,26 грн. -державного мита, 227,35 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 400,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
4. Видати довідку на повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»з державного бюджету 3,00 грн. зайво сплаченого державного мита за платіжним дорученням № 51 від 16.02.2010р..
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
7. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .
Суддя