П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5914/21
Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора (далі ОГП) про визнання протиправним та скасування рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №122 від 24.11.2020 року про неуспішне проходження атестації у зв'язку з неявкою прокурора ОСОБА_1 ; зобов'язання уповноваженої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), створену на підставі наказу Генерального прокурора, призначити новий час (дату) проходження (складання) атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року позов задоволено.
13 серпня 2021 року через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду від представника позивачки адвоката Кобильника Д.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№44367/21).
В обґрунтування вищевказаної заяви зазначено, що за результатами розгляду адміністративної справи №420/5914/21 позивачка понесла витрати, пов'язані з правничою допомогою адвокатів у розмірі 3000,00 гривень.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року вказану заяву задоволено частково. Суд ухвалив додаткове рішення по адміністративній справі №420/5914/21 та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ОГП на користь позивачки понесені нею судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень. В решті вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з даним додатковим рішенням суду ОГП подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що вказане додаткове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені заяви про стягнення витрат.
З огляду на неприбуття сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 24 листопада 2021 року, колегія суддів у відповідності до ст.311 КАС України вирішила розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. 25 листопада 2021 року було складено повне судове рішення.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що додаткове рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем та лише в частині задоволеної суми стягнення, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
З матеріалів справи вбачається, що не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року ОГП подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову повністю.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОГП залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року - без змін.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частинами 1 та 2 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Склад та обсяг судових витрат визначено у ч.3 ст.134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведене також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 квітня 2021 року між адвокатом Кривич Р.І. та позивачкою укладено договір №0204/21 про надання правової допомоги.
Відповідно до п.1.1. договору №0204/21 від 02 квітня 2021 року адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу з приводу оскарження рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №122 від 24.11.2020 року.
Згідно п.1.2. договору №0204/21 від 02 квітня 2021 року правова допомога включає в себе тільки складання тексту позовної заяви від імені клієнта та клопотання про забезпечення позову.
У свою чергу, 19 липня 2021 року, між позивачкою та ОСОБА_2 укладено договір №04-07/21 про надання правової допомоги.
Відповідно до п.1.1. договору №0204/21 від 02 квітня 2021 року, адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу з приводу оскарження рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), ОГП про визнання протиправним та скасування рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №122 від 24.11.2020 року, яка полягає в захисті прав та представництві інтересів клієнта в адміністративних судах України всіх інстанцій, державних органах влади (в т.ч. правоохоронних), органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, незалежно від форм власності.
Згідно п.1.2. правова допомога, зазначена в п.1.1. цього договору, може включати в себе: консультації з питань адміністративного судочинства та оскарження рішень суб'єкта владних повноважень в судовому порядку; ознайомлення адвоката з матеріалами справи, а також документами наданими адвокату клієнтом; складання заяв по суті та інших процесуальних документів по даній справі та направлення їх на адресу суду та учасників справи; запитування у державних органів влади (в т.ч. правоохоронних), органів місцевого самоврядування, у фізичних та юридичних осіб, незалежно від форм власності інформації, яка стосується справи, з приводу якої надається правова допомога клієнту, шляхом подання адвокатських запитів; участь у судових засіданнях в адміністративних справах України всіх інстанцій, яка включає в себе: час підготовки до судового засідання, час витрачений адвокатом на дорогу та час безпосередньої участі у судовому засіданні.
Відповідно до акту №1 приймання-передачі виконаних послуг від 07 квітня 2021 року, відповідно до договору про надання правової допомоги №0204/21 від 02 квітня 2021 року адвокат Кривич Р.І. надала послуги з складання позовної заяви та клопотання про забезпечення позову. Вартість надання послуги становить 1000,00 гривень.
Згідно акту №1 приймання-передачі виконаних послуг відповідно до договору про надання правової допомоги №04-07/21 від 19.07.2021 року, адвокат Кобильник Д.О. надав наступні послуги: вивчення документів наданих адвокату клієнтом, а також матеріалів справи №420/5914/21 (2 години/1000,00 гривень), написання 2 заяв (про закриття підготовчого провадження та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи) (1 година/500,00 гривень), участь у судовому засіданні (1 година/500,00 гривень). Загальна вартість виконаної роботи становить 2000,00 гривень.
Квитанціями від 08 квітня 2021 року та від 04 серпня 2021 року, підтверджується сплата 1000,00 гривень адвокату Кривич Р.І. та 2000,00 гривень адвокату Кобильнику Д.О.
З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи характер виконаної адвокатами роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності написання, зокрема, заяви про закриття підготовчого провадження та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, та значимості їх у справі, слід стягнути на користь позивача 1000,00 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора - залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.