П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11397/21
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
при секретарі: Шатан В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
У липні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 9.11.2020р. №Ф-6280-54 у сумі 35 588,74грн..
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 18.11.2003р. він був взятий на облік як платник єдиного внеску, при цьому з моменту реєстрації підприємницької діяльності такої не здійснював та жодного разу не здавав звітність. З 18.11.2003р. по 1.06.2021р. (дата закриття підприємницької діяльності) податкова інспекція ні разу не здійснила перевірки ФОП ОСОБА_1 , не надсилала повідомлень про сплату ЄСВ, щодо подачі звітності, не надавала пропозиції припинення підприємницької діяльності.
Позивач вказує на те, що ним при перереєстрації у 2013р. не надавалися державному реєстратору відповідні картки про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В подальшому, у червні 2021р. позивач випадково дізнався, що 8.02.2021р. Головним державним виконавцем Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, стягувач: ГУ ДПС в Одеській області, документ про сплату боргу №Ф-6280-54 виданий 9.11.2020р. про стягнення боргу у сумі 35 588,74грн.. Позивач вважає вказану вимогу протиправною, так як у наведені періоди він працював та за нього сплачувалися соціальні внески за місцем основної роботи. Крім того, починаючи з 13.08.2007р. по теперішній час позивач є моряком та здійснює довгострокові рейси.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС в Одеській області від 9.11.2020р. №Ф-6280-54 у сумі 35 588,74грн..
Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 908грн. сплачені по квитанції №74 від 19.04.2021р..
В апеляційній скарзі ГУ ДПС в Одеській області просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача, як контролюючого органу, щодо нарахування позивачу єдиного внеску як ФОП прийнято помилково, оскільки у спірний період позивач не здійснював підприємницьку діяльність, а працював як найманий працівник та за нього єдиний внесок сплачував роботодавець, а тому воно підлягає скасуванню.
Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та з 18.11.2003р. був взятий на облік як платник єдиного внеску в Роздільнянській ДПІ ГУ ДФС в Одеській області (правонаступником якої є ГУ ДПС в Одеській області), з 26.12.2013р. взятий на облік як платник податків в Роздільнянській ДПІ ГУ ДФС в Одеській області (а.с.12,19).
1.06.2021р. діяльність позивача як фізичної особи-підприємця припинена за власним рішенням, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис за №2005440060001004341.
Як вбачається з відомостей внесених до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , виданої 25.09.2017р., що з 25.09.2017р. по 30.09.2020р. ОСОБА_1 працював в Будинкоуправління №2 Одеської КЕЧ району на посаді оператора котельні.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 та форми ОК-7, встановлено, що з вересня 2017р. по вересень 2020р. роботодавець позивача Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району сплачувало за нього, як найманого працівника, ЄСВ у розмірі не менше мінімального від суми нарахованої йому заробітної плати за місяць.
Відповідно до посвідчення особи моряка серії НОМЕР_2 , зокрема, в періоди з 9.06.2020р. по 20.06.2020р. та з 20.10.2020р. по 27.05.2021р. позивач був найнятий на судно та перебував у плаванні (а.с.16).
9.11.2020р. ГУ ДПС в Одеській області прийнято та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-6280-54, відповідно до якої станом на 31.10.2020р. за останнім рахується податковий борг по сплаті єдиного соціального внеску на суму 35 588,74грн. (а.с.18).
Як вбачається з інтегрованої картки платника податків вказана заборгованість виникла за 2017р. в розмірі 8 448грн., за 2018р. в розмірі 9 828,72грн., за 2019р. в розмірі 11 016,72грн., за 1-3 квартали 2020р. в розмірі 6 295,3грн..
Перевіряючи правомірність оскаржуваних дій та рішень відповідача, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями п.15.1 ст.15 ПК України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
У відповідності до п.16.1.4 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.63.1 ст.63 ПК України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.63.2 ст.63 ПК України, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах, зокрема, самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
За визначенням пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України, самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Підпунктом 14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що працівник це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно з п.65.1, 65.2 ст.65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, що передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за №2464-VI від 8.07.2010р. (надалі - Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
За змістом ст.2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Приписами п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI визначено, що до платників єдиного внеску віднесено також фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Облік осіб, зазначених у п.1,4 ч.1 ст.4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме «Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014р. за №1162.
Положеннями ч.3 ст.5 Закону №2464-VI передбачено, що платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 1, 4 ч.1 ст.4 цього Закону, на яких не поширюється дія ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік.
За правилами абз.1 п.1 та п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у п.1 (крім абзацу 7) ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до ЗУ «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених, зокрема у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування), - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений ст.9 Закону №2464-VI.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015р. за №449 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 4.05.2018р. за №469) (надалі - Інструкція №449).
Так, за правилами п.1 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Положеннями абз.2 п.2 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У відповідності до абз.3 п.3 розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (п.4 розділу VI Інструкції №449).
Отже, з урахуванням викладеного, наявність недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску є самостійною підставою для направлення платнику вимоги про сплату недоїмки, без проведення додаткових перевірок. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464.
Водночас ст.4 Закону №2464-VI доповнено ч.6 згідно із ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» за №592-IX від 13.05.2020р., якою передбачено, що особи, зазначені у п.4 і 5 ч.1 цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» №592-IX від 13.05.2020р. набрав чинності з 1.01.2021р..
В той же час, судова колегія зазначає, що до 1.01.2021р. відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї стутусу ФОП і права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не були врегульовані.
Аналізуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством з 1.01.2017р. встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень, судова колегія вважає, що особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності чи зареєстрована як ФОП, проте не веде господарську діяльність та не отримує доходи, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку, якщо особа є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Як вбачається із матеріалів справи, що з 18.11.2003р. ОСОБА_1 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та був взятий на облік як платник єдиного внеску в Роздільнянській ДПІ ГУ ДФС в Одеській області, тобто до набрання чинності ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» за №755-IV від 15.05.2003р. (надалі - Закон №755-IV), та як вказує позивач при перереєстрації в 2013р. ним до державного реєстратора не подавалася реєстраційна картка про включення відомостей щодо нього як ФОП до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до вимог закону №755-IV, а відтак у справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ і, як наслідок, наявності обов'язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі з 1.01.2017р. відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.
Апеляційний суд зазначає, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Таким чином, суд вважає, що статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Виключно фізична-особа підприємець, зареєстрована в установленому порядку, яка має право здійснювати підприємницьку діяльність і перебуває на загальній або спрощеній системі оподаткування, вважається платником єдиного внеску і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу (за умови, що така особа не є найманим працівником).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.09.2020р. по справі за №500/1762/19.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що з вересня 2017р. по вересень 2020р. (у спірний період) роботодавець позивача сплачував за нього, як за найманого працівника, ЄСВ у розмірі не менше мінімального від суми нарахованої йому заробітної плати за місяць.
Враховуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що ОСОБА_1 не мав права здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки його свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності є недійсним, а з реєстраційною карткою для включення відомостей про нього як фізичну особу-підприємця до ЄДР та для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка позивач не звертався, що фактично спростовує факт наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця в розумінні Закону №755-IV та, як наслідок, належність позивача до платників єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 25 листопада 2021р.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв